Різдвяне привітання владики Мілана, єпископа Мукачівського, та владики Ніла, помічного єпископа

Улюблені у Христі брати і сестри!

У празник Різдва Христового з радістю знову повторюємо слова славослов’я ангелів, що пролунало у вифлеємську ніч. Прості, убогі люди, пастирі, почули прославу, що споконвічно лунала на славу Всевишнього. Ангели співали: «Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання» (Лк 2,14). Колись в історії Бога і створіння залунав голос фальшивий, котрий був неспівзвучний з ангельським хором. Голос бунту і супротиву. «Не буду служити. Слава мені. Я буду як ти. Я буду богом», – кричав один з найпрекрасніших, найобдарованіших ангелів, улюблений Богом, Люцифер, ангел світла. І це прагнення бути як Бог, не підкорятись, не служити з любов’ю, стало підставою всякої ворожнечі спротиву і війни. Це прагнення тягне всіх людей протягом історії у безодню пекла конфлікту, несправедливості, насилля і сліз. Ця ідея – бути як Бог, не слухати Його, стати проти Його волі – це основна ідея першого непослуху, який вселив людині Люцифер у первородному гріху. Й одразу після першого бунту бачимо, як Адам захищається і спихає вину на жінку, хитро думаючи, що це на неї повинен впасти гнів Бога. Бачимо Каїна, який із заздрості вбиває брата. Братів, що продають Йосифа в Єгипет. Ізраїльський народ, що постійно не довіряє Богу, не слухає його заповідей і вбиває пророків, божих посланців. І бачимо любов і довготерпеливість Бога. «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів 3,16).

Нахилившись над вифлеємськими яслами, можемо побачити любов, що стала тілом – реальністю. «Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися» (1 Ів 1,1). Христос приходить як Князь миру відвічного (пор. Іс 9,5), приходить, щоб прославити Отця: «Я тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке ти дав мені до виконання» (Ів 17,4). Христос ніколи не противився Отцю. У всьому прославив Отця, виконуючи до кінця його волю. І хоч був Богом, «не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж – хресної» (Флп 2,6-8). Отже, бачимо, що джерелом споконвічного миру є перебування в мирі з Богом Отцем. А споконвічним джерелом війни є спротив Богу. 
І ми сьогодні вимушені пожинати плоди спротиву Богу, плоди безбожного атеїзму. Людський розум поставлений понад Бога. Людина, чи люди, поставлені на місце Бога. Війна є близько. Торкається наших родин, спільнот. Убиває наших рідних. Всі прагнемо миру. Спокою. Багатьом приходять думки, що, можливо, вирішенням проблеми було б знищення якоїсь людини, групи людей, чи армії. Але війна і смерть у жодному випадку не є джерелом миру. Стати проти Бога, убити іншого – це завжди та сама погана і підступна порада Люцифера.

Благаймо про мир новонародженого Христа. Про мир в наших серцях. І в серцях тих, що ненавидять нас. Чи не був Він у ситуації подібній до нашої? Народився у хліві. Його батьки стали біженцями, щоб урятувати дитину від смерті з рук Ірода-царя. Був відкинутий, переслідуваний, врешті, вбитий. Страждав від страху перед переслідувачами, боявся смерті. Боявся своїх ворогів. Він казав: «Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас» (Мт 5,44). А за своїх убивць молився: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк 23,34).

Бажаю Вам, браття і сестри, що б ви дали себе провадити вифлеємському дитяті, щоб стали апостолами Князя миру. Ніколи не пішли проти Бога. Не дали себе спокусити ненавистю до ближнього.

Бажаю Вам миру в серці. Миру у ваших домівках, родинах. А перш за все, миру в нашій країні. Нехай добрий Бог потішить всіх, хто втратив своїх близьких. Нехай дасть вам радість вифлеємської ночі і впевненість, що вони вже доєдналися до ангельського хору в небі, що вічно співає: «Слава во вишніх Богу…»

Бажаю всім благословенних радісних Різдвяних свят та благословення Божого в новому 2015-му році Господньому.

З молитвою за кожного та з архієрейським благословенням

Теги: Мілан, Ніл

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати