В українського Ужгорода і американського Корваліса дуже схожі проблеми...

Колектив книгозбірні був вельми здивований, коли під час розмови Чарльз Томлінсон сів за комп'ютер і без особливих зусиль зайшов на інтернет-сайт бібліотеки Корваліса. Крім того, мер американського міста написав листа бібліотекарям свого рідного містечка. На думку ужгородських біб-. ліотекарів, це підтвердило неабияку обізнаність американця у культурній царині міста, яке він очолює. Відтак Чарльз Томлінсон, незважаючи на щільний графік перебування на Закарпатті, люб'язно погодився поспілкуватися з нами. Допомагала в цьому завідувачка ресурсно-інформаційного центру «Вікно в Америку» Закарпатської обласної' універсальної наукової бібліотеки Майя Тарасова.

— Пане Чарльзе, що вже зроблено у рамках співпраці між двома містами-побратимами?

— Ужгород і Корваліс побраталися 10 років тому. За цей період ми допомогли відремонтувати Часлівський сиротинець, заповнили устаткуванням мамографі-чний центр в Ужгороді, допомогли «Новій сімейній програмі» і реабілітаційному центру «Дорога життя», який щойно відсвяткував свою восьму річницю. Ми зробили вже багато, а сприяє цьому щоразу ваша влада. Минулого року ми розпочали новий проект на базі школи №14. Спонсоруємо харчування для дітей, які там навчаються.

Ми з дружиною, наприклад, у рамках програми «TOUCH» (у перекладі з англійської ця абревіатура розшифровується "Візьми одну українську дитину за руку") допомагаємо трьом дітям в Ужгороді. І всі жителі Корваліса роблять певні внески у співпрацю. А мета такої роботи - сприяти розвитку гуманітарних зв'язків між Корвалісом та Ужгородом.

— Корваліс допомагає Ужгороду. А чи Ужгород бере участь у житті Корваліса?

— Майже всі мешканці Корваліса знають про Ужгород і про Асоціацію міст-побратимів. І ми отримуємо дуже багато, коли даємо. Коли ужгородці приїжджають до Америки, то збагачують нас новим, свіжим поглядом на життя, на вашу культуру в цілому. А це для нас дуже важливо.

— Яка мета вашого теперішнього приїзду в Ужгород?

— Я прагну зустрітися з людьми, побачити на власні очі ті програми, які вже працюють. Тому по поверненні до Америки зможу розповісти жителям мого міста про ті добрі справи, які здійснюються тут.

— Закарпатська обласна бібліотека знайшла собі бібліотеку-посестру в Корвалісі. В яких напрямах обидві книгозбірні, на ваш погляд, зможуть працювати?

—  Ваша директор Людмила Григаш поділилася зі мною своїми мріями щодо діяльності бібліотеки. Цих мрій у неї багато. А мені хотілося б, щоб кни-гозбірні-посестри зробили дві основні речі. По-перше, щоб в Ужгороді було створено автоматизовану систему пошуку і користування бібліотекою. Це приверне до себе більше користувачів. По-друге, я гадаю, що ваша книгозбірня і 21 школа Ужгорода з нашою поміччю згодом матимуть комп'ютерну мережу, за допомогою якої можна буде досліджувати електронні каталоги.

Ваша бібліотека, як і наша публічна книгозбірня, є справжнім культурним та інформаційним центром. І ми з дружиною Марією по поверненню додому дізнаватимемося про можливості допомоги вашій бібліотеці. Адже в бібліотеці Корваліса є дуже багато програм.

— Що скажете про проект посольства США "Вікно в Америку", який працює зокрема в Ужгороді?

—  Я думаю, що це чудовий проект. Він дуже корисний для суспільства.

Адже місія "Вікна" — сприяти взаєморозумінню між США та Україною.

— Пане Чарльзе, це ваш перший приїзд до Ужгорода. Яке враження у вас склалося від нашого міста?

— Так, справді, я зайняв пост мера Корваліса у січні цього року і це моя перша можливість приїхати до Ужгорода. Перше, що мене вразило, — дружелюбність ужгородців. Тут живуть надто щирі люди, які турбуються про інших і про своє місто зокрема. Але в Ужгорода, як і в Корваліса, проблеми дуже схожі: вулиці, водовідвід, водо- та теплопостачання. Єдине --у нас ці проблеми не такі нагальні, як у вас.

Хочеться зауважити, що інфраструктура Ужгорода — не з найліпших. Запам'яталися погані міські дороги, неосвітлені вулиці. Ми з Марією хотіли увечері знайти будинок товариша і через відсутність освітлення не могли розгледіти номер хати.

В Ужгорода і Корваліса майже однакові проблеми з міською казною. В Америці вирішити цю проблему плануємо з допомогою городян. Запропонуємо їм створити 12-мільйонний фонд для Корваліса. За ці кошти купуватимемо для міста необхідні технічні засоби та щось інше...

А ще — Ужгород дуже маленьке містечко. Ну майже як Корваліс. Ми з Марією, наприклад, зустрічалися з директором школи, а наступного дня зустріли його в місті. Це здивувало. Ми з дружиною хочемо дізнатися більше про людей вашого міста.

— Ви кажете, що мешканці Корваліса знають про Ужгород. Тож відкрийте трохи й ужгородцям життя Корваліса.

— Наше містечко розташоване у штаті Орегон. У ньому мешкає 50 тисяч людей. У місті, незважаючи на таку незначну кількість населення, діють 250 (!) неурядових організацій. Вони.допомагають людям зі спеціальними потребами стати освіченими, допомагають жертвам насилля, дівочим і хлопчачим клубам, школам. У Корвалісі є близько 75 різних релігійних структур, які також працюють по всіх видах соціального захисту. Щороку напередодні першовересня релігійні організації роблять подарунки вчителям — допомагають канцелярським приладдям.

— Пане Чарльзе, що б ви хотіли побажати жителям Ужгорода?

— Аби здійснились мрії людей. Щоб вони мали тіснішу співпрацю із місцевою владою, громадськими організаціями. І щоб жителі Ужгорода знали і вірили, що це їхнє місто. А якщо їм щось не подобається, вони зобов'язані міняти це самі. Я сподіваюся повернутися одного разу сюди і побачити, що ваше місто стало кращим.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати