У публічній сфері І.Волошин і, за його плечима, «Народний фронт» в особах Роберта Бровді та нардепа і екс-«губернатора» Валерія Лунченка, знову зробили ставку на заяложений ще Ратушняком штамп про посягання Мукачева на «ісконно ужгородську» владу, яка, втім, на першу повірку, у пропонованому ними варіанті виявляється теж не ужгородською, а міксовано великолучківсько-хустською. Однак, публічна складова цікавить їх менше всього – якби для цієї «команди» була важливою думка ужгородців, І.Волошин взагалі не мав би опинитися в епіцентрі подій. А тому, в контексті "чисточетвергових" подій в Ужгородській міськраді, основну ставку було зроблено на індивідуальну обробку депутатів. Протягом тижня їх лякали СМСками з невідомих номерів, інформацією, що І.Волошин носить пачками компромат на опонентів у кабінет прокурора Ужгорода І.Зареви, інших – банально купували. Тим, хто не налякався і не купився, вже під час сесії різали колеса авто – як от Тетяні Козак.
Свій вектор руху у четвер кожен з наляканих або куплених пояснював по-різному – частина «захворіла», хтось навіть виїхав, від гріха подалі, за кордон. Ексклюзивом відзначився «народнофронтівський» заступник міського голови Ярослав Шафарь, який останнім часом непогано узгодив свій старанно плеканий «революційний» імідж з роботою під керівництвом стовідсоткових антимайданівців – після того, як за підсумками сесії «шеф» пригрозив йому доганою за непогоджений прогул, той поскаржився у своєму Фейсбуці, що перед Великоднем просто хотів один день побути ближче до Бога. «Ближче до Бога» по факту виявилося – в горах на лижах. Утім, звідти, кажуть, до Бога і справді зовсім близько – досить лише простягти руку і можна вхопити за бороду...
Загалом, із 60-ти обранців у залі зареєструвалися 39. З них, в кінцевому підсумку, з необхідних 31-го за ключові питання порядку денного – відставку першого заступника міського голови І.Волошина і переформатування складу виконавчого комітету, проголосували лише 26. Що виявилося цілковитою несподіванкою як для більшості ініціаторів усунення від влади І.Волошина, так і для розслаблених їх передсесійною впевненістю громадських активістів. Адже станом на початок проведення сесії йшлося про 36-37 учасників антиволошинської "коаліції".
Ось повний розклад по голосуванню в розрізі депутатських персоналій.
Не були присутні на сесії:
1. Волошин І.І. – перший заступник міського голови Ужгорода (виключений з ЄЦ, по факту – «Народний фронт». Попередив заявою про неучасть у голосуванні через конфлікт інтересів)
2. Ковальський А.В. – директор ЖРЕР – 5 (екс-ПР, перебуває під впливом І.Волошина)
3. Оксьон Ю.Ю. – директор ЖРЕР – 8 (Партія Зелених, під впливом І.Волошина)
4. Яцківський В.І. – менеджер ТОВ «Хліб Інвестбуд» («Народний фронт», колишній «Фронт змін»)
5. Шафарь Я.В. – заступник міського голови УМР («Народний фронт»)
6. Щадей В.І. – тимчасово не працює («Батьківщина»)
7. Чучка П.П. – ПП («Батьківщина»)
8. Пахомова С.М. – професор, завідувач кафедри словацької філології ДВНЗ «УжНУ» («Батьківщина»)
9. Галас С.І. – інспектор відділу банківського нагляду управління НБУ в Закарпатській області («Батьківщина»)
10. Тарахонич В.Ю. – начальник відділу міжнародного співробітництва та європейської інтеграції УМР (колишній «Єдиний Центр», перебуває під впливом В.Щадея)
11. Бедь Ю.П. – тимчасово не працює (Народна партія, під впливом екс-мера Ужгорода С.Ратушняка)
12. Румянцев Т.А. – ПП (під впливом С.Ратушняка)
13. Ващук Ф.Г. – ректор Університету в м. Скаліца (Словаччина) (екс-ПР)
14. Соханич Ф.Ф. – доцент кафедри фінансів та кредиту ДВНЗ «УжНУ» (екс-ПР)
15. Зілгалова М.М. – голова правління Кредитної спілки «ХОСЕН» (екс-ПР)
16. Кіндюх П.Я. – директор Ужгородської ЗОШ І-ІІІ ступенів №5 («Сильна Україна»)
17. Мегеш М.М. – голова Міського комітету профспілки працівників освіти і науки (колишній ЄЦ, ставленик чинного голови Закарпатської ОДА В.Чубірки)
18. Жменяк В.С. – завідуюча дошкільного закладу №21 «Ластовічка» (колишній ЄЦ)
19. Кіндрат О.О. – голова правління Регіонального відділення Українського союзу підприємців і промисловців в Закарпатській області (колишній ЄЦ)
20. Пацкань Б.М. – завідувач кафедри хірургічних дисциплін факультету післядипломної освіти ДВНЗ «УжНУ» (ЄЦ)
Були присутні, але не взяли участь у голосуванні:
21. Гетманенко О.О. – керуючий відділенням №9 – заступник керівника малого та середнього бізнесу по бюджетних організаціях Західного регіонального управління ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» (колишній ЄЦ, під впливом І.Волошина)
22. Доктор О.О. – ПП (колишній ЄЦ, кум В.Чубірки)
23. Шевчук Г.В. (ставленик І.Волошина)
24. Адамчук І.І. – директор ТОВ «Універсал-М» (екс-ПР, друг чинного секретаря міськради Богдана Андріїва)
25. Андріїв Б.Є. – секретар Ужгородської міської ради (екс-ПР, прийшов до влади разом з І.Волошиним)
26. Баганич А.А. – директор ПП «МР Моторс» («Народний фронт»)
27. Дацюк К.Л. – генеральний директор ТОВ «ДаКас» («Батьківщина»)
28. Колодій І.Й. – тимчасово не працює («Батьківщина»)
29.Станкович М.М. – начальник управління економіки та підприємництва Ужгородської міськради («Батьківщина»)
30. Данч М.В. – ПП (екс-ПР)
31. Лях Є.Й. – заст. головного лікаря Ужгородської міської дитячої клінічної лікарні (екс-ПР)
32. Мильо В.В. – директор ПП Мильо («Сильна Україна», створив разом з Я.Шафарем спільну депутатську групу «Перспектива»)
33. Погорелов В.В. – міський голова Ужгорода
34. Травницький С.Т. – ПП (екс-ПР)
Були присутні і голосували ЗА відставку І.Волошина:
35. Гасинець Я.С. (ЄЦ)
36. Козак Т.Ю. (колишній ЄЦ)
37. Безега Т.М. (ЄЦ)
38. Рошко М.М. (колишній ЄЦ)
39. Травіна О.В. (колишній ЄЦ)
40. Семаль В.Ю.(колишній ЄЦ)
41. Костюк Ю.В. (колишній ЄЦ)
42. Німчук С.М. (колишній ЄЦ)
43. Кручаниця В.В. (колишній ЄЦ)
44. Буланов Р.М. (УДАР)
45. Гнатків В.І. («Батьківщина»)
46. Погорелов А.В. (Еко+25%)
47. Король С.Г. (Еко+25%)
48. Торич З.З. (КМКС)
49. Кулін З.З. (КМКС)
50. Бадида В.В. (екс-ПР)
51. Беляков Ю.В. (екс-ПР)
52. Бобіта В.А. екс-(ПР)
53. Булина М.М. (екс-ПР)
54. Гомонай В.В. (екс-ПР)
55. Ковач О.М. (ПР)
56. Мандич Ю.В. (екс-ПР)
57. Мартин В.І. (екс-ПР)
58. Пономарьов С.Б.(екс-ПР)
59. Феєр В.І. (екс-ПР)
60. Чурило М.М. (екс-ПР)
Ось роздруківки голосування – за відставку І.Волошина і за переформатування виконкому:
Як стає зрозуміло, "збій" відбувся не в розрізі цілих фракцій чи груп, а в індивідуальному форматі. Насамперед, двох своїх депутатів – Ю.Бедь і Т.Румянцева, які напередодні обіцяли проголосувати, «відкликав» С.Ратушняк. Як стверджують в кулуарах міськради, в останній момент екс-мерові, невиліковно хворому на балогофобію, таки вклали в голову, що вся ситуація у міськраді – це проект В.Балоги. І в цьому його переконав не хто інший, як колишній очільник закарпатських «регіоналів» і екс-«губернатор» Закарпаття часів В.Януковича Олександр Ледида. Він же, судячи з усього, через колишнього прес-секретаря В.Мещерякова, якого свого часу прилаштував на посаді гендиректора Закарпатської обласної держтелерадіокомпанії «Тиса-1», організував І.Волошину прямий ефір на «Тисі-1» буквально у вечір напередодні сесії.
Відексплуатована О.Ледидою фобія С.Ратушняка на практиці виявилася просто страшилкою. Роль «Єдиного Центру» у колективному бажанні позбутися І.Волошина була важливою, але не домінуючою. Навіть попри те, що рішенням облорганізації ЄЦ повернув у сесійну залу депутатів, які свого часу, після відставки з посади в.о. мера В.Щадея і «антимайданівського» реваншу у владі обласного центру принципово заявили про відмову від депутатських мандатів. Для чого скористалися тим, що свого часу їхні колеги не затвердили складення мандатів голосуванням. Принаймні, намірів захоплювати Ужгород у «Єдиного Центру» (чи, як це подавали «волошинці» – Мукачева) точно не було. Натомість, ймовірно, йшлося про цілком обґрунтоване бажання відсторонити від влади одіозну особу, яка невпинно проливає потоки бруду на адресу як «Єдиного Центру» загалом, так і В.Балоги зокрема.
Як з’ясувалося далі, слабким місцем «Єдиного Центру» в цій ситуації стала ставка на чинного голову Закарпатської облради Володимира Чубірка. Адже саме останній, спираючись на депутатів, яких разом з компаньйоном по бізнесу та екс-головою Ужгородської організації ЄЦ Віктором Трикуром заводив у раду у партійному списку «Єдиного Центру», був кілька місяців тому одним із організаторів зазначеного владного перевороту. Бо перебуває в дружніх стосунках з самим І.Волошиним, про що той неодноразово заявляв як раніше, так і в ході вже згадуваного ефіру на «Тисі-1». Саме В.Чубірко в кулуарних переговорах виступав гарантом того, що за відставку І.Волошина є загалом 36-37 голосів. З яких по факту «дав» значно менше, натомість – акцентовано з Віталієм Семалем і Ольгою Травіною, без котрих «паливо» було би надто вже очевидним.
Це, так би мовити, «сухі» технічні розклади. Реальну ж оцінку кожному зі своїх обранців мають дати ужгородці. Бо невпинне пограбування Ужгорода під страшилкою «загрози з Мукачева» довело ситуацію у міській владі вже до пікового абсурду, а місто – практично до колапсу.
Після Чистого четверга, під час якого в Ужгороді вкотре відбулися брудні справи, наступила Страсна п’ятниця. А незабаром – Великдень. Тобто, найкращий час осмислити те, що відбулося, і повторно заходитися зачищати місто від скверни.
І варіантів для цього достатньо...
Нині «команда» І.Волошина продукує і тиражує серед опонентів думку, що повторне голосування в раді, для якого навіть підготував формальне підгрунтя В.Погорелов, – вже не можливе. Мовляв, частина з тих депутатів, які ризикнули і ситуативно програли, повторно той самий результат не підтвердять. А залучити інших, чиїх голосів не вистачає, буде складно.
Робиться це для того, аби очевидними не стали інші, небезпечні вже для них самих розклади. А саме, що для того, аби усунути від влади І.Волошина і вивести місто із владної коми, виходячи з результатів голосування, бракує всього 3 голосів. Здобути які в ситуації, коли "засвітилися" всі і все – завдання не надскладне...
Зрештою, шансом для Ужгорода залишається також 16 квітня – день, коли за позовом громадських активістів у суді відбудеться чергове засідання у справі нелегітимності влади Андріїва – Волошина – Травіної. Визнати, всупереч об’єктивним реаліям, що їх прихід до влади та переформатування складу виконкому відбулися бездоганно з точки зору закону та процедури, було б верхом «правового» цинізму. Хоча, Ужгород вже бачив все, а тому в атмосфері тотального абсурду здивувати його вже не можна нічим...
Обидві сторони знають про ці сценарії. І готуватимуться до них – кожна виходячи з власного інтересу. Судячи з усього, антимайданівсько-«народнофронтівський» «фронт» пробуватиме розіграти й інший сценарій – відставки Погорєлова, для якої потрібен 41 депутатський голос. Тим більше, що через приватний інтернетний ресурс В.Чубірка про це вже прямо заявив «його друг» І.Волошин. І в цьому випадку перед серйозною дилемою опиняються вже не лише ті чи інші депутати, але й громадські активісти, яким доведеться вирішувати – допустити те, аби більше зло (Волошин) «проковтнуло» зло менше і не таке агресивне і деструктивне, але з яким вони послідовно боролися ще з часів Майдану, чи хоча б тимчасово, ситуативно підтримати Погорєлова в боротьбі зі спільним ворогом – анти«народнофронтівською» вертикаллю Волошина-Шаранича-Лунченка-Бровді.
Show must go on. Ужгородці можуть запасатися попкорном.
Або, що більш дієво, братися за вила… :)