Богатир сидів у центрі класу і слухав спогади старожилів про односельця.
— Якими були ваш зріст і вага при народженні? — запитав зненацька 12-річний семикласник Іван Кельбас.
— 5 кілограмів, 68 сантиметрів, — відповідає Василь. — Мамі, мабуть, важко було народжувати такого велетня.
Іван Фірцак дуже добре пам’ятає свого діда.
— Іван Сила був кремезним, хоча й невисокого зросту — 171 сантиметр. Важив 160 кіло. Мав довгі, пишні вуса й дуже великий живіт! — згадує внук силача. — Улітку ходив в атласних трусах нижче коліна. Багато їв. На сніданок з’їдав дві набивані гуски, 40 яєць та запивав трьома літрами сметани. Коли був парубком, поїхав на заробітки до Праги, бо батьки казали: ”Іване, ми не можемо тебе прогодувати”.
Вірастюкові передають товстий фотоальбом зеленого кольору. Богатир гортає аркуші. Обличчя здивоване.
— Я побачив, який Іван Фірцак був дужий, — каже Вірастюк. — Ми з ним трохи схожі.
Слава богатиря до Фірцака прийшла у Празі під час кулачного бою. Згодом в Іспанії Іван убив бика руками. За це його назвали Кротоном — непереможним. Чоловік виступав у 64 країнах. Рвав підкови, гнув залізні прути, виносив на плечах циркову трупу на спеціальному манежі, тягнув машини носом, забивав кулаками цвяхи в дубові дошки і витягав їх зубами. У Бразилії Кротон здолав навкулачки найсильнішого чоловіка країни. Переможений з горя вистрибнув з вікна багатоповерхівки. Бразильці помстилися за земляка — закидали Силу камінням і розтрощили йому череп. У США Фірцака прооперували — вставили пластину в голову.
Коли постарів, Кротон повернувся до рідних у Телятинець. Орав городи сусідам. Помер 10 листопада 1970 року на 72-му році життя — у голові зігнила пластина, яку слід було замінити через 20 років після операції. Похований на цвинтарі у присілку Телятинець.
У СРСР Ім’я Кротона замовчували через його сина Івана, який з учителькою Ольгою Кришеник та Іваном Павлюком організував осередок ОУН у Білках. За це кожен відсидів по вісім років.
