Як угорські "друзі Путіна" зазіхають на українське Закарпаття

Останнім часом в експертному середовищі України курсує дискусія про те, чи можливий в разі дестабілізації ситуації в державі прояв агресивних форм зовнішньої політики з боку наших західних сусідів. Серед потенційних загроз теоретично розглядається реваншистська політика окремих державних керівників і провладних політичних сил таких країн як Румунія, Польща та Угорщина.

У попередніх матеріалах було розглянуто аналіз ситуації потенційних загроз національній безпеці України, які можуть виходити від окремих суб'єктів політики сусідніх Польщі та Румунії. У цьому матеріалі розглянемо актуальну політичну ситуацію, яка склалася в Угорщині, чиє керівництво сьогодні демонструє найбільш яскраво виражені форми антиукраїнської політики у ставленні до Закарпатського регіону, стимулюючи латентні форми прояву сепаратистських тенденцій.

1.Політичний курс Віктора Орбана

За інформацією порталу zakarpattya.net.ua, незважаючи  на відкрито прокремлівський політичний курс офіційного Будапешта, навряд чи більшість угорців можна віднести до русофілів: період соціалізму в історії своєї країни багато хто називає не інакше як "радянська окупація". Ще живі чимало очевидців розправи радянської армії з революцією 1956 року, початок якої – 23 жовтня 1990 року – є в Угорщині державним святом. Однак нинішне керівництво Угорщини і особливо її прем’єра Віктора Орбана сміливо зараховують до «друзів Путіна в Європі» як в Москві, так і на Заході. У Орбана непрості стосунки з Брюселем, із Вашингтоном, він голосно заявляє, що «інтереси його країни не збігаються інтересами США», «російська модель неліберальної демократії» подобається йому більше, ніж європейська або американська. А журнал Foreign Affairs назвав його «угорським Путіним». Саме до Орбана поїхав Володимир Путін в лютому 2015 року заново «відкривати вікно в Європу» – в розпал боїв за Дебальцеве. Саме угорський прем’єр є одним з найжорсткіших критиків санкцій політики ЄС проти Росії. 

Це його вислів "запроваджувати санкції проти Росії – все одно, що вистрілити собі в ногу" так часто цитують російські пропагандистські ЗМІ. Це Орбан неодноразово підкреслював, що санкційна політика Заходу завдає більшої шкоди європейським країнам, ніж Росії. І хоча останнім часом таких висловлювань в угорській столиці лунає менше, Будапешт, вирізняючись на загальноєвропейському тлі, продовжує демонструвати лояльність до Москви і готовність співпрацювати з нею у всіх сферах. А Угорщина як і раніше залишається однією з найбільш залежних від РФ з країн Євросоюзу, насамперед – в сфері енергетики.

Нині офіційна позиція Будапешту щодо санкцій, незважаючи на переконаність угорського істеблішменту в їх «недоцільності» і «невигідності», залишається колишньою. Посольство Угорщини в Україні на запит DT.UA сформулювало її так: «Угорщина від початку конфлікту послідовно підтримує політику Європейського Союзу щодо санкцій, і ми проголосували за обмежувальні заходи і застосовуємо їх, незважаючи на те, що економічні санкції проти Росії і російські кроки завдають втрат угорській національній економіці. Для нас пріоритетом є збереження єдності Євросоюзу в цій сфері, оскільки ця єдність є нашим головним інструментом у сприянні врегулюванню шляхом переговорів. Наголошуємо, що політика ЄС щодо санкцій повинна бути послідовною і поступовою; можливе зняття санкцій може статися в разі виконання Мінських угод». Однак явне налаштування Будапешта на тісну співпрацю з Москвою і його значна залежність від РФ навряд чи зміняться найближчим часом. Нові парламентські вибори повинні відбутися в Угорщині тільки через два роки. Орбан і його правляча партія ФІДЕС втрачають симпатії виборців, а ось ультраправа неофашистська сила «Йоббік», яка набирає популярність, і яку вже сьогодні називають "найуспішнішою націоналістичною партією в Європі", має шанс піднести останній великий сюрприз. Проте можна прогнозувати, що ймовірні деякі зміни політичного ландшафту Угорщини навряд чи істотно вплинуть на взаємне притягання Будапешта і Москви.
 

2. Політичний реваншизм

Згідно з матеріалами відкритих джерел, геополітичні стратегії Будапешта спираються на історичний досвід входження Закарпаття до складу Угорщини. Керівництво цієї держави не визнає Тріанонської мирної угоди 1920 року, після підписання якої Угорщина втратила більшу частину територій, включаючи Закарпаття. На тлі цього і в зв'язку з перемогою на парламентських виборах консервативних і ультраправих політичних сил, угорське керівництво фактично започаткувало потужний вплив на Закарпаття, використовуючи при цьому всілякі канали та засоби.

На підставі офіційних заяв угорського керівництва і лідерів консервативних політичних сил Будапешта варто зробити висновок, що зовнішньополітичні цілі Угорщини полягають у використанні етнічного чинника, поширенні сепаратистських і антиукраїнських настроїв, в пропаганді ідеї федералізації України.

При цьому допускається варіант того, що угорська сторона може використовувати елементи стратегії РФ, які офіційний Кремль використовував протягом тривалого часу в АР Крим та східних областях України. Підтвердженням цієї гіпотези є те, що Будапешт посилену увагу приділяє демонстрації турботи щодо потреб "зарубіжних співвітчизників", розвитку структур політичної присутності в регіоні, розвитку самосвідомості угорської меншини, формування системи освіти етносу, науковому «обґрунтуванню історичної приналежності» Закарпаття до Угорщини.

У Законі Угорщини "Про угорців, які проживають в сусідніх країнах" (№ LXII - 2001 г.) основний акцент робиться на громади, які розсіяні в сусідньому прикордонні, т.зв. «Карпатському басейні». Цей нормативно-правовий акт має прикладний характер, він визначає практичні заходи, спрямовані на посилення гуманітарно-економічної залежності зарубіжних громад від Угорщини шляхом надання стипендій, нагород і пільг. Закон також регулює підтримку за кордоном угорських освіти, культури і науки. На ці напрямки зосереджені основні зусилля урядових структур сусідньої з Україною держави.

Як повідомляє infosmi.net, колишній міністр сільського господарства Угорщини Й.Тордян з «Партії дрібних фермерів» раніше дозволив собі заявити про необхідність з'єднати кордони Угорщини і Польщі, що підтримали лідери праворадикальних і неофашистських сил цих країн. Таким чином, ідеї історичного реваншизму знайшли підтримку і в середовищі офіційних представників влади.

Незважаючи на відсутність в українських і західних ЗМІ інтересу до проблеми зростаючої угорської загрози в "Карпатському регіоні", на сьогоднішній день дійсно може існувати ймовірність розіграшу Угорщиною "кримського сценарію" в Закарпатті в разі дестабілізації ситуації в Києві та організації штучного третього Майдану популістськими політичними силами. 

3. Угорський національний фактор в Закарпатській області

У рамках даного дослідження необхідно зазначити, що Закарпатська область фактично розташована в «Карпатському регіоні», де домінуючі позиції займає Угорщина. Закарпаття межує з 4 країнами, які входять до складу Європейського Союзу – Угорщиною, Польщею, Румунією і Словаччиною.

Варто окремо зупинитися на аналізі етнічної карти даного регіону. Так, на Закарпатті проживає понад 100 національностей і народностей. Українці становлять 80,5%, угорці – 12,1%, румуни – 2,6%, росіяни – 2,5%.

Згідно з переписом 2001 року, як рідну українську мову вказав 81% місцевих жителів, угорську – 12,7%, російську – 2,9%, румунську – 2,6%. При цьому, у зв'язку з активізацією угорських урядових інституцій кількість носіїв угорської мови значно зросла.

У рамках даного матеріалу важливо підкреслити, що найбільша кількість населення, що говорить угорською мовою, зосереджена в Мукачівському (13,8%), Виноградівському (26,3%), Ужгородському (36,5%) та Берегівському (80,2%) районах області. Саме на ці адміністративні райони фактично і робить головний наголос керівництво Угорщини в контексті спроби створення так званого «Притисянського району». Згідно з амбіціями Будапешта, дана адміністративна одиниця в майбутньому нібито повинна стати основою "Притисянського автономного округу". Мається на увазі, що даний округ матиме стійкий політико-гуманітарний зв'язок з Угорщиною, фактично ставши її протекторатом. 

Основні напрямки деструктивної політики Угорщини

1. Діяльність партії ФІДЕС

Як зазначає 112.ua, Угорський громадянський союз (ФІДЕС, угор. Fidesz - Magyar Polgári Szövetség), лідером якого є чинний прем'єр-міністр Віктор Орбан, неодноразово порушував проблему щодо надання автономії угорської етнічної меншини на території Закарпаття. Дану тематику Віктор Орбан реактивно почав використовувати після анексії АР Крим російськими військами і початку російсько-української гібридної війни на території Донбасу навесні 2014 року.

«Господарські зв'язки ми ставимо в центр зовнішньої політики. Продовжуємо працювати зі Сходом і збільшуємо свою господарську присутність, підсилюємо вплив в Карпатському регіоні. У цьому зацікавлена ​​Угорщина, наші сусідні держави і Європейський Союз. Посилення регіональних зв'язків не суперечить загальнонаціональним. Угорські питання з часів Другої світової війни залишилися невирішеними. Угорське питання ми вважаємо європейським питанням. Угорцям Карпатського регіону належиться подвійне громадянство, громадянські права і автономія. Це наша позиція, яку ми будемо представляти... У зв'язку з цим, актуальним є питання 200-тисячної угорської нацменшини в Україні, яка має отримати подвійне громадянство, має отримати всі цивільні права, має отримати право на самоврядування. Такі наші очікування від нової України, яка формується, і яка відчуває нашу підтримку в процесі побудови демократичного суспільства», – сказав Віктор Орбан.

Фактично це стало першим подібним виступом по суті вищої посадової особи сусідньої країни. До цього з такими текстами виступали лише маргінальні ультраправі сили. З приходом до влади в 2010 році представників партії ФІДЕС Угорщина починає активно переходити до створення в Закарпатській області інфраструктури для реалізації власних стратегій, спрямованих на створення в регіоні угорської територіальної автономії.

2. Активність партії "Йоббік"

Уряд сусідньої Угорщини в особі провладної політичної сили ФІДЕС активно співпрацює з ксенофобською проросійською партією «Йоббік», яку офіційний Будапешт використовує як структуру з провадження деструктивних радикальних дій щодо сусідніх країн, на території яких проживають етнічні угорці, в тому числі і в Україні. Партія «Йоббік» («За кращу Угорщину», угор. Jobbik Magyarországért Mozgalom) була заснована в 2003 році неофашистськими ксенофобськими політичними активістами Партії справедливості і життя (MIÉP) і ультраправими студентами, які виступають за захист «угорських цінностей і інтересів». У 2007 р було створено воєнізоване крило партії – «Угорська гвардія», заборонена в липні 2009 року. «Угорська гвардія» використовувала елементи уніформи та символіку, що нагадують угорських нацистів 40-х рр. XX ст. – нілашистів. На виборах 2010 року партія успішно подолала п'ятивідсотковий бар'єр і потрапила до національного парламенту, отримавши 47 місць з 386 – 26 місць було отримано за територіальними списками, ще 21 місце – за національним списком.

За інформацією www.politics.hu, партія активно використовує антициганську, антисемітську і антиіммігрантську риторику. Угорські неофашисти вимагають визнання терміна «циганська злочинність» і початку боротьби з нею, а також проводять акції протесту після гучних злочинів, скоєних циганами. Лідер партії Габор Вона закликає також до обмеження народжуваності у циганів і до примусової передачі циганських дітей "ледачих батьків" в школи-інтернати. Члени партії виступають за активний розвиток відносин з РФ.

Також члени "Йоббіка" були помічені в транслюванні прокремлівської пропаганди, в підтримці бандформувань донбаських сепаратистів "ДНР/ЛНР". Частина неофашистів з партії «Йоббік» проходила службу в незаконних збройних формуваннях «ДНР». Зокрема, відомо про існування бандформування «Szent István Légiója» ( «Легіон Святого Іштвана»), медійну підтримку якому особливо широко надавали представники даної політичної сили.

Згідно з даними atlatszo.hu, в 2013 р. голова кабінету партії «Йоббік» Іштван Саваї у внутрішній доповіді керівництву партії детально розповів про діяльність національних радикалів на Закарпатті. На той момент вже обговорювалися плани «створення системи національних радикальних організацій, які будуть замасковані під цивільні». Як повідомляв раніше В'ячеслав Гусаров, мережа таких організацій не повинна відкрито підтримувати «Йоббік», однак у своїй риториці її представники будуть виявляти симпатії цієї партії. Саваї конкретно вказав на ужгородську студентську організацію, громадські та релігійні об'єднання Закарпаття.

Паралельно з цим (ще з грудня 2010 року) в м Берегово продовжував функціонувати офіс євродепутата від партії «Йоббік» Бейли Ковача. На його основі було створено філію «Йоббік Закарпаття»  (Jobbik Kárpátalja), яка виконувала роль організатора заходів на місцях. Робота центрів супроводжувалася діяльністю благодійного фонду з назвою "Приймальна незалежного депутата Європейського парламенту». Фонд декларував допомогу «в культурному, освітньому, соціальному та економічному житті угорців України та сприяв у оформленні документів на подвійне громадянство». При цьому, на думку прокуратури Закарпаття, фонд всіляко приховував витрати про свою фінансову діяльність в Україні, які йшли на заходи вкрай правого спрямування. На практиці це означало банальне поширення угорських сепаратистських поглядів.

За інформацією 112.ua, в 2013 р. Берегово відвідала делегація у складі лідера партії «Йоббік» Габора Вона, глави «кабінету національної політики» Іштвана Савої та депутата Європарламенту Бейли Ковача. Делегація провела зустрічі з представниками угорських організацій і церковних громад регіону, відвідала Закарпатський угорський інститут, національну гімназію, музей, органи місцевого самоврядування. А головне, в Закарпатському угорському театрі був проведений з'їзд партії. Особливу увагу звернув на себе факт цілковитої відсутності хоч якоїсь реакції тодішньої української влади на те, що на території нашої країни проводили свої з'їзди неонацисти сусідньої держави, які висувають до України територіальні претензії.

У березні 2014 р. під тиском української влади Бейла Ковач був змушений закрити свої центри, однак діяльність угорських сепаратистів призупинено не було.

28 березня 2014 р. біля будівлі МЗС у Будапешті пройшов організований партією «Йоббік» мітинг під гаслом «За право на самовизначення. Крим – Росії, Закарпаття – Угорщині». Як повідомляє Олександр Карпець, факт несподіваної появи 40 громадських організацій закарпатських угорців, які виступили з вимогами до київської влади, про що говорилося вище, також викликає підозри. На «руку Будапешта» це не дуже схоже. Зате це дуже схоже на операцію російських спецслужб. Не варто занадто дивуватися, якщо раптом з'ясується, що велику лепту в розкрутку і фінансову підтримку «Йоббіка» вносить Москва.

Трохи пізніше на сайті офіційного вісника російської пропаганди в Угорщині «Радіо «Голос Росії» (Oroszország Hangja) з'явився матеріал зпід заголовком «Закарпаття належить угорцям і русинам». У матеріалі був неоднозначний натяк: створити закарпатську конфедерацію угорського і русинського народу. Характерно, що з 2014 р. подібні тренди поширювалися саме Москвою. У цих умовах будь-який прояв самостійності закарпатської території міг, за розрахунками Кремля, спровокувати в Україні другий фронт.

Як зазначає український експерт В'ячеслав Гусаров, в березні 2014 р., в період розгойдування ситуації всередині України, голова угорського руху HVIM Дєрдь Задьва (György Zagyva) став посилатися на висловлювання заступника голови Держдуми Росії В.Жириновського в контексті українських угорців. «Нарешті існує ситуація, в якій інтереси однієї наддержави (Росії) збігаються з нашими інтересами (Угорщини). Заступник голови російської Думи Жириновський прямо заявляє, що Закарпаття належить Угорщині», – говорив Задьва під час мітингу, присвяченого «самовизначенню» Закарпаття.

У квітні 2014 року євродепутат від угорського «Йоббіка» Томаш Гауді-Надь (Gaudi-Nagy Tamás) в своїх виступах став відкрито використовувати кремлівську риторику. На засіданні сесії ПАРЄ він назвав Україну «штучною державою» і пред'явив претензії на Закарпаття. У залі засідань він носив футболку з написом «Крим належить Росії, а Закарпаття – Угорщині».

За даними групи «Інформаційний опір», влітку 2014 року голова партії «Йоббік» Ґабор Вона спільно з Бейлою Ковачем – євродепутатом від «Йоббіка», і Мартоном Дєндєші – головою кабінету закордонних справ партії, відвідали Москву, де обговорили з Путіним питання Закарпаття. Їх тематика стосувалася нібито можливості перенесення «етнічних чисток зі Східної України на Закарпаття». За даними від кремлівських джерел, делегація підтвердила своє рішення підтримати русинсько-угорську автономію і чекала підтримки від Росії.

При цьому член «Йоббіка», а також депутат Європарламенту Бейла Ковач був викритий у співпраці з російськими спецслужбами. У травні 2014 представники правлячої партії ФІДЕС в угорському парламенті заявили про те, що мають достатньо доказів причетності Бейли Ковача до шпигунства на користь Росії. А саме – проти інститутів ЄС, партії влади ФІДЕС, соціалістичної партії MSZP і LMP, членів комітету національної безпеки парламенту Угорщини тощо. Заступник голови фракції ФІДЕС Сілард Неймет повідомляв, що серед доказів проти Ковача – відео- та аудіозаписи, які доводять його причетність до організованого і змовницького контакту з російськими спецслужбами.

За твердженням газети «Мадяр Немзет», йому ставлять в провину контакти «в конспіраторській манері» з російськими дипломатами і щомісячні поїздки в Москву, а дружина Ковача є громадянкою Росії і Австрії і раніше працювала на спецслужби. Більш того, він був одним з декількох європарламентарів, які виступали в ролі спостерігачів на «референдумі» в Криму, що проголосив це голосування "легітимним". За інформацією www.mukachevo.net, звинувачення в Бейлі Ковачу були представлені генпрокурором і Комітетом національної безпеки парламенту Угорщини. Угорська прокуратура запропонувала призупинити імунітет Ковача ще в травні минулого року через підозри в скоєнні тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність (від 2 до 8 років ув'язнення). Однак інші документи по справі, згідно з угорським законодавством, є засекреченими на 30 років – до 2044 року. У самій партії «Йоббік» заявляли, що вся ця справа не інше, як наклепницька кампанія ФІДЕС напередодні виборів до Європейського парламенту.

Згідно з даними порталу alfahir.hu, в лютому 2015 року голова «Йоббіка» Габор Вона з повагою висловився на адресу військово-політичного керівництва донбаських сепаратистів. Фактично він виправдовував злочинну діяльність бойовиків «ЛДНР» проти української армії.

Відмінністю між ФІДЕС і урядом В. Орбана – з одного боку, і ультраправої партії «Йоббік» – з іншого, є ставлення до формату існування угорської автономії на Закарпатті. Якщо уряд Віктора Орбана активно педалює процес створення «Притисянського автономного округу», то неофашисти «Йоббіка» відстоюють ідею формування на Закарпатті «русинсько-угорської автономії».

3. Маргінальні ультраправі сили

За інформацією nationalpolicy.ru, поряд з «Йоббіком» в Угорщині діють дрібніші угруповання: Рух «Угорський фенікс», «Угорський національний фронт» (УНФ), «Армія злочинців», «Молодіжний рух 64-х округів», «Самооборона за краще майбутнє». Раніше в місті Сазхаломбатта Петером Варною була організована перша група самооборони неонацистської «Асоціації за краще майбутнє», яка бажає брати участь у вирішенні питань безпеки місцевих жителів. Рух «Угорський фенікс» – також, насамперед, антициганський. У програмі УНФ – трансфер циган з країни, який вони розраховують здійснити протягом 24 годин у разі приходу до влади «національно орієнтованого уряду».

Окремо варто сказати про «Молодіжний рух 64-х округів», який вимагає відновлення Угорщини в кордонах, які існували до розпаду Австро-Угорщини (саме та Угорщина налічувала 64 округи). Рух виступає за перегляд Тріанонського договору і відновлення «Великої Угорщини», щоб знову об'єднати всіх етнічних угорців, які проживають в сусідніх країнах. Рух в основному активний на місцевому рівні (не тільки в Угорщині, але й в частині Словаччини, Румунії, Сербії та України, де проживають етнічні угорці) і неофіційно функціонує як радикальне крило партії «Йоббік». Його основна діяльність полягає в пропаганді більш суворих заходів на місцевому рівні щодо тих, хто не дотримується закону (наприклад, злочинців), і тих, хто не дбає «про порядок і чистоту» (цими термінами крайні праві групи завжди позначають ромів, акцентуючи увагу на  «циганській злочинності»). Крім того, вони організовують демонстрації та інші заходи для поширення антициганських, антисемітських і націоналістичних забобонів (наприклад, марші, присвячені «героїчному минулому» німецьких і угорських солдатів під час Другої світової війни), а також проводять літні табори, спортивні заходи з напіввійськовою підготовкою для молоді.

Окремо варто відзначити праворадикалів з партії «Угорська зоря». Незважаючи на те, що суд відмовився зареєструвати екстремістську партію «Угорська зоря», в 2013 році її лідер Ондраш Кішгергей заявив журналістам, що на партійному сайті ними були опубліковані відомості про етнічні корені кожного члена неофашистської політичної сили. Одна з цілей партії – скасування Тріанонського договору, укладеного після Першої світової війни країнами переможницями з Угорщиною, і повернення територій, якими країна володіла до 1920 року. Про інші пріоритети партії говорить її лідер: «Кожен в Угорщині повинен мати право захищати себе, свою сім'ю, свої цінності і майно. І ми вже тепер можемо підтвердити, що будемо боротися за право кожного мати зброю». Так свою пристрасть до зброї продемонстрував в минулому році на першотравневому мітингу один з членів радикального крила ультраправої партії «Йоббік». Відео, на якому він стріляє з автомата, виклали в інтернеті його політичні противники. Він залишається депутатом угорського парламенту і тепер приєднався до «Угорської зорі».

Члени цієї нової партії також тісно пов'язані з напіввійськовими організаціями, котрі скоїли ряд насильницьких злочинів. «Угорська зоря» хоче об'єднати ці організації, створивши щось подібне до розпущеної «Угорської гвардії» – воєнізованого крила партії «Йоббік». «Угорська гвардія» зокрема стала відома завдяки тому, що взяла на себе поліцейські функції в циганських кварталах. Багато членів «Угорської зорі» раніше входили в партію «Йоббік». Як ті, що ненавидять циган і євреїв, ті, що пишаються приналежністю до угорської нації, в 2012 році вони були шоковані, дізнавшись, що предки другого номера в партії «Йоббік» Чанада Сегеді були євреями. Після цього він сам покинув ряди партії та став незалежним членом Європейського парламенту.

Примітно те, що російські ЗМІ, помічаючи зростання неофашизму і антисемітизму в Угорщині, свідомо упускають ці факти в новинах, відпрацьовуючи замовлення Кремля по створенню штучного образу «фашистської київської хунти».

4. Незаконні збройні формування

Як повідомив портал prozak.info, в жовтні 2015 року за фінансової та технічної підтримки офіційного Будапешта в окремих районах Закарпатської області почався процес створення так званих «добровольчих народних дружин».

Згідно з постановою уряду Угорщини «Про матеріальне, фінансове забезпечення закарпатських дружинників» передбачено виділити близько 40 тисяч євро. Також повідомлялося про те, що на 2015-2016 рр. МВС Угорщини планував виділити близько 900 тис. євро бюджетних коштів на підготовку загонів «самооборони».

Як повідомляє www.politforums.net, на українському каналі «1+1» вийшов сюжет під назвою «Угорська загроза: як Угорщина підігріває сепаратизм на Закарпатті». У сюжеті програми «Гроші» мова йде про те, що уряд Угорщини профінансує створення «Закарпатської муніципальної гвардії, яка буде захищати етнічних угорців Закарпаття». І нібито навчати їх будуть угорські солдати національної (муніципальної) гвардії. Автор матеріалу пише про те, що він «знайшов інформацію в одній із закарпатських угорських газет про те, що у нас створена не тільки ця гвардія, а й організація, яка покликана цим закарпатським угорським нацгвардійцям допомагати». Зокрема, повідомлялося про те, що в 2014 році «Товариство угорської культури Закарпаття» (ТУКЗ, KMKSZ) з метою підтримки солдатів національної (муніципальної) гвардії Закарпаття встановило відносини з Державним союзом солдатів національної (муніципальної) гвардії Угорщини (ДССНМГУ) і з його очільником доктором Андрашем Турошем. ДССНМГУ привітав встановлення відносин. Трохи пізніше в Ніредьгазі відбулася зустріч, на якій, за інформацією автора матеріалу, Президія ТУКЗ і ДССНМГУ провели переговори про можливість співпраці, метою якої була вже згадана підтримка національної (муніципальної) гвардії, що діє на Закарпатті. «Так, влітку цього року в державному молодіжному таборі солдатів національної (муніципальної) гвардії вже мала змогу брати участь і «збірна солдатів національної (муніципальної) гвардії Закарпаття», де посіла перше місце в змаганнях патрулів. У минулі місяці Ондраш Мештер, секретар ТУКЗ з питань самоврядування та з господарських питань, підтримував стосунки між ДССНМГУ і місцевої національної (муніципальної) гвардії. Секретар ТУКЗ пов'язав між собою національну (муніципальну) гвардію місцевих населених пунктів. Також мова йшла про створення громадської організації «За солдатів угорської національної (муніципальної) гвардії Закарпаття», – йдеться в повідомленні.

Журналісти «1+1» направили запит до посольства Угорщини з приводу інформації про фінансування в Закарпатті «загонів самооборони», яка з'явилася на сайті prozak.info. З посольства журналістам повідомили: «Посольство і пан посол не реагує на таку інформацію, яка є з сумнівних джерел». Професійний український дипломат Богдан Яременко вважає, що «допустити формування воєнізованих загонів, які фінансуються іноземною державою, на території України неможливо. Це питання має стати об'єктом пильної уваги українських спецслужб».

Згодом з'явилася інформація про те, що 10 жовтня 2015 року за участю та підтримки секретаря ТУКЗ з питань економіки місцевого самоврядування О.Мештера була створена Закарпатська угорська громада «добровольчих народних дружин». Декларованою метою створення даних формувань стало «забезпечення правопорядку в населених пунктах з компактним проживанням угорців, захисту їх майна та здоров'я, зниження рівня злочинності». Для формування загонів «Товариства угорської культури Закарпаття» може використовуватися досвід угорської «Загальнодержавної асоціації народних дружин» (OPSZ). У вересні 2015 року представники OPSZ, ТУКЗ і угорського консульства в м. Берегово домовилися провести практичні заняття для членів «закарпатських добровольчих дружин».

Найбільший ризик для національної безпеки України в цій ситуації представляє можливість зрощування раніше перелічених утворень з праворадикальними неофашистськими структурами Угорщини. Зокрема, згаданий раніше «Йоббік» робив спроби використовувати події в м Мукачево в липні 2015 року для організації сепаратистської діяльності. Члени цієї неофашистської організації поширювали пропагандистські листівки, в яких закликали «створювати загони самооборони для захисту від масових вбивств і інших насильств з боку збройних націоналістичних формувань». Радикали «Йоббіка» привели в повну бойову готовність створені в прикордонних районах нелегальні центри підготовки бойовиків. Йдеться про наступні парамілітарні структури: «Армія Бетяршерег», «Нова угорська гвардія» і «Молодіжний рух 64-х угорських округів». Офіційна мета – «захист і евакуація угорців Закарпаття». При цьому в ряді українських і зарубіжних ЗМІ подібного роду деструктивна активність угорської сторони залишилася непоміченою.

5. Інститут "подвійного громадянства"

При наявності централізованої фінансової допомоги угорській національній меншині, Будапешт, починаючи з 2010 року, активно переходить до практики використання інституту «подвійного громадянства» з метою посилення підтримки курсу Угорщини в місцях компактного проживання угорців.

З 1 січня 2011 року набрав чинності угорський Закон про спрощення процедури отримання угорського громадянства для «українських угорців».

Згідно з офіційними джерелами інформації, близько 94 тис. українських угорців із Закарпаття вже отримали громадянство Угорщини за спрощеною процедурою. Щорічний приріст їх кількості коливається від 19 до 20 тисяч осіб. Крім Закарпаття, до угорського громадянства залучаються і жителі інших областей Західної України.

Суттєво, що нові громадяни наділені повним спектром прав, а також інтегровані в виборчий процес Угорщини. В Угорщині були створені державні реєстри виборців, які, зокрема, зобов'язують біпатридів повідомляти органи влади про зміну сімейного стану. Кожен новий громадянин зобов'язаний дати присягу на вірність Угорщині, згідно з якою він зобов'язується «захищати і служити новій батьківщині».

6. Мережа національно-культурних організацій угорської громади

Угорські структури заснували в Закарпатській області потужну платформу для реалізації агресивної антиукраїнської діяльності. До її складу, насамперед, відноситься розвинена мережа національно-культурних організацій угорської громади. Всього їх в області налічується більше 50. Дані організації, як правило, мають союзників і партнерів в Угорщині. Серед найбільш активних з них варто відзначити:

- «Товариство угорської культури Закарпаття» (ТУКЗ), яке очолює народний депутат від партії БПП «Солідарність» Василь Брензович;

- «Демократична спілка угорців України» (ДСУУ), керівником якої є Ласло Зубанич.

Навколо діяльності даних структур фактично здійснюється активність суміжних за програмними цілями і завданнями громадських організацій. Тривалий час керівництво ДСУУ і ТУКЗ перебували в стані конфронтації, викликаної конфліктом за розподіл фінансових потоків з Будапешта, амбіціями лідерів цих організацій і правом представляти угорців за кордоном.

У той же час чітко простежується непослідовність угорських депутатів в контексті об'єднання угорського електорату Берегівського та Виноградівського районів і по посиленню позицій нацменшини в Закарпатській обласній раді. Фактично тільки під тиском Будапешта після тривалого конфлікту об'єдналися «Товариство угорської культури Закарпаття» і «Демократична спілка угорців України». Це дозволило угорській стороні подолати 5-відсотковий бар'єр до облради, отримавши 12% мандатів (8 депутатів) і тим самим встановити контроль над виборними органами компактних місць проживання громади.

Також угорську національну меншину в Верховній Раді України представляє згаданий раніше народний депутат Василь Брензович. За угорської квотою дана меншість має місця в Європарламенті, де її представляє уродженка м.Берегово 37-річна Андреа Бочкар. Більш того, в уряді Угорщини інтереси угорської громади лобіює колишній глава «Товариства угорської культури Закарпаття», громадянин України Міклош Ковач. Він обіймає посаду уповноваженого прем'єр-міністра Угорщини. За інформацією vesti-ukr.com, Міклош Ковач в уряді Угорщини отримує заробітну плату в розмірі 5 тисяч доларів (1 млн 120 тис. форинтів). Закарпатець консультує Орбана з питань «стратегії угорської зовнішньої політики в зв'язку з ситуацією в Україні». Прем'єр найняв Ковача у вересні 2014 року. За законодавством, прем'єр може сам вибирати уповноважених для виконання важливих завдань. Як зізнавався раніше Ковач, вони дружать з Орбаном більше 20 років.

За інформацією focus.ua, на закарпатському рівні угорці представлені двома конкуруючими організаціями – Партією угорців України (ТУКЗ, KMKSZ) та Демократичною партією угорців України (ДСУУ, UMDSZ), які об'єдналися тільки перед останніми місцевими виборами. В українському політичному житті угорські лідери завжди прагнули підтримувати чинну владу в обмін на лояльність з боку Києва. Так, на виборах 2010 року вони зробили вдалу ставку, підтримавши Віктора Януковича. Особливо недалеким жителям регіону навіть розповідали, що Янукович – насправді угорець Янош Ковач, і це нібито спрацювало. На наступних виборах угорська меншина незмінно забезпечувала підтримку кандидата від синьо-білих.

Після перемоги Євромайдану угорці швидко зорієнтувалися і уклали політичний союз з Петром Порошенком. В обмін на підтримку на президентських виборах він пообіцяв забезпечити парламентське представництво угорців у Верховній Раді. На практиці це означало відтворення мажоритарного округу, який існував на виборах 1994-го, 1998 і 2002 року, в якому угорці становили більше половини виборців. Але округ так і не створили, після чого угорці пообіцяли подати на Україну до Європейського суду з прав людини. Порошенко цю проблему вирішив: лідеру KMKSZ В.Брензовичу дали прохідне місце в списку БПП. З того часу про позов нічого не чути. Тема окремої «угорського району» виникла ближче до кінця минулого року, коли угорці вирішили скористатися децентралізацією, щоб створити свою територіальну громаду. Але проти подібних ініціатив рішуче виступив "губернатор" Геннадій Москаль.

При цьому важливо відзначити, що в зв'язку з посиленням представництва угорців в Закарпатській обласній раді фактично зростають загрози використання даної ситуації представниками угорських спецслужб. Угорська сторона отримує додаткову можливість збільшити політичну присутність в регіоні, активно використовуючи і фактор діяльності лідерів національно-культурних товариств. Існує ризик, що спецслужби Угорщини можуть використовувати залежність лідерів організацій національних меншин від Будапешта як інструмент в реалізації зовнішньополітичних стратегій. В цілому фінансування культурно-гуманітарних потреб етносу відіграє важливу роль у впливі на свідомість угорців, які проживають на території Закарпаття.

Загалом, фінансування угорської меншини Закарпаття здійснюється за двома напрямками:

1) перенаправлення коштів Євросоюзу, які виділяються в рамках програми Східного партнерства на розвиток прикордонних територій Угорщини та України;

2) кошти державного бюджету Угорщини, які направляються на фінансування розвитку освіти угорською мовою і культурних потреб нацменшини. В даному напрямку основним суб'єктом виступає фонд ім. Г. Бетлена. У роді реципієнта виступає група фондів, які контролюються представниками ТУКЗ. У 2015 році національно-культурні організації регіону отримали від фонду Г.Бетлена понад 48 млн грн, які були спрямовані на освіту.

7.Сфера освіти

Згідно з офіційними джерелами інформації, на території Закарпатської області діють 99 шкіл з угорською мовою навчання та їх кількість постійно зростає. При цьому середня кількість учнів на одну школу становить лише 154 людини. Існує низький рівень наповнюваності даних класів, який становить лише 15 учнів. При цьому наповнюваність класів українських шкіл становить від 20 і більше учнів.

Подібна ситуація склалася і в сегменті вищої освіти угорською мовою.

В Ужгородському національному університеті функціонують гуманітарно-природничий факультет і Центр гунгарології. Кількість студентів 6 угорських кафедр становить 236 осіб або 39 студентів на кафедру. Ще в 5 ВНЗ регіону створені та діють групи з угорською мовою викладання, де навчаються понад 200 студентів. Згідно з www.kmf.uz.ua, в м.Берегово функціонують Закарпатський угорський інститут ім. Ф. Ракоці II, Інститут соціології ім. Т. Легоцького і відділення Національної академії наук Угорщини. Загальна кількість студентів угорського інституту – 660 студентів.

Варто зазначити, що діяльність закордонних угорських центрів зводиться до формування за українські кошти замкнутої системи освітньої сфери. При цьому установи навчання на угорській мові, крім державного фінансування, отримують кошти з-за кордону. Приміром, в 2015 році з угорського фонду імені Г.Бетлена було виділено 45,5 млн грн, з яких на підтримку працівників угорських шкіл призначалося 37,2 млн грн, ще 8,5 млн грн спрямовано на виплати батькам, діти яких навчаються в угорських дитячих навчальних закладах. У зв'язку з тим, що в Україні має місце дефіцит власної літератури і підручників для шкіл з викладанням на мовах нацменшин, такі заклади забезпечуються закордонними посібниками. У свою чергу це призводить до ризику витіснення з навчальних закладів української системи викладання, переходу на угорські програми. В такому випадку не виключається подальше виключення з програми вивчення української мови, літератури та історії України. Подібні ситуації часто відбуваються за "мовчазної згоди" директорів шкіл.

8. Релігійна система

Варто зазначити, що поряд з іншими векторами деструктивної політики в Україні, офіційний Будапешт в просуванні процесу автономізації Закарпаття використовує і релігійну систему за національною ознакою.

Згідно з відкритими джерелами інформації, духовні потреби понад 80% угорців Закарпаття забезпечує Закарпатська Реформатська Церква, очолювана єпископом Ш.Зан-Фабіаном. Вона налічує 117 релігійних організацій і займає керівну роль в системі духовних орієнтирів угорської національної меншини. За фактом, ЗРЦ є етнічною церквою, яка орієнтується на забезпечення духовних потреб виключно угорців, а сам єпископ обирається при контролі уряду Угорщини. При цьому важливо підкреслити, що в своїй діяльності священики ЗРЦ часто демонструють факти відмови в потребах інших національностей. У той же час вони проявляють вороже ставлення до маргінальних етнічних груп, насамперед, до ромів.

Представники духовенства ведуть переговори з угорськими посадовими особами, а також відзначалися спроби їх залучення до передвиборчої агітації.

В рамках даного матеріалу необхідно також зупинитися на діяльності Мукачівської дієцезії Римо-католицької церкви, яку очолює єпископ А.Майнек. Фактично дана дієцезія займає друге місце після ЗРЦ за охопленням етнічних прихожан в регіоні. Крім того, динамічно створюються і розвиваються в місцях компактного проживання угорців угорські парафії Мукачівської греко-католицької єпархії.

Таким чином, релігійний фактор може використовуватися для здійснення впливу Будапешта на свідомість національної угорської меншини Закарпаття. Для цього можуть бути використані канали гуманітарної та фінансової допомоги, передусім, фонди «Католицький Карітас», Громадянська організація «Реформатська благодійність» та інші. Варто додати, що офіційний Будапешт фактично копіює політику Кремля щодо використання «національної церкви» в деструктивній політиці щодо України.

9. Інформаційна інфраструктура

Інформаційна інфраструктура займає важливе місце у формуванні проугорської свідомості жителів Закарпатської області. Уряд Угорщини використовує місцеву інформаційну платформу для формування національної свідомості закордонних угорців і мобілізації даної громади для вирішення важливих для Будапешта питань.

Сьогодні в регіоні зареєстровано близько 20 періодичних видань угорською мовою. Найбільший вплив мають газети «Карпатський об'єктив» (фінансується ТУКЗ), «Карпатойо» (фінансується за кошти угорської фонду ім. Г.Бетлена) і «Карпаті ігоз со» (отримує фінансування від «Демократичної спілки угорців України»).

При цьому в ЗОДТРК «Тиса-1» працює редакція угорських телепередач, а її журналісти за сумісництвом займають посади кореспондентів центральних угорських мас-медіа, готуючи сюжети, які часто подібні до тих, що їх роблять угорські ЗМІ.

Важливо відзначити також факт створення кореспондентського пункту Угорського телеграфного агентства (MTI), який може використовуватися угорською стороною для ведення підривної антиукраїнської діяльності в регіоні. При чому, дана структура фактично працює при Генеральному консульстві Угорщини, маючи можливості онлайн трансляції на угорські телеканали, володіючи для цього і виїзними групами.

Загалом, ключову роль в консолідації закарпатських угорців, формуванні їх свідомості та вплив на ситуацію і процеси в угорській нацменшині в регіоні надають акредитовані дипломатичні представництва Угорщини – Генеральне консульство Угорщини в м Ужгород і консульство в м Берегово.

В рамках даного матеріалу допускається гіпотеза про те, що угорські консульства можуть бути використані офіційним Будапештом в ролі резидентур, з позиції яких здійснюється розвідувальна діяльність, а також відбувається вербування і керівництво агентурою з метою здійснення впливу на ситуацію в Закарпатській області. Інтерес для співробітників даних установ можуть представляти лідери і активісти національно-культурних об'єднань, депутати місцевих органів влади від угорської нацменшини і угорська інтелігенція.

Паралельно співробітники угорських консульств в регіоні впливають на свідомість угорців України та створюють передумови для реалізації автономістських сценаріїв, лобіюють захист прав біпатридів, що становить загрозу національній безпеці України.

Допускається можливість участі працівників угорських дипломатичних органів у сприянні саботажу мобілізації та ухилення від призову етнічних угорців. Наприклад, спільне виконання плану 6 хвиль мобілізації в Берегівському та Виноградівському районах області сягло менше 50%, з яких угорці становили не більше 5%. Варто відзначити, що при ТУКЗ існувала «гаряча лінія», за допомогою якої угорці могли отримувати консультації з питань ухилення від мобілізації.

Необхідно нагадати, що раніше на офіційному сайті угорського парламенту була опублікована інформація про те, що на засіданні комітету Державних Зборів Угорщини в червні 2015 року куратор Інформаційного відомства (спецслужба Угорщини) від уряду Я.Лазар аргументував необхідність активізації діяльності спецслужб Угорщини на українському напрямку потребою керівництва держави в розвідувальній інформації щодо ситуації в Україні в умовах конфлікту з РФ і щодо становища закарпатських угорців. Також він оцінив спеціальні операції, проведені в Україні угорськими військовою розвідкою і контррозвідкою, а також цивільною розвідкою. Фактично відзначається відсутність спроб замаскувати агресивний наступ Будапешта в українському векторі, що підтверджує існування стійких загроз національній безпеці України. Подібна позиція угорського політика фактично скасовує декларовані лідерами Угорщини заяви щодо продовження політики добросусідства.

"Стратегія національної політики Угорщини"

В рамках аналізу деструктивної політики Будапешта щодо України актуальним розглядається звернути увагу на аналіз "Стратегії національної політики Угорщини до 2020 року".

В даному урядовому документі особлива увага приділяється пропаганді ідей шовінізму і реваншизму. Головна теза "Стратегії" – формування в "Карпатському регіоні" "угорської нації" і лобіювання територіальної автономії для закордонних угорців. У складанні даного акту брали участь Інститут дослідження національної політики, Рада угорської діаспори, експертні комісії MAERT, Державний секретаріат Національної політики, Міністерство державного управління та юстиції Угорщини. У зазначеному документі чітко визначено коло учасників реалізації "Стратегії", до якого прираховані, крім Угорщини, сусідні країни та Євросоюз.

Відповідно окремих положень даного акту та аналізу діяльності угорської сторони в Закарпатській області, з 2010 року спостерігається активність угорських структур в реалізації "національної політики" за такими напрямами:

- Створення єдиної інформаційної системи, спрямованої на формування світогляду "нації" і здатної мобілізувати угорськуа національну меншину по важливих питаннях;

- Збільшення кількості угорських громад за кордоном;

- Зменшення ролі кордонів між Угорщиною та країнами проживання закордонних угорців як бар'єрів на шляху об'єднання "нації";

- Підтримка створення територіальних автономій угорців.

Фактично, угорський уряд розглядає як проміжний етап формування в сусідніх країнах органів самоврядування угорців, здатних висувати автономістські ініціативи. Зокрема, Будапешту вже вдалося сформувати в Закарпатській обласній раді фракцію депутатів з угорської меншини. У той же час в органи місцевого самоврядування почали проникати біпатриди, які можуть діяти в інтересах правоохоронних органів Угорщини.

Кінцевою метою реалізації даної "Стратегії" є проголошення автономії територій компактного проживання угорців.

Згідно з загальною оцінкою ситуації в Закарпатській області, необхідно відзначити, що основними досягненнями Угорщини по реалізації своїх позицій в регіоні вважаються:

- Фактична гуманітарно-культурна автономія місць з компактним проживанням угорців в Берегівському та Виноградівському районах;

- Домінування угорської мови в системі освіти і щеплення угорської молоді імунітету до українського гуманітарно-культурного впливу;

- Консолідація громадських організацій угорців в регіоні, які тривалий час конкурували між собою;

- Просування в органи місцевого самоврядування підконтрольних депутатів, які можуть використовуватися в реалізації деструктивних планів угорських структур;

- Залучення жителів Закарпаття до суспільно-політичних процесів у сусідній державі, збільшення кількості "зарубіжних співвітчизників".

На сьогодні офіційний Будапешт оцінює кроки по реалізації "Стратегії" в Україні як більш, аніж успішні. А набутий на Закарпатті досвід планується розглянути як зразок з метою його застосування вже на території Румунії, Сербії та Словаччини в частині проведення виборів до органів місцевого самоврядування та впливу на соціально-політичну ситуацію в даних країнах. Зокрема, відзначається наявність деструктивної політики Будапешта по стимулюванню сепаратистських процесів в Секуйском краї і в місцях компактного проживання чангошів, а також у Воєводині і в Південній Словаччині.

Коментар

У даному матеріалі було проведено загальний аналіз ситуації, в рамках якого розглянуто основні елементи деструктивної політики Угорщини щодо України, які становлять загрозу національній безпеці української держави. В рамках даного дослідження було визначено, що основними пріоритетами державних структур сусідньої Угорщини на території Закарпатської області України є:

- формування та легалізація псевдоправоохронних органів, які в перспективі можуть трансформуватися в незаконні збройні формування. Зокрема, для створення силового блоку виділяється фінансування на підтримку «асоціації угорських правоохоронних дружин», які повинні сформувати «добровольчі народні загони»; 

- «Розмиття кордонів» шляхом розвитку прикордонної інфраструктури. В даному напрямку розглядається можливість відкриття 23 нових МПП. У разі здійснення проектів угорської сторони по даному напрямку стане під сумнів доцільність існування системи охорони державного кордону як такої;

- Зміцнення позицій депутатів від нацменшини в облраді і підготовка до чергових виборів до Верховної Ради України з метою просування в парламент своїх, незалежних від українських партій представників.

Передбачається, що в стратегічній перспективі основні сили і засоби Угорщини будуть спрямовані на розвиток і подальшу ізоляцію угорської меншини з метою формування сприятливого підґрунтя для автономізації Закарпаття. Для досягнення цієї мети угорські урядові інституції мають намір використовувати «агентів впливу» в органах державної влади і місцевого самоврядування. У такому випадку їх діяльність буде спрямована на: створення в області адміністративно-територіального утворення за національною ознакою через процес добровільного об'єднання громад; трансформацію такого об'єднання в «Притисянський виборчий округ» для консолідації електорату і просування представників нацменшини в український парламент; надання «Притисянському виборчому округу» автономного статусу. З іншого боку, важливо підкреслити, що в разі дестабілізації соціально-політичної ситуації в Україні шляхом організації штучного третього Майдану, в чому активно зацікавлені популістські і проросійські сили, існує загроза розвитку сепаратистських процесів на території Закарпаття. В даному напрямку російські та угорські спецслужби можуть розіграти «угорсько-русинську карту» для дестабілізації ситуації в даному регіоні з подальшим створенням на його території невизнаного квазідержавного сепаратистського утворення за прикладом "ЛДНР". Іншим сценарієм розвитку подій може виступити анексія регіону спільно з румунською стороною під приводом забезпечення правопорядку і захисту "зарубіжних співвітчизників".

З огляду на наявність фактів деструктивної діяльності угорської сторони на території Румунії, Сербії та Словаччини, Україна повинна скористатися можливістю встановлення ситуативних союзів з представниками патріотичних і владних кіл зазначених держав для формування спільної стратегії щодо стримування агресивної експансії Будапешта в Трансільванії, Воєводині, Південній Словаччині та Закарпатті. Проблема також полягає в тому, що в наявності такого роду альянсів буде всіляко незацікавлений Кремль, створюючи штучні перепони по об'єднанню зусиль Києва, Бухареста, Белграда і Братислави в реалізації превентивних контрзаходів щодо стримування експансіоністської політики Будапешта.

Теги: Угорщина, Закарпаття, деструктив

134 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати