Уряд Януковича заклав у бюджет-2008 лише третину від передбачених держпрограмою коштів на протипаводковий захист Закарпаття

Ще давня українська приказка попереджає: скупий платить двічі. Життя доводить — найбільше платить байдужий і легковажний, той, хто чекає, поки грім не вдарить. Катастрофічний паводок 1998 року, який завдав збитків (у тодішніх цінах) на 810 млн. грн., здавалося б, переконав у необхідності надійно захищатися. Але протипаводкові роботи фінансувалися не системно, абияк і мізерно. Тому, хоч більш локальним, але не менш страшним і пам’ятним став катастрофічно високий паводок у першій декаді березня 2001 року, який охопив території, прилеглі до Тиси і Латориці. Загальні збитки від нього на українській території склали 317 млн. гривень.

Але і після цього паводку фінансування, а отже, й роботи, проводились не системно. Надія знову з’явилася із затвердженням урядом Юрія Єханурова нової програми “Тиса”. А головне — відповідно до неї почало надходити фінансування і розпочалися масштабні роботи. Основним принципом цієї програми визначили: комплексний підхід до управління паводковим стоком на основі кращих досягнень світового досвіду протипаводкового будівництва. Передбачалося будівництво 42 протипавод-кових сухих ємностей, створення 22 польдерів, реконструкція та будівництво майже тисячі кілометрів дамб, регулювання русел річок на 155 км та багато інших заходів. Усе разом, за розрахунками, мало б дати можливість навіть у разі значного паводку захистити 500 населених пунктів, 2600 виробничих об`єктів, 200 тис. гектарів сільськогосподарських угідь. Крім того, знизити рівень води на державному кордоні з Угорщиною на 125 см, а отже, і зменшити біди та клопоти для наших сусідів. Річки не знають кордонів і лише 8% площі Тиси, що є однією з найбільших приток Дунаю, належить Україні, тоді як 46% – Румунії, 29,6 – Угорщині, 9,9 – Словаччині та 6,4 відсотка – Сербії і Чорногорії. Основна частина стоку річки формується на території трьох держав: Румунії – 50,9, України – 25,6 та Словаччини – 13,4 відсотка.

Оскільки програма 2006 року передбачала комплексний підхід до протипаводкового захисту, то до її виконання залучали різні відомства. Отримати свою частину фінансування, а відтак і зробити роботи мали структури МНС, Держкомводгоспу України, Мінтрансзв’язку (“Укравтодор” та “Укрзалізниця”), Держкомзему, Закарпатської ОДА. Проте, якщо у 2006 по лінії Держводгоспу виділили всю передбачену суму, а по лінії МНС тільки на роботи по реконструкції дамби поблизу Чопа – 10,2 мільйона, то на 2007 рік уже уряд Віктора Януковича свідомо заклав у держбюджеті менш ніж половину суми – 70,9 млн. грн. з 143,5 запланованих і лишень через Держводгосп, інші ж відомства взагалі “пролетіли”.

Люди можуть спати спокійно

Цього року, напевно, не лише Закарпаття мало великі проблеми з освоєнням державних субвенцій. І на черговій нараді з цього приводу на початку грудня в облдержадміністрації явним дисонансом виглядав спокійний звіт директора державного підприємства “Об’єднана дирекція будівництва водогосподарських об’єктів в Закарпатській області” Ростислава Федіва: “Кошти надійшли всі, стовідсоткове освоєння – справа кількох днів. “Наша дирекція – вторинний розпорядник коштів, головний – Держводгосп. Якщо коротко, то саме ми організовуємо освоєння виділених коштів і для цього наймаємо підрядні організації. Протягом грудня здамо 25 об’єктів – нині проходять засідання робочих і державних комісій. Зроблено 28,3 км дамб, майже 9 км берегоукріплень, дві гідротехнічні споруди і введемо основних фондів на 78 млн. грн. (враховуючи об’єкти, перехідні з минулих років). Більш предметно ці кілометри означають захист для 15 населених пунктів, близько 7 тисяч будинків та 9 тисяч гектарів сільгоспугідь.

Головне – ми вже перейшли від латання дірок до комплексного захисту. Скажімо, паводками затоплювало сім сіл поблизу Варів у Берегівському районі. Зараз там підняли дамбу в середньому на 3 м і жителі цих семи сіл будуть повністю захищені.

А у селі Сімер Перечинського району люди страждали навіть не від катастрофічних паводків, а щовесни, коли танули сніги, і щоосені, коли починалися затяжні дощі, тобто принаймні двічі на рік. Нині сімеряни можуть спати спокійно.

До речі, застосовуємо і цікаву техніку кріплення дамб: з природного матеріалу – лози – плетуться клітки, в які закидається галька і забиваються кілки. Згодом кілки проростають і утворюється дуже міцне кріплення дамб. Зрозуміло, воно порівняно дешеве й повністю екологічне.

Цього року вперше було закладено 1,7 млн. грн. у план виконання заходів по програмі придбання технічних засобів для служби експлуатації. Адже облводгосп щороку приймає збудовані нові потужності і об’єкти, а фінансування їм на експлуатацію не збільшують. Уже пройдено всі тендерні процедури і до нового року отримаємо сучасні, яким аналогів в Україні немає, австрійські косарки для дамб тощо. У січні, думаю, проведемо технічну раду, куди запросимо з усієї України спеціалістів, щоб показати цю техніку. Також закладено близько 1,7 млн. грн. для реконструкції існуючої мережі бази експлуатації”, – ділиться думками Ростислав Федів.

ПМК “знайшли себе” на берегах

Для виконання робіт дирекція наймала протягом минулого та цього років 8 підрядних організацій, ще близько 5 субпідрядних. Основні підрядники – Хустське ПМК-240, Виноградівське, Мукачівське ПМК і київська фірма “Мостобуд”, яка працювала якраз над двома найбільшими об’єктами у Варах. Наступного року на перехідних об’єктах трудитимуться попередні виконавці, а щодо нових – пройдуть тендерні процедури.

Підрядні організації з програмою “Тиса” теж, можна сказати, отримали друге дихання – їм виділено близько 40-50 млн. грн., змогли оновити парк — купити нові КрАЗи, бульдозери, іншу техніку. Загалом цього року на всіх об’єктах працювало близько 200 транспортних механізмів, 500-700 чоловік, багато з них отримували від 3,5 до 5 тис. грн. зарплати. Тільки одна ПМК сплатила лише ПДВ цього року 5 мільйонів гривень.

Ростислав Федів: “Навіть колеги з Угорщини, які щороку приїздять для огляду гідротехнічних споруд, відзначають зростання якості будівництва. До речі, угорці і словаки теж мають велике бажання долучитися до фінансування реалізації нашої програми. Зокрема тому, що вона передбачає і будівництво в горах 42 акумулюючих ємностей. Тиса ж тече від нас до них і якщо ми затримаємо велику кількість води у нас, їм буде менше біди. З цього приводу тривають переговори. Почати спорудження плануємо з 2009 року. Що ж до польдерів — природних площ, на які зможемо, при потребі, теж скидати надлишок води, ми навіть вже знайшли спільну мову з мешканцями відповідних територій. Хоча така необхідність використання цих польдерів може виникнути раз на півстоліття чи й ніколи”.

Майже мільйон гривень пішов у чужі кишені

Дирекції вдалося “вирулити” й із загальнодержавної халепи під назвою проведення держзакупівель. Ростислав Федів: “Ми чітко спланували роботу на весь рік, не чекали з проведенням тендерів до осені, а розпочали їх навесні і за 2-3 місяці вже змогли почати роботи. Зараз вже націлюємось на проведення тендерів для наступного року. Дякувати Богу, наші спеціалісти знайшли спільну мову з Тендерною палатою України і з підрядними організаціями. Проте сама процедура, звичайно, просто здирницька — підрядні організації за проведення процедури торгів сплатили власних коштів близько 900 тисяч гривень (!). Тобто невідомим фірмам і … не відомо за що. Це були кошти не державні, а підрядників-виконавців, але ж вимивався прибуток цих організацій, який міг піти на їхній розвиток, придбання техніки, нехай, премії працівникам”.

Чесно вкладені кошти мінімізують збитки

Усі пам’ятають, як протипаводкові споруди Закарпаття навесні 2006-го оглядав Президент України Віктор Ющенко. На дамбі поблизу Чопа досі збереглися споруджені з цієї нагоди дерев’яні сходи. Тоді ж з уст глави держави прозвучала сувора критика: чи не надто дорого – в 10 тисяч гривень – обходиться державі погонний метр дамби? Хоча тоді, як стверджує Ростислав Євгенович, вкралася прикра помилка – насправді він коштував 1 тис. грн. Нині ж, хоч ціни практично на все суттєво зросли, вартісні показники на спорудженні дамб поки що вдавалося втримувати – метр дамби обходиться від 600 до 2,5 тис. грн. І просто “закопати гроші у землю” не можна: усі проекти проходять комплексну державну експертизу, у тому числі й інвестиційну. А виконані роботи перевіряють, як кажуть, всі, кому не лінь — прокуратура, інші контролюючі органи, Рахункова палата. Поки що ніхто ніяких зловживань не відзначив.

Тобто у Закарпатті практично довели, що можуть працювати і ефективно освоювати кошти. Навіть голова Державного комітету України з водного господарства Василь Сташук, який минулого тижня з робочим візитом побував на Закарпатті, відзначив: “В останні дні січня цього року в області був паводок, що за відмітками прирівнювався до історичного. Але в басейні Латориці спрацювала автоматизована система управління паводковим стоком і ми змогли населення та владу повідомити за 8-12 годин. Тому збитки від цього паводку мінімальні”.

“Тису” знову “обрізали” на дві треті

Уряд Віктора Януковича черговий раз зекономив на безпеці людей та… іміджі нашої держави перед іноземними партнерами. Як йшлося, вже цього року кошти виділялися тільки через Держводгосп. З передбачених програмою 96,8 млн. грн. у бюджет заклали тільки 70,9. Загалом же, враховуючи інші відомства, їх мало бути 143,5 мільйона. Тому про комплексний підхід до робіт з протипаводкового захисту вже говорити не можна.

Скажімо, є велика проблема з мостами. Вони не пропустять паводок, який, наприклад, був у 2001 році. Якщо раніше вода розливалася, топила села, то після одамбування Тиси і її основних притоків вода виливатися не буде і весь її тиск піде на мости. Дирекція вже неодноразово зверталася з цього приводу у центральні відомства і незабаром засідатиме техногенна комісія, на якій вирішуватимуть, що ж робити далі, бо неминуча руйнація щонайменше мостів у Колочаві та у Варах. “Укравтодор” ці мости заклав у програму “Тиса”, інша справа, що вони не фінансуються.

Невеселі перспективи наразі і на наступний рік – з передбачених програмою 241,9 млн. грн. у бюджет закладено 82 мільйони. Тобто майже третину. І знову лише по лінії Держводгоспу, а через інші відомства, за попередньою інформацією, як і цього року -- нуль. Василь Сташук з цього приводу каже так: “Йдуть консультації, думаю, якраз на програму “Тиса” кошти будуть і додаткові. Але і на 82 млн. грн. готуємо всю тендерну документацію, кадри для їх освоєння”.

Ростислав Федів: “Звичайно, недофінансування на 26 млн. грн. вже цьому року позначилося на темпах будівництва. Це відтерміновує і виконання програми в цілому. На наступний рік наша організація виготовила проектно-кошторисну документацію на всі 204 млн. грн., що передбачалися Держводгоспу програмою, тобто в разі коригування бюджету чи змін за результатами роботи першого півріччя, ми будемо готові прийняті ці гроші. Інше питання – чи зможемо їх використати, якщо їх затвердять у червні-липні, до зими залишиться дуже мало часу, а ще ж процедура тендерів”...

Говорити про паводковий біль Закарпаття можна ще багато. Зокрема, й про програму відселення людей зі зсувонебезпечних зон, що теж пов’язана з повенями і теж катастрофічно не фінансується. Є сподівання хіба на новий уряд – він мав би повернутися до наших краян, як кажуть, обличчям. Інакше ми всі знову можемо опинитися…

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати