— Вистачило тільки на труну, — розповідає Лавер. — Усі інші послуги оплатила з власної кишені. Ми складали копійку на чорний день, — киває головою, — бо вже старі, знали, що це наступить.
— У скільки ж обійшовся похорон? — запитую.
— Майже у півтори тисячі гривень, — відповідає. — Хвилююся, хто мене ховатиме, коли помру?
На міському кладовищі ”Кальварія” посеред хрестів і пам’ятників стоїть цегляний одноповерховий будинок — комбінат комунальних послуг. На порозі зустрічає керівник Анатолій Суховолов, 44 роки.
— Робота всіх наших працівників, починаючи від столярів, художника та копачів могил — важка, моторошна і специфічна, — каже директор.
Суховолов запрошує у велику, простору, але темну кімнату.
— Тут продаємо труни, — каже він. — Дорогі, дешеві, для невисокого і стандартного зросту. Із різних порід дерев: хвої, буку. Є навіть саркофаги — це висока труна для повнотілих покійників. Дешевші беруть для старших, дорожчі — для молодих.
Анатолій Романович диктує ціни.
— Найдешевша труна в нашій крамниці — 199 гривень 94 копійки, найдорожча — 1 210, — показує на чорну, лаковану, оздоблену труну в кутку кімнати.— Траурні вінки з живими чи штучними квітами — від 15-20 до 185 гривень, стрічки з написом — від 5 до 24 гривень. Простий хрест — 20 гривень 2 копійки.
Суховолов веде в коридор, де біля стіни стоять дерев’яні хрести.
— Хрест із табличкою трохи дорожчий — 30 гривень 80 копійок. У нашому комбінаті ми надаємо весь спектр послуг. Щоб забрати тіло з моргу і перевезти в ритуальний зал, а звідти — на ”Барвінок”, треба заплатити 50 гривень, — розповідає директор. — Проведення громадянської панахиди в ритуальному залі коштує 33 гривні 92 копійки.
За панахиду родичі небіжчика платять священику окремо. Хто скільки дасть. Найменше — 100 грн.
На підприємстві працюють кілька копачів могил. Ними працюють сільські чоловіки з Пацканьова, Середнього, Лінців Ужгородського району.
— Скільки коштує викопати яму?
— Улітку — 132 гривні 98 копійок, — відповідає директор. — Узимку трохи дорожче — 189 гривень.
За дев’ять місяців міська влада Ужгорода на поховання безробітних, самотніх і невідомих витратила зі свого бюджету 20 тис. грн.
— На одного невідомого небіжчика витрачаємо 629 гривень, — розповідає заступник міського голови Галина Гецко. — Малозабезпеченим сім’ям надаємо соціальну допомогу в розмірі від 150 до 500 гривень.
На одного інваліда війни виділяють близько 700 грн. Тарифи міняють і затверджують щороку на сесії міськради.
— Деревина подорожчала, — каже Галина Гецко. — Дорожчають і труни. Затрати на ритуальні послуги змінюються залежно від зростання цін на продукти харчування та пальне, збільшення зарплат та пенсій, — додає заступник мера.