Вундеркінди з закарпатської глибинки

Юлія Пінчук зі своїми дітьми та «веселковими» підручниками

«Навряд чи таке можливо, — скажуть читачі «ДТ». — Подібні школи з’являться хіба в майбутньому, та й то не в нас, а в передових країнах». І будуть неправі..Тому що «класи вундеркіндів» реально існують, причому не в якомусь мегаполісі, а в невеликих селах Іршавського району Закарпатської області. Їх «автор» — москвичка Юлія Пінчук, котра шістнадцять років тому випадково опинилася на Закарпатті.

Головне — запалити в очах дітей іскорку

Юлія Пінчук приїхала на Закарпаття у відрядження й була настільки вражена тутешніми краєвидами, що купила невеликий будиночок у гірському селі. Тут вона виховує трьох молодших дітей, завдяки котрим і з’явилася «Веселкова школа».

— За статистикою в 1-й клас приходить 20 відсотків не зовсім здорових дітей. А знаєте, скільки їх стає до кінця першого навчального року? — запитала мене Юлія Борисівна, коли ми розташувалися в її затишному будиночку за журнальним столиком. І сама ж відповіла: «70 відсотків! Це статистика Міносвіти й Мінздраву. У перші ж місяці навчання в дітей з’являються проблеми із зором, поставою, знижується імунітет, через що діти не вилазять із застуд. Зневіра у своїх силах, брак інтересу до навчання, небажання вчитися, навіть нервові тики теж, на жаль, є наслідком шкільних перевантажень. Дитина, що з радістю йде у 1-й клас, дуже скоро починає розуміти, що її обдурили — насправді вчитися нудно, важко, нецікаво. Ось чому я вирішила розробити ігрову навчальну систему для наймолодших школярів.

Нехай учителі не лякаються — на уроках використовуються всього лише ігрові п’ятихвилинки. З третьої чверті у 2-му класі на зміну ігровим прийомам приходять досліди, експерименти, практичні роботи, і діти переконуються, що «наукові ігри» набагато захопливіші, ніж звичайні.

«Веселкова» методика базується на трьох китах — Інтерес, Гармонія, Радість, скорочено ІГРа. Юлія Борисівна чудово володіє дитячою мовою, тому найскладніший матеріал уміє подати в цікавій і доступній формі. На уроках мови у «Веселковій школі» учнів за кілька занять навчать читати з допомогою «шрифту, що розмовляє», а на математиці стрибають по числових доріжках і швидко засвоюють правила, заримовані в прості віршики й покладені на улюблені, усім відомі мелодії.

— Головне — викликати в дітей інтерес, запалити в їхніх очах іскорку, — каже Юлія, — тоді вони запам’ятають засвоєний матеріал на все життя. Щоб не відстати від програми, вчителі початкової школи подеколи вимушено замінюють уроки фізкультури, малювання, співу уроками письма і математики. У нас «проблема» в іншому — діти швидко засвоюють держпрограму, а отже, у них залишається багато вільного часу. Завдяки щоденним урокам фізкультури, хореографії, музики, світової культури народжується гармонія душі і тіла, виростає не лише культурна та ерудована, а й здорова, красива, гармонійна людина.

Шість років тому елементи системи «Веселкова школа» були запроваджені як експеримент у перших класах школи в с. Довге. Сьогодні перші довжанські «веселята» вже в сьомому класі, а за «веселковою» методикою офіційно навчаються 200 першокласників і 350 другокласників у різних школах Іршавського району. Результати просто приголомшують. Тримаю в руках статистичну таблицю успішності в перших—п’ятих класах Довжанської школи за минулий навчальний рік, де «веселкові» класи подано в порівнянні зі звичайними. Відмінності в успішності колосальні. У звичайних перших класах 81,5 і 86% добрих і відмінних балів, у «веселковому» першому класі — 93%. Відмінність незначна, якщо не знати, що «веселковий» клас вела випускниця педучилища, а звичайні класи — найдосвідченіші педагоги початкової школи.

В інших класах відсоток відмінних і добрих балів становить від 24 до 72%, а в «веселкових» — від 83 до 97,6%. «Веселковий» 1-В клас отримав 40,2% добрих і відмінних балів. Цей не надто високий показник — найбільша гордість «Веселкової школи». До 1-В потрапили діти з проблемних сімей, які ніколи не відвідували дитсадка, не мали початкової підготовки і від яких відмовилися благополучні вчителі. Цей клас узяла недосвідчена вчителька, що випустила перед тим четвертий клас із низькими показниками, деякі з її учнів до кінця початкової школи так і не навчилися читати. Зате всі учні 1-В під кінець року добре читали, рахували. Одну й ту саму контрольну роботу з математики за п’ятий клас писали третій і четвертий «веселкові» класи — 47% і 81% відмінних (79 і 94% відмінних і добрих) балів — і три звичайні п’яті класи — 0—16% відмінних (29— 48% відмінних і добрих) балів.

— Учням «веселкових» класів не потрібне зубріння, вони вчаться думати, розуміти, — каже Юлія Пінчук. — Те, що необхідно запам’ятати, наприклад, таблицю множення, вчимо з допомогою пісень. Адже дитячі пісеньки запам’ятовуються на все життя. П’ять років тому моя донька-першокласниця принесла зі школи таблицю додавання й віднімання на 100 прикладів, яку потрібно було вивчити напам’ять, після чого я... забрала її зі школи. Адже дитина, що звикла зубрити, відвикає думати, тупіє. Донька продовжила заняття вдома за «веселковою» методикою. До неї охоче приєднався молодший брат. Дуже скоро чотирирічна дитина обігнала сестру. Це закономірно — чим раніше починається навчання за системою, тим кращі результати.

Дошкільнята виконували завдання, які не дуже давалися третьокласникам

Про систему «Веселкова школа» писала не лише українська, а й... італійська преса, сьогодні в цій країні за «веселковою» методикою навчається 150 дітей. В Україні з допомогою спонсорів із тієї ж Італії видано «веселкові» підручники —правда, поки що лише для першого класу (інші чекають свого часу в комп’ютері). З російської мови українською їх переклала талановита вчителька Любов Бердар, котра створила унікальний авторський курс для першокласників «Музична фонетика». «Веселкова» навчальна програма значно випереджає державну. Наприклад, множення й ділення школярі вчать тут у першому класі (за держпрограмою — наприкінці другого), у цікавій формі викладаються елементи інших — «старших» дисциплін (до творчого колективу розробників підручників увійшли закарпатські вчителі А.Турак, А.Урста, О.Ісак, чудові ілюстрації зробила А.Дурда). У цих підручниках більше ілюстрацій, ніж словесних пояснень. «Веселкові» контрольні, що їх діти із задоволенням пишуть на кожному уроці (кросворди, малюнки за темою уроку, веселі завдання), допомагають їм глибоко засвоїти матеріал, навчитися працювати з інформацією. Багато курсів (географія, історія, зоогеографія з основами малювання, біологія) ведуть учителі початкових класів із допомогою готових розробок. Фізику та хімію поки викладають фахівці.

— Мрію, щоб усі діти вчилися з радістю, — каже Юлія Пінчук, — тоді вони й стануть вундеркіндами. Ми провели колосальну роботу, створивши комплект «веселкових» підручників для початкової школи, зате тепер у будь-якій області, в будь-якому місті чи селі, в будь-якій школі з допомогою цих підручників можна виростити цілі класи вундеркіндів. У мене не було наміру втручатися в офіційну систему освіти, я хотіла допомогти лише своїм дітям. Але виявилося, що таку систему шукають. Проводять конкурси, розробляють нові підручники, тому що теперішня програма не влаштовує ні дітей, ні батьків, ні педагогів, ні навіть чиновників...

Я вирішив поцікавитися враженнями вчителів Луківської та Довжанської шкіл, що вже кілька років працюють за «веселковою» методикою.

Марія Лендєл: «Я займалася індивідуально з дітьми Юлії Борисівни Пінчук за «веселковою» системою. І дівчинка, і її молодший братик, обоє ще дошкільного віку, із задоволенням вирішували завдання, які не дуже давалися третьо- і четвертокласникам. Поступово я почала запроваджувати елементи цієї методики в своєму класі. Учні значно випереджають своїх однолітків зі звичайних класів, крім того, вони здобувають багато додаткових знань».

Марія Косик довго працювала директором Довжанської середньої школи, тепер вийшла на пенсію й очолює «Веселкову школу»: «Спочатку ми використовували елементи «Веселкової школи» в навчальній програмі з власної ініціативи, але у вересні 2005 року начальник управління освіти облдержадміністрації Юрій Герцог підписав наказ про офіційний експеримент. Батьки бачили, наскільки легко стали вчитися їхні діти, вчителям довелося трохи тяжче, адже діти у «веселкових» класах беруть активну участь в уроці. Вони творчо налаштовані, не бояться сперечатися з учителем і досить часто бувають праві».

Оксана Батьо: «Минулого року я випустила четвертий клас, із яким займалася за «веселковою» методикою від самого початку. Діти набагато випереджають своїх однолітків зі звичайних класів. Одна з учениць пішла до гімназії в райцентрі, вчителі весь час питають, де вона раніше вчилася. Не вірять, що такі знання їй дали в звичайній сільській школі...».

А ось що про «Веселкову школу» розповіла методист кабінету початкової та дошкільної освіти Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти (ЗІППО) Марія Кирик: «Уперше я звернула увагу на «веселкові класи» ще чотири роки тому, коли проводила моніторинг із математики в третіх класах. Таких результатів, як у «веселковому» класі, не було навіть у міських школах. А це ж звичайний сільський клас, до того ж гірський район! Навесні наукова рада ЗІППО підбивала підсумки розширеного експерименту «Веселкова школа» в перших класах. Результати психологічних тестів показали, що з усіх параметрів — успішність навчання, увага, пам’ять, творче мислення — «веселкові» класи на 15—20% випереджають контрольні. Причому «веселкові» першокласники читали на рівні другого, а деякі навіть на рівні третього класу успішно справлялися з завданнями з математики для другого».

«Спочатку отримайте гриф Міносвіти…»

«Веселковою школою» зацікавилися й у столиці. Минулого року Ю.Пінчук, методиста ЗІППО М.Кирик та вчительку О.Батьо запросили на колегію Міносвіти, після чого Педагогічний університет ім. Драгоманова уклав договір із ЗІППО про спільну роботу з науково-методичного обґрунтування педагогічної технології «Веселкова школа» (науковий керівник експерименту — заступник директора ЗІППО професор Василь Химинець). У Міносвіти «Веселкову школу» курирує Інститут інноваційних технологій. За словами Галини Древаль, завідувачки сектору початкової та дошкільної освіти інституту, «Веселкова школа» могла б увійти до великого проекту Міносвіти «Школа майбутнього». Однак для цього потрібен спонсор, котрий би допоміг видати підручники й оплачувати експериментальну роботу…

«Ви знаєте, де живуть найбезкорисливіші люди у світі?» — трохи емоційно запитує мене Юлія Борисівна, коли ми вже прощаємося з нею. І сама ж відповідає: «В Іршавському районі. Ось уже сьомий рік десятки вчителів тут працюють за «веселковою» програмою, ні копійки не отримуючи за участь в експерименті. І найвідважніші люди — теж звідси. Дозволити на рівні районного відділу освіти (завідувач Іван Попович) сотням першокласників співати, стрибати, гратися й сміятися на уроках, тобто порушувати дисципліну, — погодьтеся, це відважний вчинок. А що ж держава? Вона нагородила нас дипломом другого ступеня на всеукраїнському конкурсі «За кращу модель початкової школи». Хоча це була єдина із сорока представлених на конкурс моделей, що пропонувала повний комплект підручників для початкової школи — від букваря, прописів і математики до ігрових курсів із географії, зоогеографії, біології, фізики, хімії, астрономії, історії, світової культури. Підручників, що протягом шести років дають дуже хороші, навіть унікальні результати. Усі вони затверджені ЗІППО, але для проведення всеукраїнського експерименту цього недостатньо. «Спочатку отримайте гриф Міносвіти на свої підручники, — сказали нам, — а потім поговоримо про фінансування». Але для отримання грифу Міносвіти потрібно апробувати кожен підручник як мінімум два роки, а для цього його необхідно видати. Ми протягом року друкували підручники разом із робочими зошитами на кольорових принтерах, але вони вийшли з ладу. Вартість одного підручника маленького тиражу зашкалює — понад 60 гривень. Які ж батьки захочуть і зможуть платити такі гроші? Невже всі експерименти в українській освіті проводяться так само? Не дивно, що за такого підходу українські діти «благополучно» завалюють загальноєвропейські тести і не здатні вступити до вищих навчальних закладів без репетиторів.

Італійські благочинні організації з радістю допоможуть одній-двом українським школам, але освіта українських дітей у цілому — не їхня проблема! Тоді чия ж? В очікуванні відповіді на це запитання запрошуємо до співпраці відважних, люблячих і безкорисливих людей. Я знаю, вони живуть не лише на Закарпатті...»

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати