Нащадки закарпатського поштаря Федора Фекети хоч і не ходять пішки з листами по 30 км, проте доходять до кожної оселі

Василь Коваль

У 1932 році, за чехословацької влади, на набережній Ужа замість кількох старих приміщень поштового зв’язку збудували добротну триповерхову споруду.

Багато хто й нині знайомий з нею із зображень на поштових листівках і конвертах. Проте наприкінці дев’яностих років, із збільшенням обсягів послуг, навіть це просторе приміщення стало затісним, та ще й потребувало ремонту. За розв’язання цих проблем взявся тодішній начальник Ужгородського поштамту Віталій Бевзюк, котрий, до речі, віддав роботі в поштовому зв’язку два десятиліття. Упродовж року поруч із старим приміщенням виросло нове, чотириповерхове. Новосілля справили вісім років тому. Комфортні умови праці отримали не лише колективи головпоштамту та Закарпатської дирекції УДППЗ «Укрпошта», а й ті, хто користується послугами поштового зв’язку.

— Ужгородській окружній конторі зв’язку наприкінці 1945 року, крім міста, підпорядкували ще й дванадцять сільських відділень, — згадує нинішній начальник поштамту Василь Коваль. — А нині людям надають послуги шістнадцять міських, майже шість десятків сільських відділень і двадцять п’ять кіосків. Окрім обласного центру, Ужгородського району та міста Чопа, обслуговуємо населені пункти Великоберезнянського та Перечинського районів.

До речі, на територій останнього, в селі Тур’ї Ремети, встановлено єдиний у світі, як твердять фахівці, пам’ятник сільському листоноші Федору Фекеті, який у ті часи доставляв у село пошту за тридцять кілометрів від Ужгорода, долаючи шлях туди й назад пішки.  

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати