В Углі, що на Тячівщині, відкрили пам'ятник полеглому у війні з окупантом Володимиру Цірику "Осі" (ФОТО)

Володя з дитинства хотів стати військовим, навчався в Мукачівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, після цього вступив в Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Коли почалася війна на Донбасі, Володимир поїхав у зону бойових дій. Обороняв Україну від окупантів на Донеччині та на Луганщині. 18 липня група військовослужбовців 93-ї ОМБр була обстріляна ворожими силами противника, після чого зав’язався бій, внаслідок якого було поранено трьох бійців. На евакуацію постраждалих була відправлена БМП, яка підірвалася на замаскованій противником протитанковій міні. Внаслідок організованої ворогом провокації в бою один з найбільш перспективних і талановитих офіцерів бригади загинув. Та пам’ять про нього живе. 

В річницю його загибелі у рідному селі Угля відкрили на честь Героя Оси пам’ятну дошку та освятили пам’ятник на сільському цвинтарі. Меморіальна дошка розташована на обеліску поруч із встановленою на честь ще одного військового з Углі, який теж загинув на сході, – Олександра Шімона.

На скорботне віче, яке відбулося з цієї нагоди сьогодні, 18 липня, у сквері біля будівлі сільської ради, зібрались рідні, бойові побратими, учасники бойових дій Тячівщини, волонтери, друзі загиблого бійця, представники районної та сільської влади, мешканці Углі.

Після відкриття дошки всіх Героїв, які загинули, відстоюючи незалежність України та боронячи її від ворога, вшанували хвилиною мовчання. 

Вірш углянця Михайла Стана «Тобі, воїне!» прочитала юна Яна Апшай, а викладачі Углянської ДШМ поклали на музику і виконали ще одну поезію Михайла, присвячену Володимиру Цірику, – «Нездійсненна мрія». Учасники зібрання поклали до меморіальної дошки квіти. 

З промовами виступили перший заступник голови Тячівської РДА Михайло Полажинець, Углянський сільський голова Валерій Феєр. 

Василь Спанчак, заступник командира добровольчого батальйону ОУН, який більш, ніж два роки воював зі славнозвісними 7 і 9 ротою 3 батальйону 93 бригади, розповів про останній бій офіцера Оси:

«Те офіційне зведення, яке передали, часткове. А насправді коли Володимир уже був тяжко поранений, і нас оточували, ми підійшли до нього і надали допомогу. А Володимир, почувши, що нас оточують, попросив автомат. Та зброю забрав його побратим. І тоді він витягнув пістолет, перезарядив, поклав собі на груди і сказав: «Я тим уродам не здамся». Це ще раз доводить, що він справжній Герой». 

Всі виступаючі уклінно дякували за сина мамі Володимира – Світлані Бокоч. 

А відома волонтерка – «Мама Пісків» Євдокія Степанівна запевнила, що пам'ять про Володимира «Осу» у 93 бригаді житиме завжди, і на його честь побратими відкривають ще один пам’ятник та меморіальну плиту.

Також Степанівна вручила пані Світлані – першій в Україні матері загиблого військового – почесну відзнаку Всеукраїнського громадського жіночого руху «За вільну Україну» – «Орден матері бійця АТО».  

Світлана Іванівна щиро подякувала всім, хто прийшов ще раз згадати про її сина та підтримував увесь рік.  

Відтак священики відслужили панахиду за загиблим. Після цього на сільському кладовищі освятили пам’ятник легендарному «Осі». 

Теги: пам'ятник, Оса, Володимир Цірик

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати