Єпископ Ужгородський і Закарпатський Варсонофій: "Не втрачати можливості спілкування з людьми..."

- Спаси Господи за вітання. Так, справді. Слово «чернець» означає «усамітнений», проте чернець, як і будь який християнин, повинен приносити Богу «добрий плід». Наша священицька чи чернеча, а тим паче -  архієрейська ціль - донести Слово Боже до кожного. У час, коли сатана діє через соціум, та «як лев рикаючий, ходить, шукаючи кого пожерти», жоден священнослужитель не повинен втрачати можливості, щоб поспілкуватися з людьми, а тим більше з молоддю.

Телебачення, соціальні мережі, розважальні заклади, клуби відволікають людей від головної мети їх життя – спасіння в Бозі. Багато хто забуває, що широка дорога з благами, які приносять користь лише тілу – веде до пекла. Тому, наше священицьке служіння повинно бути своєрідними «дороговказом» для людей, щоб ті не зійшли на широку, устелену мирськими благами дорогу.

- Ваше призначення на Закарпатську кафедру супроводжувалося певним скандалом. Попередній архієрей не тільки знехтував постановами Архієрейського Синоду УПЦ КП, але й взагалі - перейшов до іншої юрисдикції.  Дехто каже, що Закарпатська єпархія вже припинила своє існування, а ваше призначення – формальність.

- Усі розмови про припинення існування Закарпатської єпархії є безпідставними. Священний Синод обрав нового Архієрея, священики звершують богослужіння, парафіяни мають можливість молитися в своїх храмах. Життя єпархії продовжується. На превеликий жаль, за керівництва минулого єпископа кафедральний собор так і не був збудований, тому на даний момент маємо на меті розпочати будівництво головного храму єпархії, монастиря та багато чого іншого. А те, що диявол захотів «розсіяти овець Христових», розпускаючи різного роду чутки, то на це я відповім словами з Євангелія : Я – пастир добрий: добрий пастир життя своє покладе за овечок. А найманець, не пастир, котрому вівці не свої, бачить вовка, що прийшов, і залишає овечок і втікає, а вовк викрадає овечок і розганяє їх; А найманець утікає, тому що найманець, і не дбає про овечок.

- У продовження попереднього питання. Указ про прийняття єпископа Кирила до УАПЦ, нещодавно оприлюднений у ЗМІ, свідчить  про «перехід до УАПЦ всієї бувшої Закарпатської єпархії Київсього Патріархату». Наскільки це відповідає дійсності?

- Це не відповідає дійсності, адже  більше 40 парафій (які були й раніше ) здійснюють своє служіння в лоні Української Православної Церкви Київського Патріархату, під святительським омофором Святійшого Патріарха Філарета.

- Закарпаття – багатонаціональний та багатоконфесійний регіон. Тут давно діють різні русинські сепаратистки угруповання, що мають підтримку Московського Патріархату. Також, у деяких районах угорці складають більшість. Як Вам бачиться тут місія саме Київського Патріархату? Зокрема в справі державної єдності та повстання єдиної Помісної Православної Церкви в Україні?

- Усі ми діти Божі та повинні прагнути лише одного – щоб в кінці віків, на Страшному Суді Христовому, бути виправданими. Національність для Бога не має значення. Кожна людська душа є цінністю, тому  для Церкви Христової  на землі головною метою є спасіння цих душ. Українська Православна Церква Київського Патріархату, як виконавиця Божих заповідей, є саме тим «добрим пастирем, який душу свою за вівців своїх покладає». Своїм прикладом, жертовністю та любов’ю до ближніх наша Церква уже неодноразово показала усім, що Господь є з нами.

Церква котра прагне єдності держави, взаєморозуміння між національними меншинами, які проживають на території України та робить усе можливе для припинення військового конфлікту на сході України, повинна стати тим наріжним каменем у суспільстві, з допомогою якого наша держава зміцнить свої позиці на світовому рівні. Адже там де є єдність між народами у молитві та взаєморозумінні, не може нічого бути противного Богові.

- Владико, війна ставить перед Церквою багато питань. У тому числі й питання стосовно матеріальної допомоги нашим воїнам, а також духовної допомоги їх родинам (особливо тим, хто вже втратив на війні близьких). Які заходи на єпархіальному рівні Ви вважаєте першочерговими?

- Звичайно, першочерговою в нас буде молитва за наших воїнів. Матеріальної допомоги ми також не оминемо. Хоча наша єпархія не є багатою, проте в нас щирі та добрі люди, які уміють співпереживати, чути біль своїх співвітчизників. Тому переконаний, що кожен із нас докладеться усім чим зможе заради спільної мети – перемоги у цій не потрібній ні для кого війні.

- Надходить час Великого Посту. Знову, як і рік тому, ми зустрічаємо його в неспокійний та важкий час. Що б Ви, Владико, могли сказати православним вірним? Яка буде Ваша Архіпастирська настанова?

Улюблені у Христі брати та сестри! У нинішній час багато людей у всьому світі ставляться до Великого посту скептично та байдуже. Для них цей період є абсурдним, що не приносить жодної користі та є зайвим. Вони прагнуть жити комфортним та радісним життям, наповненим розмаїтими утіхами, щоб задовольняти свій егоїзм і гордість, яку цей світ пропагує і прославляє наче чесноту та норму життя. Для цих людей період духовного очищення, яке пропонує нам Великий Піст, є періодом сумним та важким. Відмова від певної їжі, заборона справляти гучні бенкети та вечірки, самовдосконалюватися завдяки молитві та посту є для них непосильним завданням.

Церква Христова, як добра Мати, що піклується про добро своїх дітей, цілковито по-іншому ставиться до благословенного часу Великого Посту. Великий Піст є часом духовного шляху, який людина здійснює, щоб досягнути Пасхи – «Свята всіх свят і торжества всіх торжеств». Пасха є величною подією Воскресіння Ісуса Христа. Завдяки їй ми отримали дар Нового Життя, здатність прийняти та жити цим благословенним життям, яке дарується людині, що співпрацює із Божою благодаттю.

На превеликий жаль, ми живемо в час, коли наша країна потерпає від військового протистояння. Війна  це суспільне зло та велике лихо, яке попустив Господь для виправлення і напоумлення народу так само, як допускає  епідемії, голод, пожежі та інші нещастя. Молімося безперестанно до Всесвятого Владики, аби простив гріхи наші та допоміг зустріти Воскреслого Христа в мирі та любові. Молімося, щоб більше жодна сльоза не пролилась через втрату сина, батька чи чоловіка. Молімося, щоб Господь врозумив, напоумив та втихомирив тих, хто противиться заповідям та постановам Його, повернув їм пам’ять Його заповіді: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться». Молімося, щоб над нашою Україною знову ми побачили мирне небо та з чистим серцем оспівали Бога величною похвалою в день Його Святого Воскресіння.

Христос Воскрес – Воскресне й Україна!