Подібна ситуація в Сумській (відповідно 6 755 і 14 998), Полтавській (8 887 і 19 017), Донецькій (26 696 і 54 838), Луганській (13 329 і 28 088) і Черкаській (7 843 і 16 049) областях.
Кількість жителів Закарпатською і Рівненськой областей за вказаний період не змінилося, і ці регіони можна назвати найбільш сприятливими з демографічної точки зору. Адже позитивного природного приросту не спостерігається в жодній з областей України.
Число українців продовжує неухильно скорочуватися. Якщо ще у 2001 році нас було 49,3 млн. чоловік, то на початок 2006 року чисельність населення склала 46,9 млн. А на 1 січня 2007 року - 46 646 000 чоловік.
Згідно даних Держкомстату, на 1 вересня 2007 року в Україні проживало 46460251 людей.
З них в містах - 31666636 чоловік, в сільській місцевості - 14793615 чоловік. Всього в січні-серпні народилося 313115, а померло - 507593 українців. З них 3389 - діти у віці до одного року.
Що стосується столиці, то у Києві в січні-серпні 2007 року народилося 18 610, а померло 20 565 чоловік. Чисельність населення за цей період збільшилася на 1,7 тис. чоловік за рахунок міграції.
Згідно даним відділу народонаселення Департаменту економічних і соціальних справ Секретаріату ООН (DESA), Україна у 2000-2005 рр. займала одне з перших місць в світі серед країн з мінімальним природним приростом. Дана тенденція, по прогнозах експертів DESA, збережеться і в 2045-2050 роках.
У групу країн з найменшим приростом також входять Болгарія, Білорусь, Росія, Латвія, Естонія, Угорщина, Литва, Хорватія, Румунія. До 2050 року до них приєднаються Грузія, Словенія, Італія, Чехія.
«Народжуваність, що не забезпечує простого відтворення населення, властива практично всім розвиненим країнам. До 2050 року така ситуація збережеться», – відзначають експерти. Хоч би по цьому показнику Україна наближається до розвинених країн світу...
Що стосується існуючої думки про нестримне зростання чисельності населення Китаю, то на думку експертів, це далеко від істини. Число китайців буде рости приблизно до 2040 р. Після цього почне зменшуватися і до 2050 р. виросте всього на 5-6% порівняно з нинішньою чисельністю. Якщо прогнози виправдаються, то до середини сторіччя Китай втратить світове лідерство у чисельності населення, поступившись першим місцем Індії.
Цікаво, що прогнози щодо чисельності населення, народжуваності, смертності і міграції були розроблені експертами DESA в шести варіантах, основним з яких є так званий середній варіант. Середній варіант припускає, що сумарний коефіцієнт народжуваності у всіх країнах світу наближатиметься до рівня 1,85 народжень на одну жінку репродуктивного віку.
Зрозуміло, відзначають автори прогнозу, до 2050 року далеко не всі країни досягнуть цього рівня народжуваності. А багато соціологів і зовсім указують на те, що процес зниження народжуваності в розвинених країнах продовжуватиметься.
Станом на 30 серпня 2007 року населення планети складало майже 6 млрд. 615 млн. чоловік, причому число жінок дещо перевищувало число чоловіків. Нагадаємо, що у 1959 році Землю населяли 3 млрд., в 1999 році – 6 млрд. людей.
Згідно більшості прогнозів, в найближчі десятиліття людство продовжуватиме чисельно рости, проте повільнішими темпами. На думку Бредфорда Делонга, професора економіки Каліфорнійського Університету, «ми недалекі від максимальної чисельності населення світу – 9-10 млрд., чого ми досягнемо в 2050-2100 роках, а після цього чисельність населення, швидше за все, падатиме».
У 2006 році до десятки країн з найбільшим населенням увійшли:
* Китай (більше 1,3 млрд.),
* Індія (близько 1,1 млрд.),
* США (близько 300 млн.),
* Індонезія (232 млн.),
* Бразилія (188 млн.),
* Пакистан (162 млн.),
* Бангладеш (147 млн.),
* Росія (142 млн.),
* Нігерія (майже 132 млн.) і
* Японія (127,5 млн.).
За оцінками фахівців DESA, протягом наступних 43 років населення Землі збільшиться приблизно на 2,5 млрд. чоловік, проте зростання чисельності відбудеться за рахунок збільшення народжуваності у країнах третього світу.
Що стосується жінок у багатих країнах, то вони понизили народжуваність нижче за природний рівень відтворення населення. Дана тенденція збережеться у майбутньому.
Експерти відзначають, що проблема полягає не у небажанні жінок мати другу дитину, а в тому, що багато хто з них відкладає народження дитини до 30 років. А фактична здатність до дітородіння виявляється меншою за їхні бажання.