Свавілля на фоні беззаконня, або Хустський мер роками нехтує інтересами городян

Однак протягом майже шестирічного головування тут мера «УНП-шника» Михайла Джанди місто змушене «молитися» на обласний та державний бюджети, а хустяни у пошуках відповідей на свої проблеми — безнадійно оббивати пороги кабінетів міського голови та його поплічників. Принаймні таке враження складається після відвідин сесії Хустської міськради та спілкування з пересічними мешканцями міста над Тисою.



ПСИХЛІКАРНЯ ЯК ЗАСІБ РОБОТИ З ГРОМАДЯНАМИ



У вівторок у Хустській міській раді прийомний день. Жителі райцентру з восьмої години вишиковуються під дверима, аби годинами вивчати табличку з надписом: "Джанда Михайло Михайлович — Хустський міський голова". Та й потрапити до керманича міста ще не означає знайти відповіді на свої запитання. Часом, потрапивши зі своїми проблемами під гарячу мерську руку, можна опинитися і в ...психлікарні... На жаль, це — не наші авторські жарти, а реальні факти із життя простих хустян.

Подібна сумна історія трапилася з керівником місцевого ансамблю "Вогник" Наталією Деяк. Жінка, котра сіє мистецтво в душі дітлахів, протягом двох місяців підходила до міського голови з проханням вивезти сміття з приміщення, в якому після ремонту повинні були займатися її вихованці. У відповідь мер щоразу знаходив відбрехеньки, мовляв, немає часу на такі дрібниці: "Потім, потім, потім щось придумаємо". І це при тому, що згаданий ансамбль перебуває на балансі міськради. Однак жінка продовжувала шукати відповіді, чекаючи, коли ж настане те довгоочікуване "потім". Востаннє, напередодні першовересня Михайло Михайлович взагалі не став нічого пояснювати вчительці. Натомість викликав наряд міськвідділу міліції і попросив правоохоронців відвезти жінку у Берегівську психлікарню. Мовляв, дістала вже зі своїми проханнями...

Зі слів свідка тих подій Юлії Левченко, стражі порядку, будучи "під мухою", вміло викрутили беззахисній жінці руки й відвезли її до районного психіатра Василя Сливки.

Останній, не без доброї волі мера, підтвердив важкий психічний стан Деяк Наталїї і таки відправив її в "Берегово". Після десяти днів перебування у психлікарні жінку відпустили додому, підтвердивши перед тим, що вона цілком адекватна. Зараз скривджена вчителька має намір подати на міського голову до суду. Для цього у неї є всі підстави: від факту перевищення мером своїх службових повноважень до примусового лікування у психлікарні. До речі, за такі дії нашим законодавством передбачена кримінальна відповідальність...



ЯКИЙ МЕР, ТАКА Й "СВИТА"



У народі кажуть: "Яблуко від яблуні далеко не падає". Не відійшов далеко від методів спілкуваня з громадянами і перший заступник міського голови, колишній керуючий справами Остап Букачевськии. Та ж Юлія Левченко, не дочекавшись прийому в мера, підійшла зі своєю проблемою до "правої" руки міського голови. Жінка домагалася вирішення пробле ми відсутності каналізації у будинках по вулиці Локоти, 22 та 22а, в яких мешкає по 60 сімей. Громадянка пояснила, що вже близько десяти років, щодня вдихаючи сморід стічних фекалій, — нестерпно. Тому попросила міську владу нарешті втрутитися у цю ситуацію.

Вислухавши жінку, Остап Львович, з її ж слів, будучи напрочуд лаконічним, сказав: "Ти дуже багато знаєш... Іди звідси на...". Юлія Левченко не стала вступати в полеміку із заступником. Лише пригадала ті часи, коли, балотуючись на мера, Михайло Джанда пообіцяв їй та й усім мешканцям будинку по вулиці Локоти, 22, що у разі обрання його міським головою, він негайно вирішить проблему каналізації. Михайло Михайлович таки став мером. Та нічого не змінилося: каналізації як не було, так і досі нема.

Причому на звернення мешканців мер лише посміхається, мовляв, є у вас каналізація, що ви мені розповідаєте... Втім мешканці цього ж будинку кажуть, що з часу обрання нової міської влади ні пан Джанда, ні його заступник Букачевськии жодного разу не підійшли на вулицю Локоти, аби оглянути будинок...



ЦЬОМУ ДАМ, А ЦЬОМУ — НЕ ДАМ...



Нещодавно після попередньої сесії міськради питання згаданих будинків вивчала спеціальна комісія ради. її голова Федір Буришин розповів, що каналізації як такої там нема вже років з 15. Отож, аби залагодити цю проблему, було вирішено виділити з міського бюджету 20 тисяч гривень.

На сесію, що відбувалася 11 вересня, міський голова навіть не виніс це питання. (Хоча таки виділив по кільканадцять тисяч на ремонт менш проблемних будинків). А звіт голови комісії й поготів не хотів заслуховувати. Мовляв, є в місті й важливіші справи.

Послухавши і подивившись, що відбувається на згаданій сесії, ми зрозуміли, що важливіші справи — це розподіл земельних ділянок. У цьому питанні хустський мер є справжнім монополістом. Мовляв, цьому дам, а цьому — не дам. Це винесу на сесію, а це — ні. Так, лише на останнє засідання міськради для розподілу під приватизацію було винесено близько 30 земельних ділянок.

Утім ще першого березня 2007 року Хустська міська рада прийняла рішення № 222, яким заборонила продавати або віддавати вільні земельні ділянки без проведення аукціону. Крім того, в Хусті донині не затверджений генеральний план забудови міста.

Однак віз і нині там: незважаючи на мораторій, земля й далі роздається й розпродається.

На тій же сесії найбільший ажіотаж викликало питання про дозвіл на будівництво дитячого павільйону на території колишньої автозупинки, що по вулиці Свободи. Зараз тут стоїть огорожа. А пасажири чекають на свої автобуси на проїжджій частині, ризикуючи потрапити під колеса автівок. Аби просунути на сесії цей проект рішення, Михайло Джанда кілька разів виносив його на голосування. При цьому мер примовляв, що депутати просто мусять проголосувати "за", оскільки земельна ділянка вже виділена підприємцю Шубі. Проте рішення так і залишилось неприйнятим...

Мабуть, мало хто з хустян знає про долю двоповерхової недобудованої споруди, що височіє біля тієї ж огородженої зупинки.

Свого часу силами вже покійного В'ячеслава Чорновола ця будівля була безкоштовно передана під майбутній офіс хустської управи НРУ, який свого часу очолював той же Михайло Джанда. Ставши мером, Михайло Михайлович віддав цю недобудову своєму "кардиналу" Остапу Букачевському. Останній, у свою чергу, за чималі кошти продав споруду підприємцю Михайлу Боркаю. Зараз серед пересічних хустян побутують прогнози, що земля на місці колишніх автобусної зупинки та управи Руху буде об'єднана в одну територію, на якій спорудять торгово-розважальний центр. Як воно буде насправді, знає лише Бог та ... мер.



ХУСТУ ГРОШІ НЕ ПОТРІБНІ?



До слова, той же депутат Федір Буришин та його колега Василь Шпілька кажуть, що у місті дохідна частина від підприємництва становить близько 101 %. А видаткова — лише 93 %. Куди діваються ще 7 %, мабуть, теж знає лише один мер. А от у садках видаткова частина — всього 53 %. Словом, гроші є, а дітям не додають м'яса та фруктів. А замість масла купують дешевший маргарин, стверджують депутати. Разом із тим, за їхніми же словами, на утримання апарату та будівлі міськради виділяється три мільйони гривень. А от 20 тисяч на будинок без каналізації меру аж ніяк не вдається нашкребти.

Хустські депутати також обурені, що Хуст залишається чи не єдиним в Україні містом, де працює виконком ради попереднього скликання. Не менш важливою проблемою у місті над Тисою є той факт, що тут не виконуються рішення комісії з визначення для продажу через аукціон вільних ділянок. До прикладу, наразі вже визначено існує 1 і таких площ, за які до міського бюджету можна залучити близько двох мільйонів гривень. Однак мер не хоче продавати через аукціон жодного квадратного метра. А з іншого боку — бідкається, що міська казна спустошена. А через деякий час, кажуть депутати, ці ж ділянки підводними течіями опиняються серед переліку в порядку денному чергової сесії. Утім ця земля одразу не продається. Мер пропонує надати її в оренду з правом подальшого викупу. Таким чином в елітному районі Хуста (урочищі Бар душі) міський голова вже наділив землею хустського районного прокурора, начальника хустського райвідділу міліції. Десять заповітних соток отримав і начальник районної СБУ.

Що ж до 30 ласих ділянок у цьому ж елітному мікрорайоні (а кожна з них коштує 15-20 тисяч умовних одиниць), то мер вирішив роздати їх за тиждень-два на наступній сесії. Цього разу пан Джанда, побачивши у сесійній залі журналістів та зрозумівши, що його рішення наразі не пройдуть, вирішив закрити засідання...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати