- Олександре Івановичу, розкажіть, будь ласка, про історію створення товариства «Русь» на Закарпатті.
- Довідався про товариство російської культури вже непрацюючим пенсіонером і почав навідуватися в «Русский Дом». На моїх очах товариство стало обласною організацією і перемістилося в Мукаче-во. Ужгородське міське товариство російської культури організував Валентин Васильович Васильєв у 1999 році. Першим його керівником був кандидат біологічних наук Олексій Євгенович Луговой, який і нині є одним з найактивніших членів товариства «Русь». Мене ж спочатку було обрано членом президії, а потім - заступником голови. Ще пізніше очолив товариство. В 2005 році організував обласне товариство «Русь», яке очолюю і донині.
- Що спонукало до створення товариства «Русь»?
- В Ужгороді в той період взагалі не було громадських об'єднань російської культури. А зараз про наше товариство знають в Києві, Львові, інших містах України. Воно є і колективним членом Співдружності Російських Співвітчизників (є й така українська організація).
Ми влаштовуємо творчі і літературні вечори, відзначаємо знаменні дати російських письменників, День Перемоги, 8 Березня. Щорічно відзначаємо День Пушкіна біля пам'ятника поета. Допомагаємо російським групам дитсадків та шкіл в Ужгороді.
-Які саме заходи товариство проводило останнім часом?
-Торік відзначили ювілеї поетів Пушкіна, Єсеніна, Блока, Мандельштама. Видали книгу-альманах російської культури «Россияне в жизни Закарпатья: история и современность». Вже підписано до друку і випуск за 2007 рік. У збірник увійдуть відомості про відомих російськомовних людей Закарпаття - біографії та їх внесок у розвиток російської культури в Закарпатської області.
Позаяк в Росії цей рік оголошений Роком російської мови, то наше товариство заснувало Клуб Пушкінських Читань. Ініціативу тут виявила доцент філолог-пушкініст Ужгородського національного університету Анна Іванівна Дуденкова.
Нещодавно активісти товариства побували в селі Пушкіно Виногра-дівськогр району і поспілкувалися з його мешканцями. Ми передали дарунки для музею поета, а нас познайомили з архівними документа-ми-першоджерелами з історії села. Часто в Пушкіно приїжджають гості з Росії. В селі почесним гостем побував навіть Генеральний консул РФ у Львові Є. Ф. Гузєєв.
- Хто з членів товариства «Русь» зробив вагомий внесок у розвиток російської культури на Закарпатті?
- Насамперед, вже згадуваний Олексій Луговой. Нині - активний літератор, шукає різні матеріали, пише статті, пропагує російську культуру, кореспондент закарпатських, львівських і київських газет, вчений-орнітолог. Олексій Євгенович - надзвичайно сумлінна людина.
Катерина Миколаївна Романіченко - методист кабінету російської мови національних шкіл Закарпатського інституту післядипломної освіти - готує наших школярів до олімпіад різних рівнів з російської мови і літератури. Ось і нещодавно закарпатські учні здобули два призові місця на всеукраїнській олімпіаді в Севастополі. А навесні 2007 року повернулися переможцями з Міжнародного Пушкінського фестивалю в Москві.
Поетичні вечори Блока, Єсеніна, інших російських поетів організовує доцент кандидат філологічних наук Людмила Павлівна Бородіна. Добрим помічником в організаційній роботі товариства був Борис Михайлович Іванов, на жаль, він загинув.
Хотів би згадати Степана Івановича Сероухова. Йому 90 років. Він прагне подарувати свої картини Росії. Як голова товариства, я звертався особисто до Надзвичайного та Повноважного Посла РФ в Україні В. С. Черномирдіна, в Генконсульство Російської Федерації тощо. Та поки що - безрезультатно. Художник має намір подарувати Росії близько 100 полотен, та з незрозумілої для мене причини посадові особи Російської Федерації нехтують цією пропозицією.
Співпрацю із засобами масової інформації, висвітлення в них діяльності товариства забезпечує для «Русі» Володимир Миколайович Салтиков.
— З якими проблемами зіштовхуються обласне та міські товариства?
— Їх чимало. Немає приміщення і постійної допомоги, відсутня оргтехніка, що в наш час навіть соромно. Що випросимо - те й маємо. Крім того, - немає єдності серед російськомовних товариств. Та це біда не лишень російських громадських організацій.
— Які найближчі плани товариства?
— Наміток багато. Однак не все, що планується, завжди виконується. Хочемо гідно відзначити День Росії. До Нового року маємо намір організувати подарунки для вихованців російських груп дитсадка і школярів в Ужгороді.