Комунальна порція майна для міського голови Ужгорода

Родина міського голови Ужгорода 2010-2015 років Віктора Погорелова заволоділа просторою територією автостоянки у центрі міста. Відтак, шмат землі був перепроданий, а городяни тепер отримають менше вільного простору, бо уже фактично розпочато зведення новобудови – у місцині, де міг бути парк, або ж нова площа.

Попередник на посаді – Сергій Ратушняк (2006-2010 рр.), як виявилося, теж пропрацював не без вигоди для свого сімейного бізнесу. Проводячи журналістські розслідування про історію закриття двох комунальних аптек – №1 та №2,  автор натрапив на цікаві документи, які стосуються уже інших історій. Сюжет їх приблизно однаковий – була нерухомість муніципальною, а стала приватною для однієї людини.

Військове містечко №31 у мікрорайоні Горяни дісталося громаді Ужгорода у 1994 році. Йдеться про простору територію та численні приміщення, розташовані на околиці міста серед лісу.

Ось постанова Кабміну від 1 липня 1994 року №443, згідно з якою, ужгородцям від Міністерства оборони передані військові містечка №1 та №31.

Частина приміщень 31 містечка залишилися для військовослужбовців – як оселі. Втім, лише частина.

27 вересня 2007 року депутати Ужгорода та голова Сергій Ратушняк приймають рішення №471, згідно з яким, 9 окремих будівель військового містечка продаються. Продаються без аукціону і без конкурсу – орендарям приміщень.

Відтак, дві будівлі – літери 12 та літери 14 (по 206 та 530 квадратних метрів) відходять до ТОВ «Ріо-кола».

В Ужгороді для городян достовірний факт – усе, що містить назву «РІО», належить саме Сергію Ратушняку. Ну а згідно з даними реєстру фізичних і юридичних осіб, однією із засновниць цього ТОВ є дружина екс-мера – Марина Ратушняк.

Ще 7 будівель військового містечка – літер 3, 4, 5, 8, 9, 11, 64, які призначені для розміщення рибного господарства, – знову ж таки без конкурсу і аукціону відійшли орендареві – фермерському господарству «Карась».

Співзасновницею «Карася», згідно з даними реєстру, також є Марина Ратушняк.

А тепер із околиці перенесемося до центру Ужгорода. У власності громади міста до 2007 року було добротне приміщення книжкового магазину «Абетка».

Так приміщення виглядає сьогодні

У центрі, як відомо, будь-яка нерухомість на ціну золота. Відтак, саме міський бюджет міг отримувати хороші гроші від оренди цих квадратних метрів. Але це приміщення, знову ж таки без аукціону чи конкурсу, перейшло у приватні руки.

23 листопада 2007 року депутати Ужгородської міської ради та міський голова Сергій Ратушняк приймають рішення №522, згідно з яким, ця нерухомість на 53 кв. метри продається орендареві – ТОВ «Корадо-БФ».

Цю фірму зареєстровано за адресою приміщень згаданого нами військового містечка, а саме – військове містечко, № 31. Тож можемо здогадуватися, хто насправді стоїть за цією організацією.

Восени 2013 року – ще перед піком подій Майдану Гідності ми попросили у Департаменті міського господарства Ужгородської міської ради надати копії угод продажу згаданих об’єктів.

Виявилося, що на той час у стінах міськради цих документів уже не було! Тодішній директор Департаменту міського господарства Олексій Касперов у відповіді на запит поінформував: документи приватизаційних справ відсутні. І він, нібито, повідомив про це правоохоронні органи.

Також із відповіді чиновника з’ясувалось: 27 жовтня 2010 року (за кілька днів до виборів) Сергій Ратушняк як міський голова видав розпорядження №228, згідно з яким… забрав приватизаційні справи. Нібито для перевірки.

Невідомо, що саме хотів перевірити пан Ратушняк у документах в останні дні своєї каденції. Ось, власне, і сам список цих 25 об’єктів, яких місто позбулося.

Крім уже згаданих будівель військового містечка і колишнього магазину «Абетка», впадає в око і чаша колишнього басейну (номер 20 у списку). Таким чином басейн, збудований ще чехословацькою владою для міста, перейшов у приватну власність Ратушняка.

Сьогодні басейн – приватна власність екс-мера

Ще один ласий шматок нерухомості в середмісті, який є у списку (номер 22), – приміщення колишньої санепідемстанції, що на набережній Київській.

За муніципальні гроші для цього закладу було облаштоване інше приміщення – у будівлі лікарні. А вивільнене приміщення у центрі міста перейшло у приватну власність. Власне, йдеться не про будівлю, яка доведена до аварійного стану, а про територію. Довгі роки тут усе пустувало. Але нещодавно сталося очікуване – будівлю розбирають, на території зводитимуть новобудову.

Фото з архіву

Фото з архіву

Згідно з даними Реєстру прав на нерухоме майно, будівля, яка уже фактично зруйнована, належить ТОВ «С.А.М.С.».

Невідомо чому, але Реєстр фізичних і юридичних осіб не показав нам даних про це ТОВ. Але інформацію про фірму «С.А.М.С.» можна знайти на Інтернет-сторінках бізнес-довідників, наприклад, на ресурсі ua-region.com.ua. Там вказано, що керівницею фірми є дружина екс-мера.

Є у списку приватизаційних справ і ділянка за адресою вул. Фединця, поз. 1. Сьогодні там уже зведена кількаповерхова новобудова.

Власником ділянки, на якій зведена будівля, згідно з інформацією Публічної кадастрової карти, є уже знайоме нам ТОВ «РІО-кола».

А з іншого кінця цієї ж вулиці зведена ще одна кількоповерхова будівля, назва якої говорить сама за себе – «РІО-плаза».

Власником ділянки під будівлею, згідно з даними Публічної кадастрової карти, є сам Сергій Ратушняк.

Ця місцина має цікаву історію – раніше на ній роками функціонував квітковий ринок. І саме цей ринок був ліквідований, коли на посаді міського голови трудився Сергій Ратушняк. Невже квітковий ринок закрили для того, аби захопити вивільнену територію для власного бізнес-проекту? Збоку скидається саме на це.

Власне, орендар тодішнього квіткового ринку – ТОВ «Ікс-трейд» – подав до суду за відчужену ділянку. Із судової справи стає відомо: ділянка була продана на аукціоні уже знайомому нам ТОВ «С.А.М.С» під приводом купівлі громадської вбиральні, яка належала комунальному підприємству «КАТП-072801».

У Господарському суді Закарпатської області визнали результати аукціону із продажу туалету недійсними. Але у Львівському апеляційному суді це рішення скасували. Натомість у Вищому господарському суді України постановою підтвердили рішення Господарського суду Закарпаття – себто те, що результати аукціону із продажу туалету слід скасувати. Та попри це, як бачимо, на місці, де був квітковий ринок, виросла новобудова.

Загалом у тому, що бізнес нерухомості розвивається, що в Ужгороді будуються нові квадратні метри – нічого поганого немає. Але якщо цей бізнес має відношення до людини, яка керує містом, то  вже виникає конфлікт інтересів. Якщо людина працює на посаді з тим, аби сприяти з її допомогою своєму родинному бізнесу, то у цивілізованому суспільстві це сприймається як чистої води корупція. Адже мерів обираємо, аби вони відстоювали інтереси громади, а не власні. Втім, в Ужгороді у період 2006-2010 років, як бачимо, сталося навпаки. І правоохоронні органи цього не побачили. Або ж, вдавали, що не бачать.

Ужгородським виборцям лишається побажати, щоб у майбутньому обирали міськими головами та депутатами ради тих людей, які прийшли на свої посади не заради того, аби поза конкурсом чи за безцінь заволодівати цінною муніципальною нерухомістю і землею.

Теги: майно, мер

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати