"Антизакарпатська" ініціатива нардепа Горвата. До дискусії про стратегічний вибір Ужгорода

Нещодавно, стало відомо, що трьом міжнародним інвесторам – Flextronics, Jabil та Yazaki – закарпатські політики запропонували перенести частину їх проектованих потужностей із нашого регіону у Вінницьку область. Навіть, відбулись оглядини інвестиційних майданчиків .

Як відомо, кожна із названих транснаціональних корпорацій (далі  із регіону ТНК) у 2016 році заявили про намір збільшення потужностей та робочих місць на Закарпатті, зокрема Yazaki планує збільшити кількість робочих місць ще на 1100 (на сьогодні тут працюють 1300 осіб), а Jabil планує збільшити кількість робітників від теперішніх 2-х тисяч до 4,5 – 5 тисяч.

Не вже все так добре із зайнятістю, що нам більше не потрібні додаткові робочі місця?

Така ініціатива народного депутата Роберта Горвата пояснюється тим, що на ринку праці Закарпаття виникають труднощі через дефіцит кваліфікованих працівників. Заводи ТНК звозять працівників у радіусі 60 км до місця роботи, а є випадки, що й з інших областей країни. Місцеві працівники після навчання на виробництві довго не затримуються і мігрують на заводи тих же ТНК, але в сусідній Угорщині чи Хорватії, де набагато вища заробітна плата. На цю ж проблему вказують й інші промисловці, зокрема в ужгородському "Турбогазі".

В цій ситуації, здається, найкращим способом вирішення проблеми є кооперація інвесторів із  будівництва робітничого містечка та підвищення заробітків працівників. Для чого щодня перевозити працівника, який втрачає близько 4 годин на добу на дорогу з віддалених сіл? Чому б не збудувати комфортні гуртожитки або будинки сімейного типу? Для багатьох родин питання житла буде визначальним критерієм для укорінення.

Зазначу, що маємо історичний досвід. Чеський промисловець Ян Батя відомий тим, що першим будував соціальні трудові містечка із мережі будинків-"батьовок" для своїх працівників включно із соціальною інфраструктурою. Частково цей досвід у 30-х рр. був зреалізований і у місті Ужгороді, де поруч із взуттєвими майстернями, кінотеатром будувалось житло для робітників.

Власне, а в чому інтерес Ужгорода?

Виробництва ТНК Jabil та Yazaki розташовані в радіусі 10 км від міста Ужгорода. Були цілком закономірні сподівання, що в рамках реформи місцевого самоврядування усі навколишні села разом із їхніми активами увіллються  до складу об'єднаної територіальної міської громади (далі – ОТГ) та поповнять податками місцевий бюджет. Однак, інтеграційних процесів непомітно, ба навіть є спротив сільських громад, які намагаються створити власні ОТГ довкола міста. Та не хочуть нічого чути про спільну ідентичність з містом. 

Для міста Ужгорода бюджетоутворюючим податком вже кілька років залишається податок з доходів фізичних осіб (далі – ПДФО), на відміну від податку на прибуток підприємств, який у структурі доходів складає жалюгідні крихти. На виробництві ТНК Jabil та Yazaki працює значна частка ужгородців. Однак, податок з доходів фізичних осіб осідає в районі, адже сплачується за місцезнаходженням підприємства.

Читаючи ці рядки, може скластись хибна думка, що місто тільки втрачає і не має жодного зиску від сусідства з виробництвами ТНК. В країні поступово відбувається децентралізація влади, а разом з нею й бюджетна децентралізація. Уже сьогодні на порядку денному стоїть питання, що кошти будуть спрямовуватись на освітні та медичні заклади пропорційно до кількості людей, які користуються їхніми послугами. Тобто бюджетні гроші ходитимуть за громадянами. Це тенденція законодавства, яку не можна не помітити, тому слід очікувати за рік-два зміни правил розподілу податкових надходжень з джерел ПДФО винятково за місцем проживання особи. Досвід тієї ж Словаччини підтверджує правильність цієї формули.

На сьогодні, враховуючи тенденції, міській владі варто розглянути спільно із представниками ТНК можливість будівництва багатоквартирної забудови із соціальною інфраструктурою (дитячі садочки, школи, і т.д.) на периферії вулиці Загорської за РІО-базою.

Аргументи проти: земля була роздана під індивідуальне будівництво. Так, це правда, але будівництво там дорожче ніж десь посеред міста через відсутність комунікацій. Місту не вигідно вкладати кошти у розвиток інфраструктури цієї території під облаштування міні-сіл, тому там дуже повільно йде будівництво і супутникові карти це яскраво демонструють. При умові викупу частини цих ділянок від громадян можна буде ставити питання про спільні проекти із ТНК щодо будівництва робітничих містечок.

Що нам це дає?

По-перше, приріст потенційних платників податків забезпечених робочим місцем; по-друге, ці ж люди, які мігруватимуть із інших регіонів залишатимуть частину доходів в місті – внутрішні інвестиції. Засилля "чужинців" ужгородці сприймуть, адже понад тисячу переселенців із Донбасу чи індійців ми гостинно прийняли, і вони стали частиною нашої громади. Та й власне, Ужгород – це місто трудових мігрантів, так історично склалось. На час входження Ужгорода до УРСР автонтохне населення сягало ледь 20 тисяч містян.

Окрім того, слід вже сьогодні подбати про інтеграцію людей, які живуть в місті, але зареєстровані в селах. До прикладу муніципалітет Таллінна частково вирішив це питання завдяки запровадженню безкоштовного проїзду в громадському транспорті виключно для містян.

Тому, незважаючи на те, чи поглине Ужгород довколишні села, чи ні, ми вже сьогодні маємо оперувати категоріями конкурентної боротьби між містами та районами за інвестиції та платників податків. Не можна просто так віддавати інвестора, за нього треба боротись. І насамперед – за людей!

Теги: Роберт Горват, громади, ТНК

12 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати