І ось розпочалось! Шість куренів стали один проти одного, щоб показати свою силу спритність і ерудицію. Почали представляти свої курені. Один помах булави - і заблищали шаблі, вразили гамою кольорів козацькі шаровари, зацвіли вишиванки, полетіли угору шапки, стрепенулась і вирвалась на волю пісня.
Звучали девізи, чітко віддаватись накази, вправно виконувались команди.
На цьому етапі змагань перемогу вибороли бооовищанці. А потім бувалий козак Дмитро Болдижар (а насправді вчитель історії Бобовищанської ЗОШ) хитро так підступив до учасників свята:
- Ох і завзяті ж, бісові діти! Молодці, порадували старшину! Але чи знаєте ви, хлопці, історію українського козацтва?
Розпочався справжній бій інтелектів - знову перемога за Бобовищем.
Настала черга і до спортивних змагань. Тут довелося потрудитись добряче, аж чуби мокрими стали. Змагалися з чотирьох видів спорту: «Човникового бігу» 4x9 м, стрибків у довжину з місця, стрибків зі скакалкою, перетягування канату. Боротьба була запеклою. За підрахунками суддів різниця між першим і другим місцем становила всього 2 бали, а між другим і третім - 1 бал. Призові місця було розподілено таким чином: Нове Давидково — третє місце, Кольчино — друге місце, Бобовище — перше місце.
Підсумки фестивалю підвів голова районного методичного об'єднання вчителів фізкультури Олександр Деркач і оголосив підсумки роботи суддівської колегії. Третє місце посів курінь ЗОШ Нового Давидкова, друге дісталось куреню ЗОШ села Кольчина, а перше виборов курінь Бобовищенської загальноосвітньої школи.
Молодці, козаки, а їм більшої похвали і не треба. Аби тільки від щирого серця. Аж ні! Слово надали методисту районного відділу освіти Мукачівської держадміністрації Єлизаветі Тор-най, яка воістину по-козацьки нагородила не тільки переможців, а і всіх учасників фестивалю. Дала слово козакам, що районний відділ освіти докладе усіх зусиль для того, щоб діти району росли фізично розвиненими, витривалими і міцними.
Учасники фестивалю обмінювались номерами телефонів, прощалися до наступної зустрічі і розходились. На шкільному майдані верхи на довгих вербових лозинах, як на конях, гарцювала малеча з групи продовженого дня. З-за дощових хмар, що поволі відповзали до горизонту, дивилось і усміхалось до них сонечко:«Будьте здоровими, козачата!»