Буйволи Кричева виживають завдяки ґаздам-ентузіастам (ФОТО)

З року в рік популяція буйволів на Тячівщині перебуває на межі зникнення. Збереженням  унікальних тварин займаються одиниці господарів-ентузіастів. Попри фінансові витрати та величезні зусилля, яких потребує догляд за ними, вони бережуть вірність традиціям і не продають своїх Юлок та Монцік. Якщо у 80-х роках у Кричеві було дві череди по 150 голів, то зараз лише три кричівські сім’ї утримують буйволів. 

На обійсті працівниці сільського дитсадка Лариси Шевченко дві буйволиці – старша Монція та її донька – за документами Юлка, а в побуті теж Монція, як і мати. 

Вдень старша буйволиця пасеться у стаді з іншими чотирма родичками та коровами за селом, в урочищі Одарів. На пасовище круторогих будуть виганяти до 27 листопада. Відтак зимуватимуть у стайні аж до Великодня.

Чорношерста восьмимісячна Монціка-молодша з цікавістю розгулює по обійстю. Пані Лариса з донькою Мар’яною приманюють улюбленицю половинкою яблука. Господиня гладить її, лагідно примовляючи, а теля лиже їй руки. 

«Буйволів у нас тримали з діда-прадіда», – розповідає Лариса Іванівна. – «Мій батько казав, відколи себе пам’ятає, на обійсті тримали тільки буйволів – зазвичай, по три. Одній із батькових буйволиць було 38 років. Але й на неї купець знайшовся. Наша буйволичка Монція саме від тієї, батькової. Їй майже 9 років». 

Буйволи ще й дуже кмітливі тварини. Вони розуміють господаря з півслова і відчувають настрій людини – якщо буйволицю боїшся і втікатимеш від неї, то вона може побігти навздогін. Деякі бувають злопам’ятними та капризними, з характером.

Наразі кричівські ґазди тримають самих лише самок-буйволиць. Тож бика для них доводиться на місяць позичати в одного з хустських власників. Обходиться це задоволення у 800 гривень плюс витрати на транспортування жениха.  

Буйволиця виношує теля 10,5-11 місяців. Якщо є бик, то телиться щороку, з 1,5-2-річного віку. Після отелення дає по десять літрів молока на день, а в інший період – три.

Буйволяче молоко – той ще делікатес: смачне, поживне, має 10-12% жирності і легко засвоюється. А кефір – густий, мов сметана, його навіть виделкою можна їсти. Сметана ж не виливається з банки, навіть якщо котити її по столу.

Пані Лариса виготовляє вдома всі види молочної продукції – збиває масло, клягає сир, робить сметану, бринзу. Каже, вживання такої екологічно чистої смакоти підвищує стійкість організму до захворювань, додає сил і енергії. Продають буйволяче молоко по 25 гривень за літр. Часто його купують для недужих, адже воно багате на кальцій та має цілющі властивості.

Втім утримувати рогатих велетнів – це великий труд. Щоранку, о 6.30, тварин треба гнати по кілька кілометрів на пасовище. Щовечора, як почне сутеніти, – зустріти, подоїти і нагодувати. Не обходиться й без кумедних випадків. Лариса Шевченко розповідає: нещодавно Монція привела з паші інших своїх сородичок «у гості».  Довелось розводити по домівках. Загалом, вони і на пасовищі тримаються купи і дуже товариські одна з одною.

«Ви би бачили їхню радість, коли ці паніки після довгої зими зустрічаються на полі!», - посміхається господиня.

В їжі буйволи невибагливі, харчуються кормами, фруктами, їдять виноградні вижимки, полюбляють кукурудзяне бадилля. А ще у яслах обов’язково має бути сіль.

Буйволи, як правило, не хворіють і не потребують щеплень. Але, як розповідає Лариса Шевченко, минулоріч її огрядна Монція підвернула ногу.  Ветеринар порадив купати в соленій воді, прикладали іхтіолову мазь, і ногу вдалося вилікувати.

Поспостерігати за цікавими круторогими екзотами та скуштувати буйволячого молока до Кричева часто приїжджають туристи з різних куточків України – Кривого Рогу, Запоріжжя, Дніпропетровська, Донецька, а два роки поспіль були навіть  з Голландії.

«Голландці просили мене приготувати для них традиційні страви з буйволячого молока. То я наготувала вареників з сиром, а ще їм дуже сподобалася печена картопля з кефіром», –  згадує пані Лариса.

За інформацією управління агропромислового розвитку Тячівської РДА, окрім кричівських, буйволів ще тримають фермери Буштина та Вільхівців. Цьогоріч за районною програмою збереження та відтворення малочисельних та зникаючих порід тварин їм було виплачено дотацію за утримання 14 буйволів на загальну суму 28 тисяч гривень.

Однак господарі скаржаться:  дві тисячі гривень на рік – занадто мало, цих коштів не вистачає практично ні на що. Адже половину треба віддати за пасовище, та й корми постійно дорожчають.

Тому й кажуть: наразі утримувати буйволів – це швидше хобі, сімейна традиція, але аж ніяк не джерело заробітку.

Втім, як каже Лариса Шевченко, без буйволиці не уявляє свого обійстя. А от лишати чи продавати молоденьку Монціку – жінка ще не вирішила. Каже, якщо й віддаватиме,  то тільки у добрі хазяйновиті руки.  Адже цим тваринам потрібен не просто догляд, а ще й турбота і ласка. 

Теги: буйволи, Кричево

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати