Комуністи Закарпаття заявляють про антикомуністичну істерію навколо голоду 1932-1933 років

При цьому ігноруються його дійсні, глибинні причини, масштаби й наслідки. Політичні спекуляції навколо голоду мають чітке антикомуністичне спрямування. Компартія України ще в 1990 році дала принципову оцінку цій сумній сторінці вітчизняної історії, рішуче засудила помилки і злочини, допущені сталінським режимом, застерігає від небезпеки подальшого погіршення умов життя трудящих в сучасних умовах. Припинити блюзнірські танці на людських кістках – така сьогоднішня категорична вимога ЦК КПУ.

Ми, комуністи Закарпаття, нагадуємо, що голод у 30-ті роки ХХ ст. лютував також у Підкарпатській Русі, яка входила тоді до складу Чехословацької Республіки. Сумуючи за численними жертвами селян в Україні, на Кавказі, в Поволжі, Казахстані, з душевним болем і щемом у серцях згадуємо і тих своїх співвітчизників, які зазнали аналогічної катастрофи. Історичні документи, матеріали преси, спогади очевидців переконливо засвідчують: голод, зубожіння, епідемії набули тоді в нашому краї катастрофічних розмірів. Тому 6 березня 1931 році депутат-комуніст Микола Сидоряк бив на сполох у празькому парламенті. "80% збіднілого населення Підкарпаття загрожує голодна смерть. У більшості людей нема роботи, хліба, картоплі, нічого... На Верховині люди живляться переважно бур’яном, який навіть не мають чим посолити...", – писав у інтерпеляції чеським урядовцям депутат-комуніст Іван Локота, вимагаючи негайної допомоги голодуючим.

Масовий голод на Верховині схвилював світову громадськість. Голландський публіцист Ніко Роста, побувавши тут, писав: "У центрі Європи 700 000 людей приречені на голодну смерть... Ніде інде голод не набирає таких жахливих форм..." Стогін вимираючого русинського народу донісся до різних куточків Європи. Уряд ЧСР, Міжнародна робітнича взаємодопомога прийшли на поміч, але не змогли врятувати усіх голодних від смерті. Тому священний обов’язок нинішньої влади , широкої громадськості – розгорнути пошукову роботу по з’ясуванню реальних масштабів голоду на Закарпатті у 30-х роках м.с., виявленню уцілілих жертв, наданню їм необхідної допомоги, об’єктивне висвітлення цієї трагедії у нашому регіоні.

Враховуючи, що масовий голод у 30-ті роки відбувався і в Північній Бесарабії, Ізмаїльщині, Криму та на інших територіях, які входили до сусідніх з Україною держав, вважаємо за необхідне всебічно, неупереджено аналізувати і сприймати це явище. Підкреслюємо: голод – неодмінний супутник тієї суспільної системи, де панують тоталітаризм, експлуатація трудящих, культ наживи, бездушність і цинізм влади. Для його унеможливлення потрібна чесна й справедлива економічна, аграрна і соціальна політика держави. Через її недолугість сьогодні в Україні мільйони людей знову недоїдають, голодують, емігрують, передчасно ідуть небуття. Особливо тяжко жити у гірських селах Закарпаття.

Мазохістське мусування помаранчевою владою голоду 30-их років насправді має за мету відвернути увагу людей від їх нинішнього обкрадання і зубожіння, приглушити їхні теперішні страждання, примирити з гіркою дійсністю, прищепити молодим ненависть до радянського ладу, націоналізм і агресивність, створити передумови для ускладнення відносин з Росією, психологічно підготувати селян до розпродажу землі, а населення – до подорожчання і напливу низькоякісних продуктів харчування після вступу України в світову організацію торгівлі.

Закликаємо закарпатців бути мудрими і далекоглядними, добиватися припинення антикомуністичної істерії, боротися за свої насущні права та інтереси, за гідне життя на рідній землі. Хай ніколи не лунають по Вкраїні поховальні дзвони за передчасно померлими і не рясніють на цвинтарях свіжі могили померлих від голоду й стресів.

Люди, будьте пильні!"

м. Ужгород, 15 грудня 2007 р.

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати