Василь Росоха і Василь Пойда - закарпатці, що за Україну пішли у безсмертя ще у молодому віці. Не лише відважні воїни, але й велика гордість отчої землі, хрестоматійний приклад безстрашної мужності для наслідування.
Розпрощавшись із життям, герої-земляки повернулися на малу батьківщину в… пам’ятнику. Такого масового багатолюддя, як на вшануванні земляків із відкриттям пам'ятника, у центрі Негровця біля нової школи, названої іменем Василя Росохи, ще не було. Сумлінним учнем цього навчального закладу у минулі роки зарекомендував себе також і Василь Пойда.
На знак данини пам’яті загиблим у борні за утвердження незалежності Української держави прийшли як односельці, так і гості з інших куточків Міжгірщини, з-за меж району. Прийшли віддати шану товаришу і бойові побратими, колишні воїни-афганці, депутати різних рівнів, освітяни і їхні вихованці. Прийшли, щоб у смутку низько вклонитися істинним синам своєї рідної сторони, Вітчизни.
На момент загибелі Василю Рососі було 22 роки, Василь Пойда поліг у віці 32 років.
Автором скульптури виступив Петро Штаєр - уродженець сусідньої з Негровцем Колочави, який нині проживає у Львові.
Молитву за душі загиблих, як і освячення пам’ятника, виголосив о. Василь, протоієрей місцевого Свято-Михайлівського храму, повідомляють у Міжгірській райраді.