Площа Театральна була порожня.
Не було ні чиновників, ні духовенства, ні техніки, ні звичного театралізованого дійства.
Нічого...
Такого не було навіть в часи режиму Януковича, не надто чутливого до болючих тем української історії. І не могло бути. Бо влада всіх часів і ґатунків знала, якою важливою для українства є тема вбивства голодом мільйонів українців.
Для нинішньої влади Закарпаття і обласного центру видалося достатнім, що вони зранку взяли участь у формальному освяченні наріжного каменю на місці, де, за ініціативою закарпатського "Сокола", буде встановлено пам’ятник жертвам того Геноциду. А ближче до вечора змусили відповідальних поставити кілька лампадок на балконі Закарпатської ОДА. На хвилину, під час якої в спільній скорботі щороку об'єднується весь український народ, їх не вистачило. Попри те, що цей загальнонаціональний захід цією владою було анонсовано...
Містяни, що прийшли у призначений час на площу, розгублено роззиралися довкола. Ті. хто взяв із собою свічки, запалювали їх на сходах сцени. До гіркоти миті, зумовленої трагічною датою, додалася гіркота розчарування від дій, чи, точніше, бездіяльності чиновників, котрі, натомість, радо беруть участь у різного роду фестивалях - з вином, горілкою і шашликами.
Дещо пізніше на розі вулиць Волошина і Корзо традиційно запалали складені зі свічок націоналістами хрест з надписом "ГЕНОЦИД. 32-33". Але владу там вже не чекали...
.jpg)