У Хижі, Черні та Новоселиці на Виноградівщині японець відзняв для документального фільму виступи народних колективів − танці та пісні у їхньому виконанні. Про автентику волоського краю має вийти і наукова праця дослідника.
− Мені подобається українська музика, танці та українська культура взагалі, тому я приїхав сюди, − говорить представник Клужського університету Румунії Норіо Інагакі. − Я займаюся теоретичною культурою, збираю фольклор по всій Європі. Мені подобається, що культуру не забувають.
Найбільше досліднику подобається жіночий та чоловічий вокал. Цікавлять його і танці в колі. Саме так, за його словами, танцювали в давнину, а потім почали танцювати в парах.
− Затисянщина дуже цікава своїми давніми традиціями, які сягають середньовіччя, − говорить сільський голова Черни Василь Івашко. − В інших селах, містах багато чого позабувалося, а у нас живе.
Нещодавно експедиція Сату-Марського музею вивчала зразки народної вишивки затисянських волохів. Зібраний матеріал румуни видали у збірнику за кошти Європейського Союзу.
Нагадаємо, волохи − залишки доугорських романізованих племен Середнього Подунав’я (Південно-Східна Європа). Їх відтіснили зі своїх земель кочівники-угорці. Досі живуть в Закарпатті на території Великоберезнянського і Перечинського районів. Директор повітового Музею історії в місті Сату-Маре (Румунія) Віорел Чубота сказав, що ці люди викликали інтерес у представників лінгвістики, фольклористики, етнології — адже в мові волохів можна відшукати коріння румунської літературної мови, основа говірки — румунська мова XVIII століття. Але румунами їх назвати не наважився.
Коментарі
Романські етнічні групи, споріднені із волохами Великоберезнянщини та Перечинщини, мешкають по всьому Балканському півострову. Їх іменують волохами, влахами, аромунами, менглерумунами, у Хорватії донедавно можна було знайти ще залишки істрорумунів.