Переселенці трьох українських міст Олена, Микола та Віктор – Ужгорода, Горішніх Плавнів, Маріуполя – відчули на собі зашкарублість та незламність існуючого ладу.
Назва вистави «Вам тут не демократія» – це цитата одного з донорів – людини, унікальна історія якого покладена в основу.
У кожній частині театрального дійства актори показали реальні ситуації з життя переселенців, які стикнулися обличчям з ворогом і не знали як його побороти. Адже кожен з часом потрапляє у замкнене коло, і результат один: система пручається в своєму самозбереженні й ламає долі, перемелюючи людей.
В основі вистави лежить унікальна історія, яку актори донесли в інтерактивному стилі до глядачів. «Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави. Та вам тут не демократія» – основний меседж, котрий долинає до глядачів з вуст акторів.
Наприклад, «балада про сина» розповіла присутнім про непатріотизм хлопця, що виріс в Україні. Війна на сході змусила його обрати іншу Батьківщину – Росію, навіть попри любов до матері, яка відчайдушно підтримувала українців.
Театрали також підняли тему неспроможності простого українця купувати магазинний одяг, через що більшість намагається знайти «бренди» у секунд-хендах. Аби продемонструвати незламність системи та слабкість методів боротьби з нею, актори показали балет бюрократа, якого цікавлять лише особисті інтереси.
Драматурги Яна та Ден Гуменні поставили собі завдання – розказати людям відверті історії та змусити їх розкрити свої думки. І люди говорили: відверті дискусії змусили задуматися кожного над тим, як він живе і що потрібно змінити: «Ми були байдужі. Ми самі дозволили, щоб до влади приходили покидьки і совкові діти, правнуки. За 25 років нічого не змінилося – ось страшні наслідки нашої байдужості»
У в ході дійства разом з групою акторів безпосередню участь брали самі глядачі. Вони малювали образ демократії, визначали проблеми та свого ворога, яким виявилася не лише сусідня держава, а й власна байдужість, позиція нейтральності та страх.
Намагаючись розібратися з ситуаціями та відповідаючи на запитання: як нам жити, аби бути дійсно незалежними? що робити, коли твоє право голосу не варте нічого? де брати сили на боротьбу, коли навіть найрідніші люди відмовляються у тебе вірити? – глядачі дійшли висновку, що неможливо бути осторонь сучасних проблем. І зміни треба розпочали з себе.
Як зазначила режисер Галина Джикаєва, важливо, щоб люди не розслаблялися і пам’ятали про війну, про життя, про наслідки байдужості: «Ми працюємо для вас і від вас. Адже це театр, який має закликати до дій і разом з людьми знайти правильні шляхи для вирішення проблем. Якщо ми покажемо цю виставу в Маріуполі, і глядачі так само не будуть мовчати, тоді почнеться справді відродження України».
