Про мотиви таких дій активістів, інтереси громади та перебіг розгляду судової справи ми і говорили з Р.Богуславським.
– Романе, що спонукало вас і ваших колег, однодумців до таких дій?
– Все просто і зрозуміло: ми вважаємо зазначені акти Ужгородської міської ради явно протиправними та вирішили оскаржити їх до суду, не бажаючи миритися з поверненням до влади вже заплямованих раніше осіб.
По-перше, втомившись від «безпрєдєлу» владного клану Януковича, під час Революції Гідності ужгородці вийшли на свій протестний майдан зокрема і заради того, аби в місті і країні нарешті запанував закон. А зазначені рішення прийняті з кричущим порушенням норм Конституції України, законів «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про доступ до публічної інформації». Їх прийняття суттєво обмежило право територіальної громади на участь у місцевому самоврядуванні, яке є одним з базових і основоположних прав громадян України.
Фактично, депутати, які перепали Ужгороду у «спадщину» від минулого, це право у нас, ужгородців, вкрали, хоча сам їх статус і порядок набуття ними повноважень ґрунтуються на порушених ними же законодавчих актах.
По-друге, приймаючи ті рішення, представники Ужгородської міської ради допустили грубі порушення процедури їх розгляду. Зокрема, рішення не пройшли слухання в комісіях, не були оприлюднені у встановлений законом термін, не отримали критичних зауважень, що є грубим порушенням Регламенту роботи Ужгородської міськради, Статуту територіальної громади м. Ужгорода, рішення Ужгородської міської ради № 1718 від 08.11.2010 року «Про комісії Ужгородської міської ради».
І, по-третє, у штатному розписі міської ради було утворено додаткову одиницю, а зміна штату чи чисельності органу місцевого самоврядування тягне за собою внесення змін до місцевих бюджетів, відповідно Бюджетного кодексу України та підзаконних нормативних актів.
– Спробуйте зараз донести до ужгородців актуальність цього судового процесу для них особисто...
– Значення справи для мешканців Ужгорода важко переоцінити. Взяти хоча б наслідки. Міська рада під керівництвом нелегітимно обраного секретаря та незаконно призначених заступників міського голови, керуючого справами виконавчого комітету міськради, членів виконкому вже кілька місяців виконують управлінські функції. Якщо додати сюди усунуто-відновленого Віктора Погорєлова, то виходить, що місто цілком і повністю перебуває під контролем осіб, які жодної підтримки у населення не мають, а, скоріше, перебувають в опозиції до громади Ужгорода. За таких умов усі рішення, які прийматимуться ними, автоматично будуть порушувати визначені законом права членів громади, що потягне за собою виникнення нових судових проваджень в майбутньому. Але, якщо говорити про рішення земельного чи приватизаційного характеру, які, в основному, і цікавлять депутатів, то об’єкти (земля чи майно), незаконно виділені за час судового провадження, буде перепродано і переоформлено, що унеможливить відновлення порушених прав мешканців міста в майбутньому.
Зрештою, на даний момент ми є єдиним містом на Заході країни, де мешканці дозволили здійснити реваншистський переворот колишнім «регіоналам» і антимайданівцям, а також особам, що фігурують у гучних корупційних скандалах. І це не може ужгородців не хвилювати...
– Як просувається справа у суді?
– На даний момент вона зумисне затягується відповідачами. Вони по черзі вступають у справу як треті особи без заявлення самостійних вимог, а потім клопочуть про перенесення засідань начебто у зв’язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами судового провадження. Звичайно ж, суддя Оксана Монич ці клопотання задовольняє. Що ж до нашого клопотання про забезпечення позову в частині призупинення дії оскаржуваних рішень, то воно було відхилене. І, на нашу думку, абсолютно неаргументовано, безпідставно та в порушення норм чинного законодавства. По-перше, зазначені рішення Ужгородської міськради містять явні протиправності, а, по-друге, незадоволення клопотання явно потягне за собою неможливість відновлення наших прав в майбутньому як зазначено вище. А отже, виконані всі вимоги ст.117 КАС України.
– Тобто, йдеться про занґажованість і тенденційність головуючого у справі?
– На жаль, її поведінку можна кваліфікувати і так. Я особисто неодноразово спостерігав спілкування колишнього заступника голови міськрайонного суду Ігора Семерака і Оксани Монич безпосередньо перед засіданнями в будівлі суду. Оскільки всім відомі дружні стосунки І.Семерака з одним з відповідачів у справі – І.Волошиним, здогадатися про тему їх розмов не важко. Не маю сумнівів, що І.Семерак і надалі намагатиметься вплинути на хід розгляду в інтересах конкретних осіб, однак сподіваюся, що О.Монич зрештою вистачить самостійності та професіоналізму, щоби винести незаанґажоване рішення по суті справи.
– Ця справа має якісь аналогії чи прецеденти?
– Так, при чому – дуже близькі в часі і контексті. Під час підготовки заперечень відповідачі постійно звертають увагу на судову практику у подібних справах. Можу їм додатково підказати, на що треба звернути увагу. У цьому ж місцевому суді вже є рішення по справі Віктора Погорєлова, яким через наявність процедурних порушень останнього було поновлено на посаді міського голови. Так, прецедентного права в Україні немає, але якщо звернути увагу на те, що Верховний Суд переглядає справи тільки за умов неоднакового застосування законодавства у аналогічних випадках, можна зробити висновок, що законодавець прагне ідентичного застосування норм для всіх і кожного.
– Ви відчуваєте якусь підтримку в депутатському корпусі міста?
– Ми ідеалісти, але не настільки, аби на неї розраховувати з боку осіб, обраних при скинутому українцями владному режимі та, по суті, з єдиною метою, через яку обласний центр Закарпаття майже остаточно позбувся майна і землі міської громади.
На даний момент єдиним членом депутатського корпусу міста, який підтримав громаду, став Василь Гнатків. Він не брав участі у голосуванні по призначенню вищеназваних одіозних осіб та став на бік мешканців міста під час спроби нещодавнього «дерибану» комунального майна на сесії міськради. В.Гнатків вирішив подати заяву про вступ у справу як третя особи без заявлення самостійних вимог.
– Учора Закарпаття онлайн оприлюднило інформацію про те, що в прокуратурі м.Ужгорода підготовлено висновок щодо наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави у цій судовій справі...
– Це результат метаморфоз і дисонансів, що мають місце всередині самої прокуратури. Там є здорові сили, які готові працювати в нових умовах – тобто, рамках і в ім’я закону. Але на рівні керівництва ці ініціативи натикаються на старі, я б навіть сказав корупційні схеми роботи. У прокурора міста Івана Зареви значно більше спільного з тим же Іваном Волошиним, аніж з людьми, які робили Революцію Гідності, а нині добиваються втілення в життя її основоположних принципів. Тому зазначений висновок, в порушення всіх передбачених строків, досі лежить на прокурорському столі без руху. Хоча інших варіантів розвитку подій, аніж вступ прокуратури в справу заради захисту інтересів держави і місцевої громади, просто немає. Надто вже очевидними і недвозначними є порушення, які лягли в основу поданого нами до суду адміністративного позову.
Виходить загалом цікава ситуація. З одного боку, пам’ятаємо, що управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в судах в прокуратурі Закарпаття очолює кум І.Волошина Андрій Малинич, та й прокурор Ужгорода Зарева за нього на амбразуру кидатися буде. З іншого – є норми закону і обіцянки обласного прокурора Володимира Янка слухати і чути громадськість
Чекаємо офіційного рішення...
– У тому висновку окремо акцентовано на корупційній складовій в діях першого заступника міського голови І.Волошина...
– Прокурори не все знають. А тому, аби у них остаточно не залишилося підстав для вагань, я зараз передам вам копії ще кількох документів, які свідчать, що І.Волошин, який зараз, за підтримки своїх тіньових покровителів у силових структурах і під політичним «дахом» від «Народного фронту», став практично найбільшою проблемою Ужгорода у владі, грубо порушив норми Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Приховавши, що він є засновником не тільки ТОВ «Унгварський», як це вказано у висновку прокуратури, але й цілого ряду інших підприємств.
Про проблемні моменти, пов’язані з заниженням площі вкраденої у міста «Корони» чи факту нищення архітектурної пам’ятки, вже мовчу. Як і про «кришовану» міліцією справу про крадіжку газу в особливо великих розмірах в «Унгварському», яку не можуть довести до суду протягом 3-х (!) років. Про них знає все місто, але їх впритул не бачить прокуратура. Втім, це вже інша тема, до якої ми ще повернемося окремо...
– Що порадите робити в цій ситуації громаді?
– Не спати. Революцію не завершено. І у нас ще маса незавершених справ попереду.
На 17 березня 2015 року призначено чергове засідання суду у зазначеній справі. Запрошую всіх бажаючих приєднатися до «Громадського конвенту» у прагненні встановити законність і прозорість призначень в органах місцевого самоврядування. Це наш з вами шанс змінити щось на краще.
Окремо запрошую журналістів. Чим резонанснішою буде ця справа, чим більше вона буде публічною, тим більше шансів на наш спільний успіх.
