Чому ж русини упродовж десятиліть не згадували про Карпатську Україну вголос? Відповідь на це питання намагались знайти журналісти проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» (щосуботи та щонеділі на телеканалі ZIK).
Коли у березні 1939 року чотириста депутатів Сойму Карпатської України проголосували за створення своєї незалежної держави, «сусіди» не могли змиритися з існуванням осередку української суверенності. Тож, за підтримки Третього Рейху, Королівство Угорщини розпочало відкрите вторгнення на терени Срібної землі.
Незважаючи на переважаючі сили противника, війська «Карпатської Січі» гідно тримали удар. Адже русини зі всієї України та навіть з-за кордону підтримували січовиків у боротьбі. А тогочасні події називали Другою українською революцією, після перевороту 1917-1920-х років. Було гасло «Не віддамо Карпатську Україну за мадярську солонину». Вона стала квінтесенцією усіх зусиль, які тільки могли бути – з еміграції, з Галичини, з Великої України – усі підтримували визвольну боротьбу русинів Закарпаття.
«Йшло військо євреїв, малих і старих – усі витягували руку вперед і кричали «Слава Україні!», – розповідає дослідник Карпатської України Святослав Липовецький.
Однак Срібну землю населяло чимало угорців, а ворожі пропагандисти тоді працювали навіть краще, ніж сучасні рупори Кремля.
«Вони вигадували ще гірші нісенітниці, ніж розпʼятий хлопчик на Донбасі», – зазначає дослідник історії Карпатської України, ужгородець Володимир Кришеник.
Окрім того, тодішня влада, як і наступна, зробила все, щоб згадка про боротьбу русинів за свою Срібну Землю назавжди зникла із памʼяті як учасників та очевидців тих подій, так і їхніх нащадків.
«Було зроблено все, щоб люди навіть боялися згадувати про ті події. Мої батьки не розповідали про Карпатську Україну, бо боялися кари, переживали за моє майбутнє та мого брата. Сусід міг видати свого сусіда, застрелити і таке інше. Таких випадків було дуже багато», – розповідає Кришеник.
Тож навіть сьогодні, коли історія, здавалося б, відкрита, на рідних теренах немає жодного пам’ятника чи відзнаки загиблим бійцям.