Історія кохання закарпатських Ромео та Джульєтти

А було це так. Дев'ятнадцятирічна ужгородка Агнеш Деметер тривалий час до безтями кохала молодого офіцера королівської Угорщини з місцевого гарнізону Гейзу Шеффера, сина заможного землевласника із сусіднього села Баранинці. Аж раптом у листопаді 1892 року її батька Бей-лу Деметера, також офіцера, переводять служити з Ужгорода в інший кінець Угорщини - місто Шопрон. Для військового - це звична подія. Проте, звідкіля він міг здогадуватись, що переїзд його сім'ї обійдеться для всіх такою трагедією? Виїзд був запланований на 4 листопада 1892 року. Геть спакувавши валізи, родина Деметер вирішила відзначити цю подію на прощальному вечорі в місцевому ресторані «Корона», де свого часу концертував знаменитий Ференц Ліст.

По обіді мати відсилає Агнеш у місто за покупками. Біля воріт дівчина зустріла вкрай схвильованого й зблідлого лейтенанта Гейзу. Звідси вони подались на квартиру офіцера, що була неподалік військового гарнізону. В метушні, пов'язаній із підготовкою до прощального бенкету, ніхто з родини Деметрів на відсутність Агнеш не звернув уваги.

А ввечері гарнізонний лікар полковник Шрюгер у справах вирішив заглянути на квартиру Гейзи Шеффера. Проте двері її були зачинені на ключ... із середини. Полковника наче струмом пронизало! Тут щось не те ! Він побіг за слюсарем, аби той негайно відчинив двері. Та не встигтой з'явитись, як примчав, товариш Гейзи - Степан Климко з Мука-чева. А в руках у нього - лист, в якому повідомлялось, що Гейза вирішив покінчити життя самогубством. Оце так новина!

Однак Степан спізнився. Відчинивши двері, присутні побачили жахливу картину. Гейза з Агнеш сиділи поруч на ліжку, притулившись спиною до стіни. Побіля них лежали два револьвери. Як установив гарнізонний лікар, обидва покінчили з життям близько 13-ї години. Сусіди чули якийсь тупий звук, але не звернули на нього уваги. Куля пробила тіло Агнеш наскрізь і застрягла в стіні, а Гейзові - впилась у хребет. 4 листопада справді виявився прощальним днем. Але із закоханими Агнеш і Гейзою! Агнеш одягнули в білу весільну сукню, а Гейзу - в офіцерський мундир. Поховання відбулося наступного дня. Проводжали в останню путь закарпатських Ромео та Джульетту тисячі ужгородців. Спочатку на вулиці міста вийшла траурна процесія, що супроводжувала домовину Гейзи Шеффера.

Під музику гарнізонного оркестру несли її друзі-офіцери. Звідси молодих у супроводі величезної кількості ужгородців понесли на головне міське кладовище. За згодою двох родин обидвох закоханих на знак поваги до їхнього безмежного кохання поховали в спільній могилі. Так і з'єднались їхні серця навіки: Пролунав салют, сотні віночків із траурними стрічками засипали домовини, а потім важкі груди землі назавжди поховали закарпатських Ромео та Джульетту. Відшукати цю могилу на головному міському кладовищі, до речі, й досі не вдалося.  

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати