Василь Губаль: Я прийшов на посаду голови ОДА закарпатцем і закарпатцем з неї пішов

- Що відчуваєте, коли бачите повідомлення про те, як людей, котрих з великими зусиллями усунули від посад, де, як Ви свого часу висловлювалися, вони «робили біду», повертають у крісла?

- Слухаючи сьогоднішню закарпатську владу, що на посадах не мають бути представники певних політичних сил, як от СДПУ(о), Партії регіонів, і стежачи за їхніми діями, можна констатувати, що вони не дотримуються свого слова. 

Скажу так: хто до і під час Революції Гідності робив речі протизаконні, негідні, несумісні з посадою держслужбовця - не мають займати посади. Ми повинні про це відверто говорити. Якщо замовчуватимемо, тоді дамо зрозуміти нашим краянам, що нічого не змінилося.

- Пройшло трохи часу. Знаю, що певні речі Ви не озвучите, й вони не мають бути озвучені. Та все ж, про що Ви розмовляли з Президентом 15 липня?

- Ми спілкувалися з ним, звісно, про ті події. Він озвучив, що було прийняте політичне рішення – змінити владу на Закарпатті.

- Саме політичне?

- Саме політичне. Я кілька разів питав Президента про те, які претензії до моєї роботи. Президент сказав, що до моєї роботи претензій нема, а прийнято рішення політичне.

- До речі, про контрабанду, про корупцію – краянам доволі образливо…

- Ну, щодо контрабанди, я переконаний, що є області, де вона в рази більша. Що ж до корупції… Так напевно, ці заяви, які доволі різко звучать, теж не зовсім коректні. Адже для того, аби наводити лад на Закарпатті, треба навести лад у Києві, у владних кабінетах. Чи не так? А щодо Закарпаття – треба радитися з громадою, чути людей. І не лише щодо цих справ.

- Обласну владу серйозно критикували за мобілізацію…

- Так. Ми не виконували план мобілізаційного завдання. Але ми нікого насильно не мобілізували. Ми діяли через переконання. Добровільно. Може, не була дотримана кількість, але була якість. І наші хлопці стоять на позиціях твердо – серед дезертирів нема закарпатців. Я цим гордий. Разом з тим, вважаю прикрою практику, коли відправлення в АТО використовують як покарання: мовляв, усіх порушників – мобілізувати. Захищати Батьківщину – це честь, а не кара.

- Не секрет, що рівень довіри до влади в державі дуже низький. Як прагнули спілкуватися, відновлювати її?

- Сьогодні треба йти до людей. І здобувати повагу і довіру через роботу, через свою працю. А не через дивні заяви й лайку. Мені деколи дуже прикро чути, як моїх земляків принижують і залякують. Людина на найвищій посаді в області, незалежно від прізвища, має поводитися гідно. Так само, вважаю, не варто здобувати приязнь людей через, скажімо, фестивалі. Може, краще святкувати й гуляти тоді, коли переможемо?

- У Ваших виступах часто лунало: «об’єднання», «об’єднатися», «об’єднати зусилля»…

- Головне, що ми дійсно цього прагнули. Багато було ситуацій, в яких люди демонстрували негативне ставлення до влади, й ми використовувати кожну зустріч для того, аби спілкуватися, аби відновити довіру, аби згуртуватися. У різних районах таке було. От чи не найскладнішою була зустріч у Солотвино, на Тячівщині. Я фізично відчував напругу людей, недовіру, навіть агресію, адже протягом років у селищі нічого не робили для громади. А насправді треба було лише кілька рішень і поштовхів, аби потроху все пішло на лад у насущних справах - починаючи від дороги. Й ми це зробили, до речі.

- З Ваших відповідей видно, що, будучи керівником області, «плеча» Києва Ви не відчували?

- Якщо голова ОДА домовляється про зустріч із міністром внутрішніх справ 5 разів! - аби порушити питання, котрі його турбують, і отримати відповідь, проте він не може потрапити на прийом і доповісти, то про яку стабільність і співпрацю ми говоримо? Я кілька разів звертався до міністра і просив, що треба поспілкуватися стосовно проблемних питань, у тому числі й тих, що стосуються і митниці, й іншого. На жаль, не чули, чи, швидше, не хотіли чути.

- 10 місяців роботи. За що шкода, що не встигли?

- Насправді мені прикро за одним – що центральна влада, в першу чергу Кабінет Міністрів, не відчувала плече, подих, не відчувала пульс області, те, чим ми живемо, які маємо проблеми. Хоч я і доповідав. Настільки усе за політизували, «ти - наш, а ти - не наш», що було дуже складно працювати, а в деяких питаннях – і просто неможливо зрушити з мертвої точки.

- Ви так м’яко кажете: «не відчували плече». А це хіба не «палиці в колеса»?

- Критикувати не хочу, скажу прямо: цей Кабінет Міністрів, в особі прем’єра, не має права на існування. Є багато причин, які мені сьогодні не дають можливості їх підтримувати. Ми мали хороші ідеї. Як багато листів ми надсилали, скільки звернень… Починаючи із Солотвино, до прикладу. А Уряд? Чув, допомагав? Ні.

- У владі нема єдності…

- Я особисто був переконаний, що після Революції Гідності зміниться і країна, і правила гри у владі. Скільки має бути революцій, скільки найкращих синів і дочок має загинути, на сході країни, на Майданах, щоби державу змінити на краще?! 

Закарпаття сьогодні образили. Сильно образили. І ці нові кадрові рішення – не на користь Закарпаттю. 

От останній прикрий випадок на моїй рідній Хустщині, в освіті, коли незаконно звільняють порядну людину, аби повернути в крісло корупціонера, хабарника, чиновника, який займався не розвитком шкіл району, а політикою.

- Щодо розпочатих проектів – чекаєте на їх втілення, хочете, аби було завершено?

- Звісно, я ж вболіваю за Закарпаття незалежно від усіх обставин. Радію, що нарешті зрушила з місця справа з ремонтом дороги на Синевирський перевал. Ми цього довго прагнули. Вирішили, і так, було доручено Віталію Семалю, керівнику «екологічного» управління, підготувати проект рішення. Кошти на зміцнення на місці зсуву, на опорну стінку, будуть виділені саме з «екологічних», й облрада на останньому засіданні це підтримала. 

Та, власне, всі теперішні фінансові рішення – це проекти нашої команди. І в цьому видно, зокрема, і нашу прозорість.

- Говорячи про те, що встигли на посаді, не можна не згадати про програму енергозаощадження. Проект загальнодержавного рівня, власне, інновація.

- Можна багато про це говорити. Але хочу, щоби оцінку дали люди. Радий бувати в школах: і зараз цікавлюся їхніми справами і бачу, що вони дослухалися нашої поради «готувати сани влітку», вже мають дрова, підготовані для опалювального сезону. А це – і комфорт, і економія, і позбутися залежності від газу, котрий постачає наш агресор.

- Ця програма – одна з найважливіших, а що загалом було пріоритетом?

- Тут би я згадав, передовсім, про економічну складову – найважчу для області. І при тому, що я працював без заступників, без людей, котрі б курували ту чи іншу ділянку роботи, ми вже почали працювати над тим, як створювати нові робочі місця, залучати інвестиції, як запропонувати нашому господарському комплексу нові програми для розвитку.

Ви знаєте, що я не люблю хвалитися досягненнями, й не надаю надто великої уваги статистиці, але коли я прийшов в ОДА, область була за базовими показниками на 13 місці в державі, а коли пішов – на 7.

До речі, наші ідеї з реформування медицини були революційними для всієї України, хоч і складні для виконання – розробляли пілотний проект, пов'язаний зі страховою медициною. Ми започаткували чимало хороших ідей. Це і згадана програма енергозаощадження, і проекти з підтримки сільського господарства. Ніколи за останні десятиліття ця галузь так серйозно не фінансувалася, й дуже хочу побачити закладені сади, розвиток яких ми ініціювали. 

Це також і комплексна програма для учасників АТО й їхніх родин. Завжди тримали руку на пульсі щодо потреб військових, провели кілька потужних акцій, відправили тони вантажів на фронт, і щодня переймалися справами родин загиблих. В усьому цьому нам допомагала наша команда закарпатців–нардепів.

- Які у Вас плани на найближче майбутнє?

- Йти на місцеві вибори. Формувати закарпатську команду. Брати участь у створенні ефективних органів місцевого самоврядування. Шукати й виховувати лідерів у районах. Гуртувати патріотів Закарпаття.

- Яка особисто у Вас мета?

- Достойно представляти свою рідну Хустщину. Відколи займаюся політикою, у районі, в місцевій раді, прагнув робити все для розвитку Хустщини. А коли став головою ОДА, взнав багато керівників на місцях, у районах, знайшов однодумців, ми спрацювалися.

Є чимало лідерів, які вже проявляють себе, або можуть проявити, у команді, в роботі для Закарпаття. Й рухатимуся із закарпатською командою. Це команда Єдиного Центру.

Загалом, є з чим боротися, є з чим працювати. Є проти кого йти в боротьбу, є разом з ким йти вперед. Тож, треба йти. І говорити людям правду. Це й робитимемо. 

Бо ми – закарпатці. Бо я – закарпатець. Я прийшов на посаду голови ОДА, як кажуть у нас на Хустщині, твердим закарпатцем, і так само з неї пішов –лишаючись закарпатцем.

Теги: Василь Губаль

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати