Саме італійці у той час мали великий досвід будівництва залізниць у складних за рельєфом гірських територіях Альп, були найкращими каменотесами, володіли технологією кам’яних кладок, що використовували під час будівництва вхідних порталів у тунелі, кам’яних аркових мостів, тощо. Здано в експлуатацію цей відрізок Транскарпатської залізниці було 15 серпня 1895 року – 120 років тому.
Як свідчать деякі історичні джерела та спогади нащадків місцевих старожилів, під час будівництва трапилися спалахи епідемії холери, від якої загинуло багато працівників. За наведеними даними, на які вказує угорський історик Perl Ede (1896 рік), у 1893–1894 роках на будівництві серед працюючих було зафіксовано 1847 хворих, з яких 562 померли. Особливо лютувала хвороба поблизу населених пунктів Берлибаш (сучасна назва Костилівка) і Требушани (сучасна назва Ділове). Померлих від епідемії ховали у братських могилах поблизу залізничних колій. Такі могили є також і в інших населених пунктах Рахівщини – Квасах, Ясінях, Лазещині... У них поховані люди різних національностей, серед яких найбільше італійців, угорців, німців. На жаль, майже всі ці могили є занедбаними, на них відсутні хрести та надгробні знаки. Відсутні архівні документи з іменами тих людей, що там поховані.
Ініціативна група людей італійського походження, що в сучасний період проживає на Рахівщині, та працівники Карпатського біосферного заповідника організували акцію з відмічення місця і озеленення однієї з таких братських могил в Діловому, в урочищі Солован (поблизу кордону з Румунією). В акції взяв участь також місцевий історик-краєзнавець Микола Ткач.
На місці братської могили було висаджено саджанці тису ягідного. Тис – одне з найдовговічніших хвойних дерев в Карпатах, що може рости 4 тисячі років. Вважається деревом мертвих. На могилі запалили лампадки. В майбутньому на цьому місці планується встановити хрест, меморіальну дошку з написом і відслужити молебень, повідомив Закарпаття онлайн завідувач лабораторії Карпатського біосферного заповідника Микола Волощук.