Чому енергозбереження в освітніх установах Закарпатської області не призводить до підвищення їх енергоефективності?

Аналіз отриманих результатів приводить до невтішних висновків: основною проблемою підвищення енергоефективності закладів бюджетної сфери є відсутність зацікавленості в енергозбереженні.

Енергоносії та зарплати бюджетників є захищеними статтями місцевих бюджетів. Навіть, коли не вистачатиме в бюджеті коштів ні на що, зарплати та суми, витрачені на енергоносії будуть виплачені. Зокрема через субвенції від держави. А от жодних дієвих стимулів для підвищення енергоефективності своїх приміщень адміністрації бюджетних установ не мають. Тому, часто в опалювальний сезон при плюсових температурах у приміщеннях дитячих садків, наприклад в Ужгороді, через «перетопи» вікна відкриті практично увесь день, й разом з приміщеннями на повну опалюється ще й атмосфера. А можна було б просто зменшити подачу газу й вийшла б економія бюджетних коштів. В енергонеефективних приміщеннях при дії щомісячних лімітів адміністрація освітніх установ, наприклад в Мукачеві, знаходить інший шлях – знижує санітарну температуру, тобто діти в таких установах просто мерзнуть.

Ілюстрацією до цього твердження є порівняльний аналіз результатів оцінки енергоефективності освітніх установ у трьох містах обласного значення Закарпатської області, на балансі міських бюджетів у яких є і школи, і дитячі садочки – Мукачева, Берегова й Хуста. Наприклад, в Мукачеві в опалювальний сезон у 45 % загальноосвітніх шкіл холодно. Це школи, які за шкалою енергоефективності потрапили у клас А і В, що є дуже високою оцінкою енергоефективності. Однак саме цей високий результат свідчить про те, що тут регулярно не дотримується санітарна температура приміщень й відповідний рівень комфорту для навчання. Адже старі довоєнні, а також радянські приміщення апріорі не є високоенергоефективними. Практики свідчать, що лише після комплексу усіх заходів з енергозбереження у таких будівлях можна досягти енергоефективність не вище класу С. Але весь комплекс енергозберігаючих заходів у школах чи дитячих садочках не було проведено у жодному місті Закарпаття. Завжди щось робиться частинами: то вікна-двері замінять і часто не на найякісніші, а на найдешевші, що в результаті не призводить до бажаного ефекту; то стіни утеплять, але залишать неутепленим цоколь, дах. Про індивідуальні теплові пункти в котельнях чи систему вентиляції та рекуперації взагалі майже ніколи не згадується і не робиться. А це в сумі дає до 35 % заощадження тепла. То ж всюди, де показники енергоефективності після обрахунків виходять на класи А-С (для Мукачева – це ще 45 % шкіл та 65 % ДНЗ), мова йде про банальні «недотопи», а не про енергоефективність. 

Такою ж ситуація є і в Берегові, де у 42 % закладах освіти (3-х школах та 4-х дитячих садочках) холодно (енергоефективність класу В), і ще у 33 % – не дотримується санітарна температура (енергоефективність класу С). При чому найхолодніше у ДНЗ, де котельні працюють на дровах. У дитячих садочках № 1, № 16 та № 17 енерговитрати дуже високі. Міській владі на це слід звернути увагу, бо ці садочки опалюють ще й атмосферу (класи Е та F).

У Хусті погано опалюються заклади освіти, куди централізовано подається тепло, вимірюване Гкал. Це ЗОШ № 6 (енергоефективність класу А), ЗОШ № 5, гімназія-інтернат, ДНЗ № 2 та ДНЗ № 7 (енергоефективність класу В). Загалом в Хусті енергоносії для закладів освіти використовують економно (за оцінкою енергоефективності низькоенергоефективних закладів класів Е-G немає), але не обов’язково, що ефективно. Для такої оцінки потрібен окремий енергоаудит приміщень.

Ще одна помилка, якої припускаються відповідальні особи при плануванні та проведенні заходів з енергозбереження у закладах освіти – це ігнорування енергоаудиту. Але саме через енергоаудит можна чітко встановити проблеми того чи іншого приміщення, визначити, що саме потрібно замінити у конструкціях будівлі, і як підвищити її енергоефективність. 

Те, що підвищення енергоефективності установ, які знаходяться на балансі міських та сільських рад, є вигідним для місцевих бюджетів, повинні розуміти голови міських та сільських рад разом з депутатами. Адже економія коштів на енергоносіях дає можливість витрачати їх на інші потреби, у межах того ж бюджетного кошику захищених статей. Наприклад, премій для директорів, вчителів та вихователів освітніх установ, де адміністрація підвищила енергоефективніть свого закладу, не знизивши комфорт перебування у приміщенні за рахунок зниження санітарної температури. Це гарний стимул. А контролювати температурні показники та рівень витрат енергоносіїв у кожній бюджетній установі можна впровадивши систему муніципального енергоменеджменту через програмне середовище "Енергобаланс", як це вже зроблено у м. Ужгороді цьогоріч. Залишається сподіватись, що у 2017 вона в обласному центрі запрацює, що відчують і школярі та дошкільнята, і місцевий бюджет, звідки не вилітатимуть кошти у повітря. 

Теги: енергоефективність, енергосбереження

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати