Емма Дутко стала сестрою–василіянкою у 1939 році. Мадярська окупація примусила її разом з іншими черницями емігрувати до Пряшева. Коли монсеньйор Августин Волошин запросив сестер–василіянок до Праги, де він очолював Український вільний університет, переїжджає до Чехії. Після арешту енкаведистами Августина Волошина василіянки повертаються до Пряшева. Вона ж змушена залишитися в Празі, аби доглядати двох тіток — старших сестер Президента Карпатської України.
У 1952 році допомагала отцю Івану Лявинцю (майбутній греко–католицький єпископ Чехії) переховуватися у Празі та в Татрах. За це й була заарештована та засуджена найвищим судом Праги разом із групою греко–католиків. Після 16–місячного ув’язнення не могла знайти роботу за фахом. Працювала продавцем взуття, перекладачкою з угорської мови в екскурсійному бюро, кондуктором електрички. Нарешті за допомогою добрих людей отримала посаду вчительки гри на фортепіано в селі Нижній Кубін. У 1964 році переїхала до містечка Свидник, де працювала директором музичної школи аж до виходу на пенсію.
У 1968 році активно долучилася до процесу відновлення забороненої греко–католицької церкви. Через п’ять років взяла вічні обітниці та нове ім’я — сестра Володимира. Разом із сестрою Миколаєю та отцем Мар’яном Поташем заснувала у Свиднику греко–католицький монастир. Після призначена магістеркою новіціанток виховала чимало черниць...
Усього в Україні сьогодні мешкає близько двох сотень сестер–василіянок.