- Василю Васильовичу, Ви були керівником управління охорони здоров’я Закарпатської ОДА вже другу каденцію. Назвіть, будь ласка, основні здобутки, відколи Ви обіймали цю посаду.
- Говорити про здобутки – це не зовсім скромно, але разом з тим, варто зауважити, що багато важливих проблем ми ліквідували. Добре пам’ятаю ту ситуацію, коли я був призначений на посаду начальника управління. Тоді робота в медичній галузі і у самому управлінні була дезінтегрована з об’єктивних причин, це революційні настрої, люстрація, і все це призвело до деморалізації роботи чиновників управління.
Мені довелося змінити двох заступників управління охорони здоров’я. Перше, з чого ми розпочали свою роботу – це створення робочої групи і координаційної ради, куди увійшли працівники Ужгородського національного університету і фахівці з практичної медицини. Вони стали прикладним шляхом займатися реформуванням медицини і галузі охорони здоров’я взагалі.
Практично кожного тижня на нас чекали нові виклики: відсутність вакцини, мала кількість препаратів-імуносупресорів, це ті, які повинні приймати хворі після пересадки органів, виникнення величезних проблем з перитонеальним діалізом, здороження в три рази ліків через девальвацію. В зв’язку із знеціненням національної валюти медичні препарати стали значно дорожчими, а наші кошти були розраховані на придбання ліків за старими цінами.
Вийти з цієї ситуації було дуже не просто. Ми відновили вертикаль управління охорони здоров’я, виявили основні проблемні питання. Це цукровий діабет, периторіальний гемодіаліз, імуносупресори, лікування хворих з рідкісними захворюваннями за кордоном, пересадка штучних суглобів, забезпечення медикаментами обласної дитячої клінічної лікарні.
З ініціативи нашої команди була скликана позачергова сесія обласної ради і ми практично всі ці питання вирішили.
- Одним із основних здобутків за час Вашого керівництва стала програма «Турбота». Розкажіть про її останні результати.
- Так, дійсно, програма «Турбота» – це великий крок до покращення медицини Закарпаття, і я дуже радий, що вона принесла чимало позитивних змін людям, які їх потребували. Ця програма дала змогу персонально допомагати закарпатцям, які не можуть лікуватися в області через брак коштів.
Для вирішення цієї та інших проблем, ми внесли зміни у програму «Турбота», так званий додатковий пункт під назвою «Надання одноразової матеріальної допомоги хворим, які потребують дороговартісного як оперативного, так і терапевтичного лікування».
В рамках програми допомога надається й родинам загиблих в зоні АТО закарпатським воїнам. Сума виплат становить по 100 тисяч гривень – так як це було і минулого року. Також з обласного бюджету виділяються кошти учасникам АТО, а також воїнам, які зазнали поранень в ході бойових дій. Ми вже втомилися чекати допомоги з Києва, тому діємо тут, на місці.
- Що зробив уряд для медицини за півтора роки? Як Ви оцінюєте його роботу? Адже дуже багато нарікань саме на Міністерство охорони здоров’я.
- Оцінити роботу уряду дуже важко, тут можна просто віджартуватися – нема що оцінювати. За півтора роки абсолютно нічого не зроблено. Реформи – це просто риторика. Наприклад, Міністерство охорони здоров’я стверджувало, що воно повинно відмовитися від функції державних закупівель. На мою думку, МОЗ повинне перестати бути міністерством торгівлі. Два з половиною мільярди гривень, які є в їх розпорядженні (централізовані кошти для проведення закупівлі медикаментів, використання їх для лікування за кордоном) - де вони ці кошти?
Крім цього, Міністерство охорони здоров’я стало перепоною для проведення реформування галузі на місцях. До прикладу, ми на сесії обласної ради прийняли декілька рішень, в тому числі, розробили окрему програму по імуносупресорах, а коли стали проводити торги, то зіштовхнулися з проблемою відсутності реєстрації препаратів МОЗ. А там, де препарати зареєстровані, не зареєстрована ціна. Таким чином, ми, прийнявши позитивне рішення для області і маючи кошти, не могли провести окремі торги через те, що МОЗ не подбало про вирішення цих питань.
Якщо такий уряд і такий міністр буде і надалі керувати цією галуззю, я боюся, що і без того недолуга система охорони здоров’я, яку ми маємо на сьогодні, буде розвалена повністю.
- Які проблемні питання в медицині Закарпаття можете виділити на сьогодні?
- Найперше – це імунопрофілактика. Її рівень виконується на 17-20%. Більша частина закарпатців припинила вакцинуватися, і це рано чи пізно приведе до критичної ситуації з інфекційними захворюваннями. Це перше, що потрібно вже виправити, а не чекати масштабних проблем.
Друге болюче питання – це розвиток матеріально-технічної бази. Потрібно розуміти, що медицина – це високотехнологічна галузь і без впровадження новітніх технологій нічого хорошого на нас не чекає.
Третє – це структурні зміни в галузі охорони здоров’я. Оскільки 75% медичних проблем вирішується на рівні первинної медико-санітарної допомоги, потрібно виділяти більше коштів.
Четверте - у нас з кожним роком все менше і менше лікарів, які готові працювати в селі.
Медичні працівники, які працюють на селі, повинні мати мотивацію залишатися в сільській місцевості і вдосконалювати систему охорони здоров’я. Уявіть собі, що на сьогоднішній день 40 амбулаторій залишаються без лікаря. А яка різниця між фельдшерсько-акушерським пунктом і сільською лікарською амбулаторією без лікаря? Ніякої. Ще раз хочу наголосити, що уряд повинен повернутися до медицини обличчям і створити такі умови, щоб медичний працівник почував себе комфортно як в місті, так і в маленькому селі.
- А чи не вбачаєте Ви проблему і в тому, що молоді спеціалісти залишають країну?
- Ця проблема особливо гострою стала для нашої області. Це абсолютно вже не таємниця, що частина закарпатців має паспорти країн Євросоюзу і тому в тих районах і містах, які ближче до кордонів (Ужгород, Берегово і особливо Виноградівський район), спостерігається висока плинність кадрів серед молодих лікарів. Мотив зрозумілий – заробітна плата молодого лікаря, який після довгого навчання в університеті влаштовується на роботу, складає 1200 грн. Це ж нереально прожити за ці гроші.
Як з цим боротися? Дуже просто – створити гідні умови для молодих спеціалістів. Я не думаю, що вони мають велике бажання жити на чужині, просто в них нема іншого виходу. Європа пропонує їм гідну оплату праці і хороші умови для розвитку. Наша країна не пропонує нічого, окрім мізерної заробітної плати. Якщо ми на рівні держави не будемо нічого робити в цьому напрямку, ми залишимося без молодого покоління лікарів, а це перспектива дуже плачевна.
- Які зміни Ви б хотіли бачити в медицині Закарпаття?
- Найбільше мені б хотілося, щоб наша регіональна галузь охорони здоров'я розвивалася, була укомплектована сучасним медичним обладнанням, щоб регіональні заклади охорони здоров'я мали змогу надавати практично всю медичну допомогу із застосуванням сучасних та високотехнологічних методик, у т.ч. оперативні втручання, щоб ми все рідше зверталися у наші національні установи, щоб кожен закарпатець міг сміливо йти в медичний заклад і гарантовано отримував висококваліфіковану допомогу, щоб медицина в краї була для всіх безкоштовною, були комфортні та достойні умови праці для медичних працівників. Також хотілося б реального впровадження децентралізації, більше повноважень та меншої залежності регіональних управлінь охорони здоров'я від Міністерства охорони здоров'я.
А у випадках, коли закарпатці, маючи хворобу, якій не можна зарадити силами місцевої медицини - могли б розраховувати на лікування за кордоном за рахунок держави або місцевих бюджетів, при цьому не стоячи в багаторічних чергах і часто не доживаючи до порятунку. Можливо, хтось подумає, що це пафос чи утопія, але коли все вище перераховане буде реалізованим, то я буду щасливим і отримуватиму від роботи стовідсоткове задоволення.
- Василю Васильовичу, Ви сьогодні разом з командою Єдиного Центру пішли на вибори до обласної ради. Ви вирите, що навіть в такій складній ситуації можна продовжити те, що було розпочато?
- У нас немає іншого виходу, як продовжувати ті зміни, які ми розпочали в медицині на Закарпатті. Впевнений, що довіра людей у нас є, бо люди бачать результати нашої роботи. Можливо, вони не такі вражаючі, але ми зробили набагато більше, аніж інші регіони, і працювали набагато ефективніше, ніж Міністерство охорони здоров’я. Тому ми маємо разом йти до перемоги на місцевих виборах задля реальних реформ у медицині на місцях.