Ужгородець Сергій Тяско став учасником Першого Всеукраїнського ковальського фестивалю "Залізний лев-2007"

- Дзень-дзелень! Дзень-дзелень! Дзень-дзелень!..  

- Бах! Бах! Бах! - вторували мелодійному передзвону малих родичів важкі молоти, наче підсумовуючи колективну працю. Три дні ця дивовижна музика лунала у самому серці старовинного міста Лева, на площі Арсенальній, що біля будівлі міського арсеналу - пам'ятки військового зодчества XVI століття.

Документи свідчать, що саме тут вироблялася й зберігалася зброя галицького лицарства - бойові мечі, шаблі, ножі. Виготовлялися руками майстрів ковальської справи. І в тому, що організатори першого Всеукраїнського ковальського фестивалю перекинули символічний місток між сивою давниною і сьогоденням, було особливе знамення. Бо прошуміли століття, а нехитрий

ковальський реманент - горно, ковадло й молот залишилися незмінними, у вмілих і зачарованих мистецтвом руках вони й зараз творять незбагненні дива. 

- Чим далі ми занурюємося у цивілізацію, тим більше хочеться повернутися до першоджерел людського співжиття, - говорить голова рік тому створеної Спілки ковалів України Сергій Полуботько. - Сягнувши космічних висот, людина відчула, що не може жити й творити без першооснови. Ми збагнули, зокрема, що ковальство - також високе мистецтво, без якого надто бідною і неповною була б

наша культура. Як без фундаменту не зведеш будинок, так і без багажу минувшини не зрозумієш сьогодення. Тому зараз намагаємося вивести ще одну білу пляму в мистецькій історії України. За часів "великої індустріалізації", що насаджувалася радянською владою, вважалося, що коваль із допотопними кузнею і молотом у руках - анахронізм, котрого треба позбутися. Інакше ж дивився на це цивілізований світ, плекаючи у себе мистецтво ковальства, надто

архітектурного його напрямку.  

Івано-франківський митець Сергій Полуботько - яскравий представник саме архітектурного ковальства. Українські поціновувачі високої думки про його талант. Зрештою, знаний пан Сергій не лише у нас, а й у багатьох європейських державах, де виставляв свої роботи. Признається, що йшов до свого покликання довго: випускник Івано-Франківського педінституту, котрого готували до навчительства діток ручної праці, "вчився усього потроху" - азів образотворчого та мистецтва кераміки, ткацтва, обробки дерева та металу.  

Довго роздумував, який напрям вибрати у житті, щоби сповна в ньому

реалізуватися. Після проголошення незалежності України дістав можливість мандрувати світами. У Чехії йому глибоко припали до душі роботи відомого Альфреда Хабормана - неперевершеного майстра у галузі архітектурного ковальства. Там Сергій Полуботько і зробив свій вибір.  

Тепер радий, що за ним ідуть діти, що переймають від батька вміння підкорити холодний метал, вдихнути у нього красу. Донька Анастасія - студентка факультету художньої обробки металу Львівської національної академії мистецтв, дев'ятикласник Максим також не мислить себе без відділу художнього металу Львівського державного коледжу декоративно-ужиткового мистецтва.  

Взагалі серед учасників львівського фестивалю приємно вирізнялися кілька сімейних династій, для яких художня обробка металу стала великою справою життя.  

Аскольд Стернюк, викладач Львівської академії мистецтв, демонстрував свою майстерність разом із учнями, серед яких був і син Володимир.  

Дивувала глядачів родина Коваликів із села Завишень Сокальського району на Львівщині. Господар Роман із дружиною Ксенією та донькою Олександрою заворожили людей однією зі своїх робіт - мудрою совою, виклепаною з металу, котра виглядала наче жива.  

У тому, що художнє ковальство стає сімейною справою, голова оргкомітету Всеукраїнського ковальського фестивалю "Залізний лев-2007" заслужений художник України Орест Івасюта також вбачає добрий знак:  

- Незаслужено забуте в Україні художнє ковальство не лише впевнено підвелося з колін, а й має перспективу доброго розвитку, - наголошує він. - Торік ми намагались у Львові організувати подібне змагання, приурочене до 750-річчя нашого міста. Зібралося ледь зо два десятки майстрів. Сьогодні ж з'їхалася добра сотня з усіх регіонів України. Уважили нас і відомі маестро з Росії, Голландії, Німеччини, Польщі, Словаччини. Якби вони високо не цінували наших побратимів, ніколи б не відгукнулися на запрошення оргкомітету.  

Переконання Ореста Івасюти підтвердив голландець Рой Конінг:  

- Радий, що у вас, в Україні, виросли вже справжні майстри художнього ковальства, роботи яких тішать, милують око і з якими не гріх позмагатись.  

А помилуватися було чим. Ужгородець Сергій Тяско, іванофранківець Михайло Зарицький, одесити Анатолій Нікітін та Йосип Танчак, Олег Грицюк і Володимир Воловчук із Волині, буковинець Євген Олексіїв - лише дещиця майстрів, причому

молодих, якими захоплювалися гості фестивалю. Зачудовано простоювали люди біля роботи киянина Дмитра Кушнірука. Він виніс на суд глядачів ще один напрямок художньої обробки металу - аргонну зварку. Таким чином митець створив осетра. Диво, що за рибина, аж не вірилось, що вона нежива.  

Але слід зазначити, що учасники фестивалю не просто "на публіку" клепали метал. Вони переслідували цікаву й благородну ідею: методом художньої ковки створити лавочку для закоханих і подарувати її місту. Надзвичайно оригінальною вдалася: два металеві леви тримають ажурну лавочку. Стоятиме диво-лавочка у парку високозамківської гори. Можна уявити, який потік закоханих львів'ян та гостей міста щодня відвідуватиме історичну місцину, від якої і народилося місто.  

Напрочуд удалим був фестиваль "Залізний лев-2007". Він начеб підсумував подібні зібрання, які останнім часом улаштовувалися в Івано-Франківську, Києві, Одесі, на Закарпатті та Буковині. А ще засвідчив, що мистецька галузь художньої обробки металу має все більше поціновувачів. Особливо архітектурне ковальство, без якого не мислили свого дому поважні українські газди. І котрим захоплюється й високо цінує весь цивілізований світ.  

Тож добра вам путь, українські майстри! 

Теги:

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати