Іршавщина: Про робітника замовте слово...

Роботодавці "продавали" різноманітні вакансії, проте переважно робітничі чи інженерні. Директор ТОВ "Електрон-Іршава" Іван Лях шукав верстатників, продавців, але знайшов поки що інже-нера-технолога. На його підприємстві уже працює 20 робітників. Вони виготовляють паркетні дошки, ламберії. У бізнесових задумах - розширення виробництва аж до виготовлення меблів.

Колишні промислові гіганти союзного значення ВАТ "Іршав-ремверстат" та ЗАТ "Іршавський абразивний завод" сьогодні переживають,   не   найкращі   часи. Кількість працюючих на завод, який чи не єдиний в Україні виготовляє абразивну продукцію (круги для різання, шліфування) скоротилася  у  кілька  разів.   Начальник відділу кадрів Іршавського абразивного заводу Алін Случак пам'ятає час, коли виробництво було тризмінним, а завдяки вдало розробленій   системі   преміювання сюди прагнула потрапити молодь. А що ж зараз? Колектив переважно  передпенсійного  віку.  Трапляється так, що робота триває З дні на тиждень. А знайти кваліфікованих шліфувальників, слюсарів-ремонтників, формувальників абразивних  виробів  та  й  просто електромонтерів  досить  важко. Молодь не поспішає працевлаш-товуватися на заводи із шкідливим виробництвом. Подібна проблема з  підбором освічених та досвідчених   працівників   і   на "Іршавремверстаті", кадровик якого прийшла на ярмарок з метою знайти фрезерувальника, токаря-розточувапьника. Машинобудівна галузь надзвичайно перспективна, однак охочих праюва-ти за 700 гривень на місяць не луже багато.

Новостворені підприємства ТОВ "Італконф", "Робітник", "АМ.про" шукають швачок, розкрійників.

Роботодавці сподіваються, що цього навчального року ті випускники шкіл, які не зможуть успішно скласти іспити із зовнішнього оцінювання знань, ще  на шкільній лаві  оберуть робітничу професію, попит на яку  існував в усі часи, а в епоху науково-технічного прогресу   без   неї   й зовсім не обійтися. Очевидно, що потрібно удосконалювати систему проф-техосвіти, а профорієнтацію проводити у дитячому садку. Сучасна юнь мріє про легкий шматок хліба, віддаючи   перевагу вищій   освіті.   На жаль, немає серед їх пріоритетів професій швачки, токаря, фрезерувальника, столяра чи будівельника, які є такими затребуваними у наш час. Причину такого стану справ слід шукати у соціально-економічному розвитку незалежної України, яка у часи перехо-

ду від планової економіки до ринкової переживала масове закриття підприємств, звільнення безлічі кваліфікованих робітників, їх декваліфікацію. На робітничі спеціальності попиту не було, тож і профтехосвіта переживала кризу. Не оминув цей процес і навчальні заклади, які почали перепрофіль-овуватися, скорочувався набір на виробничі професії. За цей час устигли зникнути старі кваліфіковані кадри: хтось на пенсії, інші за кордоном, решта - на ринку...

Ті ПТУ, які не перепрофілюва-лися чи не закрилися мають старе або й ніяке обладнання. Та й про імідж робітничої професії, її популяризацію ніхто не дбав. Інша ситуація зараз. Відкриваються нові заводи, вводяться у виробництво модерні технології, а кваліфікований робітник усе ще на вагу золота. Одна з вагомих причин -низька заробітна плата. Сподіваємось, що в Україні профтехосвіта вийде на новий перспективний виток розвитку, а бути Робітником буде престижно й модно.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати