Валило — невеликий дерев’яний будинок, через який протікає річкова вода. У долівці встановлено велику спеціальну діжку, яка звужується донизу. Туди селяни раніше кидали виткані з овечої вовни ліжники, щоби ті під тиском течії збивалися й ставали міцнішими й товстішими.
Біля валила на дерев’яних опорах просихають килимки та паласи, трохи далі — два виваляні ліжники.
— За один день у воді без прального порошку килим стає як новий, — хвалиться чоловік.
У Новоселиці валило діє з 1950-х. У приватну власність Василь Микитинець отримав його від колишнього колгоспу. Хотів перетворити валило на туристичний об’єкт, бо використовувати його за призначенням стало невигідно.
— Люди не давали, — згадує чоловік, — намагалися порозтягувати хто шифер, хто дерево. Я вночі сторожував, чатував на злодіїв.
Валило стоїть на рові від річки Лужанка. Вода з великою силою потрапляє всередину, б’ється об дерев’яні стінки й стрімко піднімається вгору. Утворюється вир, у якому протягом кількох годин і крутяться ліжники. Підземними трубами вода знову повертається в річку.
Щоби виваляти один ліжник, потрібна майже доба. За цю послугу Микитинець бере з селян по 6 грн.
— Якщо вода тепліша, ліжник виваляється за 6–7 годин, а з двох метрів ширини зійдеться до 1,4 метра. Чим більше він збитий, тим тепліший, — каже Василь Іванович. — За прання коврів і паласів беру хто скільки дасть. За 15–20 часів коврик буде готовий.
Власник валила веде всередину. У вирі крутиться ліжник Василини Тязко.
— Цьому ще півдоби потрібно, — виймає ліжник палицею з гачком і кидає на дерев’яну долівку.
У будиночку Микитинець зробив сауну. Поряд його зять Василь Томишинець, 46 років, побудував невеликий готель.
— Василь їздив до Чехії на заробітки, за тоті гроші і зводить будинок відпочинку, — розказує Микитинець. — Цю місцину приїжджі туристи тепер називають ”Купіль ”Валило”.
Із сауни виходять кияни 56-річний Василь Мельниченко та Анатолій Колінченко, 55 років. Чоловіки по черзі стрибають у валило.
— Люди переказали, що є тут така купіль, — пояснює Мельниченко. — Приїхали із санаторію ”Шаян”, де відпочиваємо. Ми вже тут третій рік.