Хіпарський рай на Шипоті

А точніше, на її щорічному з’їзді в Карпатах. Відбувся він уже вчотирнадцяте, зрештою, дата відкриття для всіх виявилася різною, як і дата завершення.

Незмінним залишається лише місце, що за ці роки вже перетворилося на своєрідний символ: хіпі, панки й інші їхні однодумці обрали галявину поряд із водоспадом Шипіт неподалік села Пилипець Міжгірського району Закарпатської області. Ті, хто приїхав сюди не вперше, стверджували, що цьогоріч людей було небагато – орієнтовно кількість приїжджих не перевищила півтори тисячі осіб. “Часом пік” Шипота традиційно стає ніч на Івана Купала. Ввечері розкладають ватру заввишки п’ять метрів, до якої збираються всі охочі. Вогонь горить до самого ранку. А всі присутні мають змогу приєднатися і до так званого родинного фото. Щоправда, тим, хто не має власного фотоапарата, ці фотографії потім доведеться шукати дуже довго, майже, як міфічний квіт папороті.

Основною ідеєю такого скупчення народу та ще й у такому мальовничому місці не є, як зазвичай, концерти, а нестримне бажання спілкуватися, знайомитися з людьми та відпочивати в горах. Заснували “Шипіт” 1993-го (після розпаду Радянського Союзу виникла потреба створення в Україні власної “хіпарської” тусовки, адже дістатися на віддалені “всесоюзні” з’їзди ставало все складніше). З часом про захід на Шипоті довідалися люди не лише з усієї неньки-України, а й з-поза її меж. З кожним роком галявина поповнювалася новими обличчями. Побувавши там бодай раз, не повернутися просто неможливо...

Організованої програми (передовсім концертів) на Шипоті ніколи не було, немає і, схоже, не буде. Натомість кожен, хто володіє хоч якимось музичним інструментом, привозить його зі собою, знаходить однодумців і влаштовує сейшн. Тому на брак музичного супроводу ніхто не скаржиться: з ранку і до світанку на галявині чути барабани, гітари або інші інструменти.

У самому таборі, крім наметів, можна побачити й так звані “тіпі”. Ця споруда зовні нагадує індіанський вігвам, тільки виготовлено її не зі шкіри, а з тканини. Зручна вона передовсім тим, що вогонь може горіти і всередині: навіть коли надворі дуже холодно, “тіпі” зберігає тепло для своїх мешканців. А тих, хто подумав, що після себе добрі хіпі залишають гори сміття, можу заспокоїти. Кожен, хто їде з Шипота, обов’язково забирає “своє” сміття. Для охоронців природи теж є приємна новина: живі дерева на Шипоті рубати заборонено. Дровами служать або гілки, що вже лежать на землі, або сухостій. Ті ж, хто зберіг погану звичку митися, можуть задовольнити таку потребу просто біля водоспаду. Навіть якщо ви митиметеся голяка, це на Шипоті нікого не збентежить.

Схоже, “мінусів” Шипіт мати просто не може. Хіба що холодні ночі, та й цей факт можна перевести в “плюс” (особливо для тих, хто спожив забагато алкоголю). Більш ніж позитивним є й ставлення місцевих мешканців до строкатої тусовки Шипота, яка раз на рік перетворює гірську галявину на “хіпарський рай”.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати