Міфи та легенди Закарпатського краю

- Як відомо, одна з найвідоміших і найтаємничіших легенд є розповідь про князя Лаборця, який заснував місто Ужгород. Як щодо історичної достовірності цього персонажу?

- Сьогодні можна стверджувати, що легендарний князь Лаборець - це зібраний образ кількох історичних постатей та періодів. Територію Закарпаття тоді частково контролювало Перше Болгарське царство, а на іншу частину поширили свій вплив Великоморавські правителі. Київська Русь тоді ледве могла контролювати Червену Русь, а до Карпат київські князі навіть не доходили, вони задовольнялися тим що збирали данину з сусідніх племен. Лаборець міг бути і болгарином, і даком чи кельтом за генами. Нестор Літописець пише: "И жили здесь словины и влахи". Угорські хроніки згадують про три городища Мукачево, Борша (Боржавський замок), зараз село Вари, і власне Ужгород, де Лаборець і організував оборону проти угорців, які дуже швидко його розбили, не зважаючи на той фактор, що вони були виснажені після переходу. Замок угорці взяли, і князь утік. Його наздогнали і вбили біля річки, яка з того часу і донині носить ім’я Лаборець (сучасна Словаччина). Це гарний міф, який звичайно має під собою історичну основу, бо кожен міг грунтується на історичній дійсності. Із писемних джерел ясно, що сутички за територію, де знаходилися родовища солі, були і до угорців між Болгарським царством та Великою Моравією. Болгарські вчені, до речі, з великим інтересом досліджують Закарпаття.

-- Дуже цікавою є легенда про поховання гунського вождя Атілли десь на Закарпатті. Чи є якісь факти, що підтверджують дану розповідь?

-- Атілла привів та організував гунів в зоні сучасної Панонії. Хоча археологічні дані не підтверджують, що на Закарпатті могли бути гуни, але не підтверджують і того, що їх тут не було. Тому можна сказати, що легенда, яка пов’язує Атіллу з нашим краєм є легенда про його поховання під річкою Тисою. Якщо гуни і хотіли знайти найтаємничіше місце для поховання свого вождя, то територія нашого краю підходила ідеально. За легендою, його поховали у свинцевій, потім у срібній, потім у золотій труні. Для цього перегородили річку, пустили її в поля, на дні викопали яму, туди поклали труну і знову пустили ріку в своє русло. Після цього ті, хто його ховав, були вбиті іншими гунами, які не знали, де похований великий вождь, а потім були розстріляні з луків і ті, що вбивали, щоб не було випадковостей і ніхто ніколи не дізнався, де похований страх Божий – Атілла. Справа в тому, що в той час тільки на території Закарпаття було можливо перекрити русло Тиси. За легендою, якщо розкопати цю могилу і звільнити Атіллу, то розпочнуться глобальні катаклізми та війни. Ця розповідь дуже схожа на всім відому легенду про Тамерлана.

-- Існує досить смілива версія, ніби назва угорського народу та держави Угорщина походить саме від назви міста Ужгорода (Унгвар-Гунгвар). Чи є джерела, які можуть підтвердити чи спростувати цю версію?

-- На рахунок того, що назва Угорщина походить від назви міста Ужгорода (Унгвар) це звичайно гарний міф і походить він коріннями з хроніки Аноніма. В загальновідомих хроніках Анонімуса йдеться про те, що стояли угорці тут три дні та сподобалася їм ця земля і взяли вони назву від міста Унгвар.

-- Дуже багато історичних загадок пов’язані з соляними шахтами в нашому краї. Особливої уваги заслуговують археологічні знахідки, що свідчать про присутність римлян, які розробляли ці шахти. Чи таке можливо?

-- Про те, що Солотвинські соляні шахти були освоєні ще за часів римлян, свідчать археологічні знахідки римських монет та знарядь праці, сіль як відомо, була на той час дуже дорогою, і відповідно використовувалася як предмет обміну.

-- Є відомості, що у Закарпатті жили греки. Що вони тут робили?

-- Греки згадували наші Карпати ще за часів Геродота. Греки згадували народ "карпи", які жили у верхів’ях Тиси, вони належали до германомовних племен. Тоді це була територія під впливом кельтів і германомовних племен. Тут перебували вандали, бургунди, маркомани, гепіди. Греки-купці з’явилися в Карпатах з появою міського типу життя. Їх першу масштабнішу появу пов’язують з приїздом сюди італійців Другетів (Другетті). Це XIV століття. Оскільки Закарпаття лежало на торговельних шляхах, то воно завжди притягувало людей двох національностей: це греки та євреї. В Ужгороді, наприклад, була вулиця, де жили греки, там зараз знаходиться будівля фізичного факультету УжНУ.

-- Коли ж тоді з’явилися євреї?

-- Перша згадка про євреїв в Закарпатті датована XVII століттям. Звичайно, вони тут були і раніше. Вже у XIX столітті в історичному Закарпатті до чверті населення становили євреї, які займали важливе соціально-економічне місце.

-- Є відомості й про французькі поселення на території Закарпаття. Яким чином тут з’явилися вони?

-- Після битви при Ватерлоо полонених французів, в основному офіцерів, щоб вони знов не змогли об’єднатися в армію, розселили в спеціальних поселеннях на території країн-переможниць: Росія у Сибір, Прусії у Померанію, Британія до Шотландії, а Австрія відправила французьких офіцерів до Закарпаття. У селі Туря-Ремета було тимчасове поселення французів. Цей факт відповість вам на питання: чому в Туря-Реметі їдять жаб? Жили вони тут непогано, одружувались з нашими дівчатами. Згодом французи асимілювалися, залишивши свої прізвища, які дотепер є поширеними в тих краях.

-- Як відомо, у 1919 році на світовій карті з’явилася Гуцульська Республіка, яка була розташована на території Закарпаття. Що це була за держава?

-- Гуцули мали в 1919 році свою республіку і свою невеличку армію. Був і керівник - Степан Клочурак. Село Ясіня стало столицею Гуцульської Республіки. Це було щось на зразок Гуляйпільської республіки батька Махна. Але невдовзі Румунія ввела сюди регулярні війська, які досить жорстоко розправилися з гуцулами. Гуцульська Республіка робила значні спроби для об’єднання із Західноукраїнською Народною Республікою

-- Чи правда, що Закарпаття могло увійти до складу Сполучених Штатів Америки?

-- У 1918 році ставилося питання: що робити із Закарпаттям (Руська Крайна або Угорська Русь). Ніхто не хотів брати цей регіон. Такі ресурси як ліс та мінеральні води не мали на той час такого економічного значення, як зараз. Питання, кому буде належати наш край, вирішували представники русинської еліти, що знаходились в США. Американські русини була впливовими лобістами. Зокрема, була і така цікава пропозиція: віддати Закарпаття, як мандатну територію, країні, яка нічого не одержала після Першої Світової війни, тобто – Сполученим Штатам Америки. В сенаті США тоді голосували за таку пропозицію, але вона була відхилена. Після чого американським русинам, які мали сильне лобі в сенаті, було запропоновано самим вирішити долю Закарпаття. Зібрався конгрес американських русинів, де були найрізноманітніші пропозиції, включаючи приєднання до ЗУНР та проголошення незалежності нашого краю. Більшість проголосувала за приєднання Закарпаття до Чехословаччини.

-- Які зміни відбилися в період Чехословацької республіки у нашому краї?

-- За всю історію Закарпаття чехословаки зробили для краю чи не найбільше. Хоча чимало багато було зроблено і за радянських часів, але тоді ж було завдано значну шкоду культурі та довколишньому середовищу Закарпаття. Чехи архітектурно прикрасили міста Ужгород, Мукачево, Хуст, Солотвино, Чоп, провели комунікації, побудували чимало шкіл, організували туристичний рух, тобто розвивали соціально-економічну інфраструктуру. До чехословаків Закарпаття було в дуже жалюгідному стані. В кінці XIX століття із Закарпаття в США виїхало до 300 тисяч чоловік, землі краю просто оголялися, нікому було працювати, нікому було платити податки. Угорці, побачивши статистику, спробували призупинити виїзд людей із Закарпаття. Едмунд Егган -- уповноважений у справах економіки гірських районів від угорського уряду, за національністю ірландець, приїхав сюди, щоб рятувати регіон. Він розпочав роботу з організації кооперативних господарств, об’єднував людей в громади. Егана тоді вбили, бо він втрутився своїми діями у тодішній великий бізнес. Сталося це на в’їзді в місто біля Барвінку, де тепер стоїть пам’ятник, встановлений відомим закарпатцем Павлом Чучкою.

Продовжуючи тему Чехословаччини – то в Ужгороді чехословаки почали будувати свої окремі мікрорайони. "Великий Галаго" -- це зараз район сучасного стадіону "Авангард", та вулиці Закарпатської і "Малий Галаго" -- адміністративні будівлі, це сучасні будинки облдержадміністрації, медфаку (жандармерія), школа №3 (школа для чеських дітей. Щоб побудувати для себе окремий район, чехам потрібно було спочатку побудувати набережну, на Ужі, який кожного року заливав місто. Тому вони були змушені підняти набережні міста та побудувати дамби. Набережну Рошковича-Незалежності засадили липами, яка зараз є найдовшою в Європі липовою алеєю.

-- Відомо, що синьо-жовтий прапор вперше в Україні з’явився на Закарпатті. Як це було?

-- У 1775 році Марія-Терезія в знак прихильності до Австро-Угорської корони подарувала Мукачівській греко-католицькій єпархії – синьо-жовтий прапор. Більшість русинів тоді були греко-католиками і Мукачівська греко-католицька єпархія тоді була тут уособленням всієї духовної та світської влади. Священики мали значний вплив на місцеву громаду (зокрема треба згадати, отців Духновича та Волошина). Російський ж триколор з’явився на Закарпатті тільки з приходом російських військ разом з ідеєю панслав’янізму в середині XIX століття. Тому ідея прапору-триколору для русинів штучна.

-- Виходить, в історії Закарпаття є ще багато таємничого й невідомого, що потребує фундаментальних досліджень. Тож дякуємо за цікаву розповідь та бажаємо успіхів у пошуках істини, яку ховають від нас гори Карпати.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати