Група ентузіастів шукала витоки Тиси - найбільшої річки Закарпаття

Початок річки знаходиться на південно-західному схилі гори Братківська (1788 м), а Братківський хребет відноситься до системи Горганських хребтів. Саме тут історично починається велика європейська річка (басейн р.Тиса розташований на території України, Румунії, Словаччини, Угорщини і Сербії, площа басейну складає 157 тис. км2, тут проживає 14 млн. осіб), хоча на радянських топографічних картах витік Тиси фіксувався на північних схилах хребта Свидовець за ознаками найдовшої протяжності водотоку.

Вершини Братківського хребта привертають увагу до себе не лише неймовірної краси краєвидами, що відкриваються з них. По хребту проходить границя між Закарпатською та Івано-Франківською областями. На гребені через кожні 100 метрів стоять кам’яні стовпи, які мають досить давню історію. На стовпах викарбовано з одного боку напис "CS", а з іншого - "PL", під написами дата - 1920. Справа в тому, що у 1920 році тут проходив кордон між Чехословаччиною та Польщею. В 1939, після приєднання Галичини до СРСР, цей кордон став розділяти Чехословаччину та Радянську Україну.

Братківський хребет разом з навколишніми територіями часто змінював володарів: він входив до складу Київської Русі, Литви, Речі Посполитої, Польщі, Австро-Угорщини, Чехословаччини, Німеччини, СРСР. Окрім прикордонних стовпчиків на Братківському є й інші свідчення бурхливого ходу історії цієї місцевості - розкидані уздовж хребта залишки бліндажів та окопів, що пережили не одну війну.

В лісах, що густо вкривають річкові тераси, часто можна чути гудіння бензопил та ревіння двигунів лісовозів. Як це не прикро, але ресурси Карпатських лісів тануть з усе більшою швидкістю.

Вирубка лісу у верхів’ях Чорної Тиси має дуже давню історію, але найбільших масштабів вона сягнула в минулому столітті. На початку XX століття на Чорній Тисі поряд з гирлом Апшинця було створено водосховище для сплаву лісу. В цій водоймі збирали ліс, який звозився з навколишніх схилів, потім відкривали греблю, і дерево, підхоплене велетенським водним потоком, зносилось вниз у долину.

Очам відвідувачів, на невеликій галявині у лісі, відкривається викладена з каменю чаша джерела, і напис вгорі "Тут починається річка Тиса". З кожним роком все більше туристів, особливо з Угорщини, відвідують це місце, адже Тиса для угорця значить дуже багато. На жаль, місце витоку потребує значної реконструкції і дбайливого облаштування. Недалеко, за пару кілометрів, знаходиться база географічного факультету Київського національного університету. Будинок, збудований півстоліття тому, привертає увагу вдалим розташуванням і добротними приміщеннями. Йому потрібен хороший інвестор, і тоді, крім науковців, студентів, дослідників, тут знайшли б хороший відпочинок туристи, яких і зараз стає чимдалі більше, їх приваблюють сюди історична цінність, географічна значимість і, наразі ще не втрачена, природна краса цієї місцевості.

Учасники експедиції: група спеціалістів Закарпатського облводгоспу (керівник - начальник управління В.П.Чіпак), працівники Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка (керівник – професор географічного факультету О.Г.Ободовський), експерт Міжнародної комісії із захисту ріки Дунай (ICPDR) О.Ярошевич, заступник начальника Закарпатського Гідрометцентру В.М.Манівчук.

Дуже хочеться, щоб цим походом була започаткована хороша традиція, яка принесла б свої добрі плоди. Адже десь у горах Закарпаття починаються і Боржава, і Тересва, і багато інших річок краю. І місце народження кожної можна вирізнити, так облаштувати, щоб захотілось прийти ще і ще, щоб діти, та й дорослі більше знали про свою землю, історію краю, можна було привести друзів, чи туристів, і з гордістю сказати: "Тут починається моя ріка"..

Інформаційні джерела:

Ободовський О.Г. Гідрометеорологічні умови басейну Чорної Тиси та їх вивчення. Навчальний посібник - К.: ВГЛ Обрії, і2005.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати