Схоже, інформація про звільнення 90% закарпатських митників і прикордонників – перебільшення. Принаймні, на одному з найбільших пунктів пропуску області, «Ужгород – Вишнє Нємецьке», продовжують працювати і керувати ті самі митники і прикордонники, які тут працювали два, три місяці і навіть рік тому…

Наша поїздка на зустріч зі словацькими колегами припала на день призначення нового начальника Закарпатської митниці ДФС України Анатолія Паланійчука – буковинця, кандидатуру якого пролобіював закарпатський губернатор Геннадій Москаль. Заїжджаємо на пункт пропуску приблизно об 11.30. Попереду лише кілька автомобілів, отож митний та прикордонний контроль проходимо відносно швидко. Хоча, як і зазвичай, смугою для автобусів та дипломатів проїхала якась молода сім’я – після того, як жінка пішла переговорити з митниками.

А от на виїзді з пункту пропуску, біля магазину «Дьюті-фрі», утворилася штучна черга:шість-вісім автомобілів стоять і чекають на дозвіл прикордонника. У цей же час на кордон приїжджає джип зі словацькими поліцейськими. Відбувається видача українським прикордонникам якогось незаконного мігранта у наручниках. Обмін відбувся за п’ять хвилин, усі роз’їхалися, а ми… продовжуємо стояти. Раптом, оминаючи чергу, смугою для автобусів і дипломатів до прикордонника під’їжджає чорний кросовер КІА і спокійнісінько прямує до Словаччини. Я запитав прикордонника, чому людина проїхала повз чергу? Страж кордону відповів, що водій має службовий паспорт, і швидко втік від подальших запитань.

Здивуванню учасників черги, а їх ставало все більше, не було меж, коли, оминаючи виїзні митний і паспортний конт­роль, через смугу в’їзду в Україну повз нашу чергу до Словаччини пролетів «Пежо» зі словацьким номером PO 857 DF.

…Продовжуємо стояти. Прикордонник спокійно сидить у своїй кабінці і навіть не думає прибрати переносну огорожу та випускати авто з України. Аби з’ясувати, що коїться, телефонуємо заступнику начальника прикордонного посту «Ужгород» Віталію Григор’єву. Пан Віталій у відповідь скинув SMS, що зайнятий… Десь за півгодини незрозумілого стояння до нас сонливо підійшов прикордонник, забрав пропускні талони і нарешті випустив до словацького пункту пропуску. Тут наразі йде ремонт-реконструкція із розширення смуг руху. Але купа робітників не заважають проїзду легкового транспорту. Отож черга просувається навіть швидше, аніж на нашій стороні.

Зауважуємо і фотографуємо авто з власником так званого службового паспорта. З КІА вийшов молодий хлопець у футболці й шортах. Як на мене, така форма одягу не дуже підходить до службових поїздок. У руках у нього звичайний український паспорт – без будь-якого натяку на службовий. Чоловік їде з жінкою. Найімовірніше, просто на відпочинок… На сусідній смузі – словак на «Пежо», який порушив режим пропуску в Україні. Цей спілкується мовою сусідів зі словацькою митницею. Теж не схожий на дипломата: має непримітні шорти й футболку, та й авто без дипломатичних номерів.

Найдовше довелося чекати, вже повертаючись зі Словаччини в Україну. Пройшовши за10-15 хвилин словацький митний і прикордонний огляд, в Україні впираємося у невеличку чергу з автомобілів. Зауважуємо, як на смугу руху автобусів та дипломатів у обхід черги під’їжджає такий же кросовер КІА, але цього разу з чеськими номерами 3Т2 6004. Черга ніби завмерла. Оформившись у прикордонників, люди стоять біля віконечка для митного оформлення. Там оформляються двоє чоловіків. Натякають учасникам черги, що працівниця митниці хоче, аби її “зацікавили”, та робити цього чоловіки не збираються. Відповідно і “пані митниця” не здається – дивиться спокійно у свій комп’ютер і не зважає, що до неї вже вишикувалася черга, як колись за хлібом…

Пані працювала в кабінці сама. А в такій же кабінці навпроти взагалі було пусто. Потім там з’явився один митник і просто закрив віконце для прийому документів. Годі вже й казати про внутрішні інструкції митників, згідно з якими, вони, як і прикордонники, мають самі підходити до автомобілістів, забирати від них документи і так само віддавати після перевірки.Таке на КПП «Ужгород-Вишнє Нємецьке» буває хіба кілька разів на рік, коли на перевірку приїжджає якесь високе начальство.

…Спостерігаючи за накопиченням черги, двоє митників, замість допомогти своїй колезі, просто стоять і курять неподалік кабінок. Складається враження, що їм теж немає діла до водіїв. Тоді ж, стоячи у черзі, підслухали розмову молодого чоловіка зі Словаччини, чиє авто було першим на в’їзді в Україну. Чоловік попросив митника, який щойно з’явився, нарешті відпустити його, бо в салоні плачуть маленькі діти. Митник відповів: «Ну і що? Не бачиш, скільки тут автомобілів?..».