Про це повідомляє офіційний сайт Мукачівської греко-католицької єпархії.
Уже багато років поспіль, що стало уже, на жаль, традицією, громада греко-католиків Великих Лазів змушена молитися біля свого храму на лютому морозі, просто неба, де і прославляє Новонародженого Христа. На початку 1949 р. греко-католицького пароха Свято-Вознесенського Великолазівського храму, о. Михайла Дзурковчика, який не погодився возз'єднатися з російським православ'ям, владними структурами було заборонено виконувати душпастирську роботу. Свідки так описували прощальну проповідь о. Михайла: "Брати і сестри, діточки мої любі! Вже не довго я з вами. надходить лукавий князь темряви, який пограбує душі ваші і дітей ваших..." він і мене вербував собі на службу, кажучи: "Поклонися мені і будеш ходити в шовку й кармазині, купатися будеш у моїй славі імперській, а як не вклонишся, то помреш у краях далеких, як останній з людей, від холоду і голоду... Та я не вклонився йому, не пішов за ним... наперед знаючи наслідки свого поступку..." 7 квітня 1950 р. о. Михайла заарештовують, а Закарпатський обласний суд 17 травня 1950 р. засуджує його на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна. Пройшовши тюрми-розподільники, був вивезений у табори ГУЛАГу міст Кемерова й Омська, де його праця використовувалася на різних будівельних роботах. Важка праця і нелюдські умови утримання в'язнів підірвали здоров'я о. Михайла. Працюючи на лісорозборках, отримав травму черепа і, як результат крововиливу, були паралізовані ліва рука і нога, а лікування у таборі не давало результатів. Коли о. Михайла паралізувало, то наприкінці 1945 р. його звільнили з місць ув'язнення й з провожатим відправили додому в м. Берегово, де він, прикованй до ліжка, жив на утриманні сім'ї до самої смерті. Помер о. Михайло 11 червня 1975 р. на 75-му році життя і 49-му році свого душпастирства.
Після арешту о. Михайла у селі почалася робота серед місцевого населення працівниами КДБ та священнослужителями Московського патріархату. Греко-католицьким вірникам погорожуали та говорили, що якщо не перейдуть до правосланих, церкву взагалі в селі закриють. Старовинний храм, який був збудований 1835 р., було передано в користування православної єпархії. Шляхом погроз та залякування у с. Великі Лази з'явилася православна горомада Московського патріархату. Багато греко-католицьких вірників жили з надією у часи підпілля та легалізації греко-католицької Церкви про повернення свого храму, уже багато таких вірників з цією надією відійшли до Господа, а церква навіть після приписанням судом України повернути греко-католикам, залишається у власності православної єпархії.
Підтримати Свято-Вознесенську громаду, яка святкувала Різдво просто неба, прийшов Преосвященний владика Ніл. Владику зустрів адміністратор парафії о. Михайло Михайлець разом з молоддю. Не дивлячись на лютий мороз, різдвяний день був наповнений сонцем, а серце зігрівав різдвяний спів. У своєму слові владика привітав усіх вірників з Різдвом Христовим та звернув увагу на велике значення для кожного цього великого свята. В кінці Літургії молилися за мир у нашій державі та разом заспівали многолітствіє Святійшому Отцю Франциску.
