Закарпаття: Капітану міліції у відставці Григорію Алексєєнку — 89

григорій Алексєєнко

Григорію Давидовичу ще не виповнилося 6 років, коли померла його мама. Напівсироту віддали в дитячий будинок. Через рік батько забрав сина і відвіз його у Москву. Тут Гриша, закінчивши 8 класів, навчався у школі ФЗО, а потім працював на заводі "Калібр" контролером ВТК.

У 1939 р. юнака призвали на військову строкову службу. Служив у Шепетівці та Житомирі. За три місяці до кінця служби розпочалась війна. Потім відступ. Біля с. Старе на Переяславщині Алексєєнко потрапив у полон, був заточений у Дарницький концтабір. Незабаром втік і намагався перебратися через лінію фронту до своїх, але не вдалося. Тоді повернувся в село до батька. Тут увійшов у підпільну групу. Згодом гітлерівці виявили і схопили 26 чоловік, у тому числі і Алексєєнка. Посадили В Охтирську тюрму і півтора місяця катували, а в ніч на 23 червня 1943 р. вивезли на розстріл. Підпільники були молоді і не хоті-ли помирати, отож вирішили будь-що тікати. З тридцяти врятувало-ся тільки троє. Алексєєнко добрався до лісів Придністров'я, зустрівся з партизанами і став бійцем загону імені Чапаєва. Пер-ша його бойова операція відбулася в с. Ліплява, коли йому доручили знищити фашистську комендатуру.

Згодом був призначений командиром групи, потім начальником штабу загону, брав участь у боях за   Дніпро, за що  нагороджений орденом Червоної Зірки. При форсуванні  Дніпра Алексєенко познайомився з підполковником Тканком, який взяв його до свого загону.

Далі —  бої за столицю України Київ, місто Житомир, Рівненщину... Тут, у лісі зупинились перепочити. Та розслабитися не довелося —  підполковника Олександра Васильовича Тканка викликали у цент-ральний штаб і доручили сформувати групу партизан для висадки в тилу ворога на Закарпатті.

Тканко був досвідченим партизаном, йому вже доводилось десантуватись у тил ворога. Всі операції були успішно виконані.
9 липня перша група, очолювана Віктором Бурим, ви-садилась в районі Полонини Рівної. Більше десяти днів рація мовчала, нічого не знали про долю п'ятьох товаришів  у центральному штабі.  Після три-валих роздумів прийняли рішення направити ще одну групу з 19 досвідчених десантників-партизанів, серед яких був і Алексєєнко, очолювану Тканком.

Ніч 20 липня 1944 р. Літак піднімається все вище і вище в нічне небо. Машину веде досвідчений льотчик авіації спеціального призначення Покровський. Над полониною один за одним десантники полетіли на землю. Сильним вітром їх так розкидало, що начальник штабу С.Н. Мариненко, приземлившись в лісі с. Люта, зміг добратись до групи тільки через добу. Групі вдалося зібратись, але без Зіни Крестьянінової, яка зависла на сосні і там загинула.

Партизанський загін під командуванням Героя Радянсько-го Союзу Олександра Васильовича Тканка збільшився з 19 до 850 чоловік за рахунок місцевих жителів Перечинського та Великоберезнянського районів. Саме вони відчутно прискорили визволення Закарпаття від німецько-фашистських загарбників.

28 жовтня 1944 р. територія Закарпаття повністю була звільнена. Солдати-партизани влилися в діючу Армію, а Рада Четвертого Українського фронту відрядила в розпорядження Народної Ради Закарпатської України командира партизанського з'єднання Героя Радянського Союзу О.В.Тканка, а з ним 10 партизанських командирів для надання допомоги закарпат-цям у створенні Народних дружин для забезпечення в краї охорони кордонів, громадського порядку та захисту людей від зовнішніх і внутрішніх ворогів. Начальником центрального штабу Народних дружин було призначено Олександра Васильо-вича Тканка, а його помічниками стали Григорій Давидович Алексєєнко та Самуїл Назарович Мариненко.

Після звільнення у 1946 р. з органів внутрішніх справ Г.Д.Але-ксєєнко закінчив Львівський лісотехнічний інститут, працю-вав головним інженером в артілі "29 червня", пізніше — викладав у СШ №9, і в 1975 р. пішов на пенсію. За ратні подвиги у Великій Вітчизняній війні Григорій Давидович Алексєєнко на-городжений трьома орденами Вітчизняної війни І і II ступенів, двома орденами Червоної Зірки, Богдана Хмельницького, ме-даллю "Партизан Вітчизняної війни" та 17 медалями. Також нагороджений ювілейною медаллю "60 років визволення України від фашистських загарбників".

Алексєєнко Григорій Давидович є інвалідом війни І групи. Цього року 14 листопада йому має виповнитися 89 років.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати