На Львівщині відбулися поминальні богослужіння на місці масової загибелі закарпатських угорців та німців

Поминальна панахида в Старому Самборі

Відомий дослідник трагедій угорців Закарпаття історик Дьордь Дупка, виступаючи біля пам’ятного хреста, встановленого 10 років тому на честь масових поховань, відзначив, що для угорців Старосамбріщина означає «як для поляків Катинь, євреїв – Аушвіц, українців – Голодомор». Пан Дьордь повідав, що, створюючи у серпні 1944 року так званий 4-й Український фронт, радянська влада, насамперед, ставила перед ним задачу встановлення комуністичної диктатури, зокрема і на закарпатських землях. Близько 100 тисяч людей чоловічої статі від 18 до 55 років, в основному угорської, а також німецької та інших національностей, аби унеможливити загрозу радянській владі, було насильно вивезено спочатку до Сваляви, а потім етапом до Старого Самбора. В основному це було мирне населення, яке не брало участі у військових діях. Проголошенй радянською владою принцип колективної провини спрацював у найгіршому своєму висліді. Щоб убезпечити себе від можливих протистоянь, радянська влада до 26 листопада 1944 року (дата запланованого проголошення у Мукачево об’єднання Закарпаття з Україною) здійснила цю каральну акцію.

Табір був перенасичений. Відсутність медичного обслуговування та харчування спричинилася до масової загибелі полонених. У зимовий період загиблих не ховали, а просто скидали у відведені місця, і лише навесні викопували ями, куди тіла і скидали. Під час другого етапу сюди було завезено багато римо-католицьких, греко-католицьких та священиків реформаторської церкви. Вчений спирався також на свідчення місцевих мешканців-старожилів, зокрема Петра Лесика, Івана Бардича та інших.

Пан Дупка також відзначив, що по сьогоднішній день матеріали про цю трагедію засекречені, немає ніякої інформації і в Інтернеті. Він висловив надію, що, прямуючи разом з Україною до Європи, спільними зусиллями маємо зробити все, щоб достойно зберігати пам'ять про полеглих. За його даними тут захоронено близько 3000 жертв злочинного режиму.

Цього недільного дня, 26 липня, у присутності порівняно невеликої кількості громади Старого Самбора та гостей із Закарпаття і Львова спільну панахиду за загиблими відслужили отці Іван Білик та Михайло Николин. У своєму слові до скорботного віче отець Михайло наголосив, щоб у цій кровопролитній війні, яка триває на сході, ми не опинилися одинокими, щоби брати угорці, поляки, німці зрозуміли, що доки ми не візьмемося за руки, не об’єднаємося, то це жахливе перекотиполе пронесеться і по наших землях та залишить тут знову цвинтарі».

Провідний консул Генерального Консульства Угорщини в Ужгороді Ласло Відо у своєму виступі зазначив, що через діяння тоталітарного режиму на Закарпатті репресій зазнала практично кожна сім’я, він наголосив, що внаслідок винищення чоловічого населення із рідних домівок приреченими на виживання залишилися жінки і діти. Ласло Відо запевнив, що всі угорці зараз щиро вболівають за долю України.

Товариство культури львівських угорців, яке очолює Габор Сарваш разом із його заступником Андрієм Штримплом, які, власне, організували цю акцію, тепер планують на місці масових поховань угорців створити меморіальний комплекс.

На завершення дійства відбувся високопрофесійний поминальний концерт-реквієм за участі Маріанни Лаби, заслуженої артистки України, відомих митців Олександра Щура, Золтана Алмаші та Олексія Малярчука.

Теги: угорці, німці, концтабір, Старий Самбір

6 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати