Учасники культурно-просвітницької акції проїхалися районами області, задля встановлення інтелектуального діалогу між представниками різних культур, нацменшин, які мешкають на Закарпатті.
Андрій Курков, письменник
Найяскравіші враження від бібліотек та тих ентузіастів, які працюють у бібліотеках. Ми почали поїздки і дискусії в угорськомовних бібліотеках. Здивувався, що українсько-угорськомовна літературна сцена вона досить яскрава. І видається і давно журнал молодих українських угорськомовних письменників і поетів. Після того були в гостях у румунів, і у наших, в українців. Зустрічалися із тими, хто пише підкарпатською бесідою. Дуже цікаво і яскраво. Такої палітри, мені здається, більше ніде немає в Україні, як у вас.
Андрій Курков вражений культурною палітрою краю та запевняє: тут чимало «прихованих» письменників, митців, потенціал яких просто необхідно розкривати та показувати усій Україні. Аби співвітчизники знали: усі нацменшини мають свою особливу барву, із яких і створюється культура країни.
Андрій Курков, письменник
Тривожні нотки у мене тільки в тому, що в Україні не знають, яке тут життя. Не знають культуру Закарпаття, з чого вона складається. А це значить, що українці не знають, з чого складається культура України. Ми минулого року їздили Бесарабією, відвідували болгарські села, гагаузькі, молдавські, про які у нас теж нічого не знають. І люди десь це відчувають: що про них не знають і не хочуть знати. І ось це найнеприємніше. Тому що ти вважаєш, що у рідній країні тебе не хочуть знати і розуміти… А це означає, що ця людина не буде вболівати за майбутнє цієї країни. Я дуже хочу, щоб українці в усіх регіонах знали, що відбувається, і чим живе кожна нацменшина і Бесарабії, і Закарпаття, який вклад кожна меншина вносить у загальну культуру України.
Літературний десант проїхався майже усіма районами краю. «Закарпатські діалоги» та започатковану у рамках проекту премію малої прози «Гірські горизонти» Андрій Курков вважає вдалими. Звісно, траплялися і дещо спірні ситуації, виникали дискусії. Але і в цьому є безумовний позитив.
Андрій Курков, письменник
Добре, що люди хотіли висказати і висказали все, що вони думають. Поділилися цим з нами. Ми їх почули. Продовжили тему в інших селах та райцентрах Закарпаття. Тема у нас була соціально-політична, не культурна, не про книжки ми говорили. Спілкувалися про біженців, роль публічних осіб під час військових конфліктів і про відповідальність. Це страшне слово має бути добре зрозумілим для політиків. Тому що від кожного нашого слова теж дуже багато залежить. Відповідальність – це те, що приводить країну до нормального цивілізованого стану.
А ще письменник жартує: складається враження, що тут усі не поспіхом прогулюються вздовж кордону. Особливістю ж закарпатців вважає неквапливий спосіб життя.
Андрій Курков, письменник
У мене таке відчуття, що всі закарпатці постійно гуляють вздовж кордону, або вздовж Тиси. Але, думаю, що це пов’язано з тією інформацією, яка гуляє в Інтернеті щодо контрабанди. Насправді з одного боку на Закарпатті, начебто і ближчі горизонти, тому що вони гірські. А з іншого – і власні гори, з яких не видно наступних горизонтів. Тому це регіон і великий, і маленький водночас. Який сам не розуміє, де закінчується, і де починається. І у закарпатців, коли з ними розмовляєш, іноді виникає враження: вони знають, що вони живуть у великій країні. Але чи вони мають на увазі Закарпаття, чи всю Україну – це не зовсім зрозуміло.
Великою перевагою вважає саме толерантне ставлення до різних мов, якими творять та говорять на Закарпатті. І підкреслює: не мова чинник конфлікту, а ті тези, які можуть бути висловлені.
Андрій Курков, письменник
Коли ідеться про мовне питання, у нас автоматично сприймається це як конфлікт. Треба вже зрозуміти, що це не мова чинник конфлікту. А те, що можна сказати будь-якою мовою може стати чинником конфлікту. Толерантність – це слово повертає нас на Закарпаття. Тут вона є. Коли ти гуляєш вулицями Берегова, Тячева чи Рахова, чуєш зліва угорську, справа – румунську, перед тобою українська, а там хтось говорить російською, — це нормально. Ніхто не оглядається на людей, які говорять різними мовами. Ми повинні так само з цікавістю дивитися на все, що у нас робиться, якими мовами говорять люди, але вболівають за долю України і роблять усе, щоб вона відбулася як європейська.
Саме отакі культурно-просвітницькі проекти покликані дещо погасити агресію, котра з тих чи інших причин виникає у суспільстві.
Андрій Курков, письменник
Функція усіх нас зараз – погасити агресію. В суспільстві накопичується її дуже багато. Агресія йде з новин, агресію нам привносить російське телебачення чи любителів російського миру. Нам потрібно цьому протидіяти. Пам’ятаю, коли почалася пропаганда проти нас, заснована на брехні, багато хто говорив, потрібно відповідати тією ж монетою ворогу. Я тоді говорив: ні. Звичайно, правди вони не почують, але треба чимось позитивним брати. Ні в якому разі не перетворюватися на свого ворога. Треба залишатися людиною і пам’ятати, що ти вирішуєш, як до чого ставитися. А не телевізор тобі диктує, чи радіо, чи газета, чи інтернет-сайт. Будь-яка розумна людина, яка сама вирішує, що робити, — читає книжки. Має власну думку, вона повинна бути впевненою, що її думка – це її власна, а не нав’язана зліва, справа чи з-за спини.
«Закарпатські діалоги» — на завершальній стадії. Учасники говорять про стан сучасного життя у нашій країні, який стосується кожного українця незалежно від його етнічного самоусвідомлення. А сам Андрій Курков дописуватиме книгу про Шенгенську зону.
Андрій Курков, письменник
Закінчити роман. Називається «Шенгенська історія». Роман про Литву і Європу. Про те, як у маленької нації є небезпека розчинитись у великому культурно багатомовному бульйоні Європи. Що відбувається з біженцями, економічними чи неекономічними, як важко чи легко адаптуватися до інших правил життя, інших норм, іншого ритму, іншого повітря.
Тож, відомий український діяч тішиться, що зміг більш тісно та предметно пізнати Закарпаття та закарпатців. А там, хто зна, можливо і герої його книг заживуть у нашому краї.
УжІнформ