Михайло Кічковський: "І у вас, і у нас хай буде гаразд!"

Михайло Кічковський

Про це – у розмові з головою обласної ради Михайлом КІЧКОВСЬКИМ..

Кор.: Хотілося б почути, за що ви особисто, Михайле Михайловичу, хотіли подякувати їм у цей час, насамперед як голова обласної ради? Але життя є життям І в ньому Ви, Михайле Михайловичу, – глава сім’ї, батько.

М. Кічковський: А вже і, Слава Богу, дідусь.

Кор.: Так от. Чим рік, що минає, був для вас особливим?

М. Кічковський: Він, і справді, був особливим. Бо у ньому дні переплелися, наче у пісні:„ червоними і чорними нитками“…   

Однією з незабутніх приємних подій було бачити родину, друзів, колег, колишніх учителів, товаришів шкільних і студентських літ, з яким зустрівся у тісному колі з нагоди мого 60-річчя. Я щасливий, що у мене така прекрасна родина, вірні друзі й такі золоті земляки…

    А чорною ниткою пройшла через рік і все життя - найтяжча втрата. Цього року не стало найдорожчої в житті людини - мого батька. За кілька днів до того ми у родинному колі відзначали його 80–ліття…

Кор.: Але життя триває….

М. Кічковський: Так. У цьому особливо переконуюсь у ці, перед новорічно-різдвяні дні. Коли по вечорах дружина Василина розучує з онуками – Ігорчиком та Олесиком колядки, щедрівки. Ото радість! Жаль, рідко випадає можливість тішитися цією ідилією. І на цей раз продовжити вашу розмову вважаю за доцільне у традиційному, діловому руслі.

    Кор.: Отже, як ви оцінюєте рік, що минає? За що Ви могли б подякувати йому як голова обласної ради?

    М. Кічковський: Насамперед за те, що цей рік став ще однією сходинкою зміцнення економіки Закарпаття. Попри багатьох труднощів наша область у цьому році за темпами зростання економічних і соціальних показників досягла помітних позитивних зрушень і займає перші місця серед регіонів України, у т.ч. й серед тих, що мають значно кращий потенціал.

    Не хотілося б деталізувати це питання, оскільки в минулому числі вашої газети воно було висвітлено в цифрах і фактах. Скажу інше: обласна рада, спільно з обласною державною адміністрацією, структури самоврядування й виконавчої влади, працюючи над забезпеченням сталого економічного зростання та підвищення добробуту краян, прагнули реалізовувати прийняті рішення щодо збереження екології, унікальних культурно-етнічних, туристично-рекреаційних можливостей краю, ефективного і дбайливого використання природних ресурсів, розвитку прикордонного співробітництва. Інтереси територіальних громад, сприяння у розв’язанні їх економічних, соціальних проблем були і залишаються на порядку денному обласної ради. До речі, це по-суті її перший повнометражний рік від початку скликання. Адже у 2006 році багато часу і зусиль забрав період організаційного становлення – формування постійних комісій, фракцій, вироблення пріоритетних напрямів нашої діяльності , стратегії, тактики. В цьому році обласна рада працювала над реалізацією програм, з якими депутати ішли до своїх виборців. У цьому нам сприяло те, що ми зуміли виробити й прийняти основні програмні засади коаліційної більшості партій, блоків і фракцій, представлених в обласній раді. За 11 місяців 2007 року проведено 12 сесій, 15 пленарних засідань, прийнято 418 рішень, внесено зміни, доповнення до цілого ряду діючих галузевих програм. З них 249 стосуються питань економічного і соціального розвитку, підприємництва, використання природних ресурсів та екології, 32 - з бюджетних питань, 48 - з агропромислового розвитку та землі, ухвалено 50 цільових програм.

    Серед них хотів би виділити «Регіональну стратегію розвитку Закарпатської області до 2015 року, «Концепцію комплексної системи поводження з відходами Закарпатського регіону», „Програму формування позитивного інвестиційного іміджу області на 2007–2008 роки“, „Програму розвитку первинної медико–санітарної допомоги на засадах загальної практики – сімейної медицини на 2007–2010 роки “, „Програму „Турбота“ щодо посилення соціального захисту малозабезпечених категорій громадян у 2007 році“, „Регіональну програму подолання дитячої безпритульності та бездоглядності на 2006–2010 роки“, „ Обласну програму розвитку фізичної культури і спорту на 207–2011 роки“ та багато інших.

    За кожним рішенням обласної ради - велика робота всіх депутатів. Насамперед, у закріплених за ними районами. Детально володіючи ситуацією на місцях, до кожного проекту рішення вони вносять ділові пропозиції, доповнення. Кожне десяте рішення обласної ради прийнято з ініціативи депутатів.

    Усі ми добре розуміємо, що кількість - це важливо. Та якість - ще важливіше. Тому постійні депутатські комісії з особливою відповідальністю, принциповістю підходять до розгляду проектів рішень. Хочу щиро подякувати за сумлінну роботу головам постійних депутатських комісій обласної ради – Василю Лінтуру, Василю Швардаку, Володимиру Трикуру, Ільдіці Орос, депутатам - Івану Гецянину, Івану Балозі, Омеляну Мателешці та багатьом іншим.

    Глибоко усвідомлюючи, наскільки важлива у місцевому самоврядуванні єдність слова і діла, обласна рада систематично, послідовно удосконалює форми і методи роботи щодо контролю за виконанням прийнятих рішень, наданням допомоги районним, міським, селищним, сільським радам у реалізації своїх завдань і повноважень. З цією метою тільки в цьому році ми провели 6 виїзних засідань Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові обласної ради, 12 виїзних днів виконавчого апарату обласної ради, прийомів населення з особистих питань на місцях, виїзні дні депутата обласної ради. Доводилось чути закиди, ніби цим ми викликаємо вогонь на себе, беремо на свої плечі додаткову відповідальність. А ми відповідаємо, що робимо це свідомо, пам’ятаючи ті обіцянки, програми, з якими йшли до виборців.

    Кор.: Штрихами, будь ласка, про те, що не вдалося зробити?

    М. Кічковський: І таке є. Насамперед недостатнім є вплив обласної ради, депутатських комісій, депутатів, закріплених за районами, містами на належне вирішення в них економічно-соціальних проблем, досягнення максимально можливих показників. Тому значна частина з них за лінією середньо обласних показників. Якби підтягнути їх до цього рівня, ми мали б плюс 30–40 % до досягнутого рівня економічного зростання Закарпаття. І це є нашим найголовнішим завданням.

    Вимагає поліпшення й організація виконання рішень та контроль за їх виконанням, насамперед у сільських і селищних радах. Часом тратяться зусилля на другорядні питання. До того ж в окремих районах нема повного усвідомлення того, що тільки спільними зусиллями двох гілок влади можна досягти успіхів.

    Кор.: Факти наводять на роздуми. За оцінками зарубіжних експертів Україна належить до країн з високим рейтингом потенційних можливостей агропромислового виробництва. Але в силу так званих реформ було зруйновано найважливішу галузь – агропромисловий комплекс України і село почали асоціювати не з писанкою, а, скоріш за все, з пусткою. А селян, до яких належить більшість із нас, все ж болить доля села…

    М.Кічковський: Так, гірка правда. Свого часу, а це якихось 15 років тому, Україна серед 22 провідних країн світу посідала перше місця з виробництва цукрових буряків, п’яте – молока, шосте – з виробництва м’яса після Китаю, США, Росії, Німеччини, Франції. Рентабельність сільгоспвиробництва становила 38,3 %. Але, починаючи з 1994 року, коли було підписано Меморандум з питань економічної політики й стратегії з Міжнародним валютним фондом, було дано старт ринковим реформам, в результаті яких Україна фактично з експортера продуктів перетворилась на імпортера. До важкого стану доведено охорону здоров’я на селі, культуру, освіту. То ж маємо відплив фахівців через низькі матеріальні статки, зростання цін на паливно–мастильні матеріали, міндобрива тощо. На такому фоні Закарпатські села – як у дзеркалі. Не дивлячись на позитивну динаміку агропромислового комплексу (виділено 27 млн грн. бюджетних коштів на його підтримку), село залишається забутим. Зарплатня на сільгоспідприємствах –– це національний сором, а інфраструктура, соціальні сільські заклади – й поготів. То чи будуть люди задоволені такою владою?

    Звісно, ні. Тому питання потрібно вирівнювати якомога скоріше. І не лише змінами та поправками до законів, а реальними кроками.

    Кор.: Серед подій року і вибори до ВР України, і створення нового Кабміну України? До речі, чого б вам хотілося б від нової влади?

     М.Кічковський: Почну з останнього. Хотілося б, щоб більше в державі не існувало міжусобиць і чвар, які тільки послаблюють державу. Адже у всі віка, у всі часи міжусобиці, які розпалювались зазвичай із зовні, руйнували цілі потужні держави. А громадяни України прагнуть миру і спокою. Тим паче, що для примирення суспільства маємо всі підстави: коаліція – демократична, програми – майже ідентичні, спрямовані на забезпечення добробуту й розвитку економіки країни та гідного життя в ній. То ж нова влада повинна стати відповідальною. І не на словах, а на ділі приділити серйозну увагу органам місцевого самоврядування. Адже відповідальності покладено на них – 70 %, а фінансування – 30 %.

    Кор.: Фінансування – це бюджетна політика. Що потрібно, аби вона стала об’єктивною або ж відповідала вимогам часу?

    М.Кічковський: Насамперед, необхідно внести до Бюджетного кодексу зміни з метою дотримання оптимального розподілу податків і зборів між державним і місцевими бюджетами, перерозподілу доходних джерел між кошиками доходів державного і місцевих бюджетів. Потрібно також посилити стимулювання місцевих бюджетів до нарощування їхньої дохідної бази, які зазвичай спрямовуються на забезпечення функціонування шкіл, медичних та культурних закладів. Як результат, майже не фінансуються благоустрій територій, житлово–комунальні послуги тощо. Доймає й проблема незацікавленості керівників територіальних громад у нарощуванні дохідних частин, адже надлишок зароблених коштів відраховується централізовано. Не менш важливо – рахуватися з потребами регіонів та думкою депутатів місцевих рівнів. Закарпаття має гіркий досвід щодо кадрових питань, ініційованих окремими міністерствами та відомствами столичного рівня, але не узгоджених із думкою облдержадміністрації, депутатів облради, як того вимагає чинне законодавство.

    Належить також визначитись із перерозподілом повноважень на користь регіонів. Необхідно посилити дієвість міністерства регіонального розвитку та будівництва. Йдеться про те, щоб воно стало справді центром взаємодії між регіонами. За приклад можна взяти Чехію, Великобританію, Норвегію, Нідерланди та ін. Словом, згадане міністерство повинно системно й продумано формувати регіональну політику, ініціювати позитивні зрушення, активно залучати до них місцеві влади тощо. Жодне з питань щодо регіону не можна вирішувати без участі його представників від влади.

    Кор.: Нині окремі політики заговорили про вибори до місцевих рад, звісно, – дострокові?

    М.Кічковський: Розмови про будь–які вибори в нашому суспільстві викликають обурення й алергію. Донині вони не виправдали людських надій і сподівань. Для змін у суспільстві, як казав прем’єр–міністр Царської Росії Петро Столипін, потрібні три речі:„ аналіз свідомості, час і гроші“. Аби сформувати ідеологію, переконати кадри, потрібно витратити на це і час, і гроші. Чого бракує нам нині? Буду відвертим – багато чого. Але водночас я – за вибори. Для цього необхідно насамперед переглянути чинне законодавство. До прикладу, згідно з Конституцією облрада „є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст“. Але, як показали останні вибори, формування рад за списками партій не задовольнив потреби багатьох громад районного та сільського рівнів. Скажімо, Тячівський район – один з найбільших в Україні, але він представлений в облраді однією людиною. Але ж один у полі – не воїн. Чи може один депутати якісно відстояти інтереси регіону, його громади тощо? Ясна річ, що ні. Крім того, нині діюча система виборчого та після виборчого процесів у багатьох випадках перетворила окремі ради в політичні клуби. З важливих питань депутати радяться з своїми патронами в телефонному режимі, подеколи вимагаючи від головуючого перерви, вносячи тим самим у роботу пленарного засідання свого роду деструктив. Тут про творчий підхід годі й говорити. Тому не виключаю, що все ж суспільство повинно повернутися до виборів на мажоритарній системі. І, що також важливо, на моє глибоке переконання ради повинні формувалися з професіоналів. Непрофесійні кадри в органах місцевого самоврядування вимагають багато часу, терпіння, зусиль.

    Кор.: Шановний Михайле Михайловичу! Напевне, нашим краянам цікаво дізнатися іще про один напрям Вашої діяльності. Згідно з Указом Президента України ви – член постійної делегації України в Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи. Йдеться про те, що саме цього року з Ваших уст світ уперше почув про те, що якою насправді є доля Карпатських гір. Що спонукало вас зрушити такий велетенський пласт проблем, які життєво важливі не лише для Закарпаття, але і для України, усіх держав Карпатського регіону?

    М. Кічковський: У вашому запитання - вже частина відповіді. Наш край це – «серце і легені» Європи. Для всіх країн континенту надзвичайно важливо, щоб вони були здоровими. Від цього залежить доля молодих і майбутніх поколінь. Це - перше.

    По-друге, як син Карпатського краю, я з юних літ боляче сприймав бездушне знищення лісів, як схили дорогих серцю гір роз’їдає ерозія грунтів, знищуються цілі масиви внаслідок зсувів. То був результат господарювання відкинутої теперішнім часом системи. Зараз, коли наша держава – незалежна, ми повинні бути у ній господарями, а не мандрівниками, які шукають вигоду. Ми мусимо турбуватися про долю землі наших предків, наших батьків. Я щасливий, що в цьому мої однодумці - депутати, голови місцевих рад, голова обласної державної адміністрації, його заступники, закарпатські вчені-екологи, широка громадськість краю. А всі ми разом продовжуємо ініціативи і напрацювання Віктора Івановича Балоги. Це ж він під час катастрофічних повеней у 1998 і 2001 роках ударив на сполох на всю Європу: «Карпати - в небезпеці!». Тоді і розпочались реальні кроки щодо створення і реалізації міжнародної протипаводкової програми. Екологічні проблеми Карпат з ініціативи Віктора Івановича були порушені на рівні галузевих міжурядових комісій України, Угорщини, Словаччини… Я поклав собі за мету зберегти обнадійливі перші паростки цих добрих починань і справ.

    Вважаю, що це – одна із кращих сторінок 2007 року.

    Кор.: Причому міжнародного масштабу. Але попри все ви залишаєтесь вірним своєму головному принципу: людина з її проблемами і прикрощами, болями й радощами - це основа основ. Підтвердження цього – стиль роботи, очолюваної вами обласної ради – іти до краян, радитись про конкретних людей…

    М. Кічковський: Це справді так. Своєю діяльністю обласна рада прагне якомога повніше сприяти реалізації програми Президента України В.А. Ющенка»десять кроків назустріч людям» та його Соціальних ініціатив. У цих обидвох програмних документах – одне спрямування - якісно вищий рівень людського життя. До речі, колись мій батько казав: « Не важко любити весь світ. Ти люби свій край, своє село. Потурбуйся про свою сім’ю …

    Це вже непросто. Це – відповідальність». Ось чому серед пріоритетів обласної ради, а це – розвиток туристично-оздоровчого комплексу області та його інфраструктури, розвиток та поглиблення транскордонного співробітництва, продовження розбудови прикордонної, митної, транспортної інфраструктури, ефективне та раціональне природокористування (ліс, мінеральні джерела, природні копалини), забезпечення ефективного захисту території області від природних і техногенних катастроф, впровадження протипаводкової програми “Тиса” та ін. Чимала увага до села й присілків через розвиток агропромислового комплексу, в т.ч. традиційних галузей і виноградарства та виноробства, садівництва та переробок плодів, овочів, дикоростучих, охорону й підвищення родючості земель, підтримку фермерських господарств, розвиток та підтримку тваринництва й птахівництва, розвиток зеленого туризму в гірських населених пунктах, відродження, збереження і розвиток народних художніх промислів, збереження культурної та історичної спадщини, пам’яток архітектури…

    Кор.: Як розумію, саме такий підхід і спонукав вас сконцентрувати роботу обласної ради у міжсесійний період у районах, територіальних громадах.

    М. Кічковський: Основним правилом для нас було і залишається одне: знати проблеми наших краян, всебічно сприяти їх вирішенню, радитися з людьми, якнайповніше враховувати їх думку життєву і громадянську позицію.

    Цими днями до обласної ради надійшов майже півтора тисячний лист-звернення. Ця цифра - вдвічі більша за аналогічний період минулого року. І майже така, як за весь період минулого скликання. Власне, це можна пояснити так: йдуть до того, хто допоможе не тільки порадою, а й ділом. Для керівництва обласної ради живий діалог з людьми дає можливість своєчасно реагувати на проблему, аналізувати ситуацію на місцях, шукати і знаходити шляхи вирішення проблем, які упродовж тривалого періоду були загнані в глухий кут.

    Кор.: Відомо, що теперішня обласна рада, коли йдеться про інтереси краю, б’є на сполох перед вищими державними органами влади.

М.Кічковський: Це – правда. Обласна рада звертається і до вищих владних структур з найважливіших питань, для невідкладного розв’язання яких потрібне їх втручання і підтримка. Цього року за рішенням депутатів обласної ради направлено 3 звернення і лист до Президента України, 34 - до Кабінету Міністрів України, 14 - до Верховної Ради України.

    Кор.: Нещодавно на урочистому зібранні з нагоди Дня місцевого самоврядування ви дали високу оцінку депутатському корпусу обласної ради.

    М. Кічковський: І в цьому я був щирим і об’єктивним. Бо місцева самоврядна влада області - це контингент авторитетних, досвідчених фахівців, людей, які по справжньому, на ділі вболівають за долю рідного краю, теперішнє і майбутнє України.

    Саме такі депутати представлені в обласній раді теперішнього скликання. Ми пишаємося тим, що в наших депутатських рядах працював і Глава Секретаріату Президента України Віктор Іванович Балога. Спілкування з ним, для багатьох закарпатців, зокрема, працівників місцевого самоврядування і виконавчої влади стало доброю школою управління і господарювання.

    Приємно, що нашим колегам – депутатам обласної ради довірено високі посади у виконавчій владі. Іван Балога – перший заступник голови облдержадміністрації. Заступниками губернатора краю працюють Іван Качур, Михайло Попович. Ужгородську районну державну адміністрацію очолює депутат обласної ради Анатолій Колібаба.

    Серед депутатів обласної ради які представляють еліту науковців, виробничників, ділових кіл Закарпаття – визначні особистості: Микола Вегеш, Мирослава Каламуняк, Володимир Смоланка, Василь Мікловда, Ільдіко Орос, Василь Русин та багато інших. На чолі районних, міських рад також достойні особистості, які своєю працею належним чином продовжують традиції місцевого самоврядування. Це, передусім, Мукачівський міський голова, а нині народний депутат України Василь Петьовка, голова Тячівської районної ради Василь Кушілка.

    Кор.: Новорічні і Різдвяні свята особливі і тим, що спонукають кожну людину згадати один із найголовніших Божих заповітів: « Люби ближнього свого…» пройнятися турботою про знедолених, подбати, щоб у кожній родині у цей час був хліб, і до хліба.

    М. Кічковський: Так. Це одна із найкращих традицій нашого краю. Ми прагнемо підтримати і продовжити її. З цією метою з звернувся до депутатів обласної ради, голів районних та міських рад уже з цього року запровадити в області благодійну акцію «І у вас, і у нас хай буде гаразд», аби у всіх закарпатців на Новий Рік та Різдво Христове, а відтак, і на Великдень був святковий стіл, щоб ніхто не був обділений увагою, щоб ніхто не був самотнім, забутим.

    А зараз, користуючись нагодою, за давнім звичаєм пращурів обсипаю ва, шановні читачі, усіх наших краян , ваші родини, ваших друзів і однодумців Різдвяним житом-пшеницею. І на порозі Нового Року зичу: хай ведеться вам у душі , у господі, на всіх дорогах – далеких і близьких, у всіх ваших думках і вчинках, якими керує любов до України, до отчого краю.

    Нехай Господь Бог буде прихильним до вас щоденно, щомиті упродовж 2008 –го і всіх наступних років.

    Кор.: Щире спасибі за розмову і віншування.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати