Закарпаття: Руїни колишнього маєтку баронеси Захер перетворилися на "Човен" для дітей...

Із відкриттям в Ужгороді першого в краї вищого навчального закладу, Віктор Горзов відразу вступає на навчання в УжНУ. З першого і до останнього курсу студенти обирали його головою свого комітету профспілки, бо чимало робив для того, щоб забезпечити у тодішній скрутний час безперебійне харчування студентів в університетській їдальні, дбав про їхній побут. Не випадково тоді він був і членом республіканського комітету профспілки вищої школи і наукових установ, делегатом 5-го Всесоюзного з'їзду профспілок цієї галузі у Москві.

Закінчивши університет, міг отримати роботу в місті чи в одній із кращих райлікарень Закарпаття. Але облздороввідділ, знаючи потенційні можливості Віктора Горзова, запропонував йому очолити дитячу оздоровницю «Човен», яка була створена на місці повоєнних напівруїн колишнього маєтку баронеси Захер.

Віктор Горзов приїжджав сюди, обстежив кожний клаптик землі і відразу став виробляти план розбудовних робіт. Зумів згуртувати працелюбний колектив, запалити своїми перспективними проектами. Дитячий оздоровчий «Човен» перетворюється на диво: тут виросли нові спальні корпуси, їдальня, лікувальний корпус, в якому обладнано клі-ніко-діагностичну лабораторію. Впроваджувалися передові методи діагностики і лікування. А щоб діти не відставали у знаннях від ровесників, обладнали всім необхідним класні кімнати, подумали й про окрему кімнату для батьків, які приїжджали до дітей. Щоб урізноманітнити харчування дітей, створили підсобне господарство.

Появилися спортивні майданчики, клумби, рибний ставок і власна ГЕС, пишний фруктовий сад, а ще — літній кінотеатр, залізнична колійка та станція «Золотий ключик» з улюбленим вагончиком для катання дітей. Тоді ж побудували і міст через Боржаву. І символічно, що 40 років тому, саме з ініціативи В.Горзова санаторій «Човен» був на Закарпатті першим об'єктом, до якого підвели і запалили природний газ (1967р.). Згодом (автор цих рядків працював тоді головою Свалявського райвиконкому) він якдепутат райради допомагав і мешканцям окремих вулиць Сваляви з газифікацією.
Унаслідок цих новацій значно підвищився в закладі лікувальний, а також і навчальний рівень. Раніше тут лікувалося до ЗО дітей (стільки було ліжок).

А коли став керманичем «Човна» ініціативний і винахідливий Віктор Петрович, до чотирьохсотень дітей з різних куточків краю стали тут жити, поправляти своє здоров'я, навчатися.

Свій помітний слід у становленні «Човна» залишило немало людей: міцнів заклад, зростали, шліфували свою майстерність і вони. Це відомі постаті, як професор математики В.Маринець, кандидат історичних наук Е.Ландовський, головний лікар санаторію «Кооператор» А. Тарабан, головні лікарі райлікарень — Рахівської І. Біляк, Білоцерківської — Д.Ломако, директори сусідніх середніх шкіл — Керецьківської М.Ловга, Дусинської — П.БІксей, місцевий діяч-історик М.Маровді...

Але у розквіті творчих сил доля жорстоко повелася із цією високогуманною і життєактивною людиною. Хоч може і були якісь прогалини в його роботі (як кажуть, хто нічого не робить...), та за нього не заступилися ті, хто мав це зробити. І його не вберегли. Ще до горбачовської перебудови й заміни багатьох кадрів відбулася, починаючи з 1973 р. (після призначення лідером компартії України В.Щербиць-кого й усунунення з цієї посади П.Шелеста) т. зв. «м'яка чистка» за надмірні місцеві патріотичні поривання, еко-номіко-культурне «місництво». Ця хвиля, на грунті якої щедро «висівалися» і зростали чорні заздрощі до тих, хто досягав певних успіхів, і надто у віддалених куточках, не обминула, на жаль, і В.Горзова. В 1977 р., у зв'язку з хворобою — перенесеним інсультом та інфарктом, Віктор Петрович перейшов працювати у Сваляву лікарем-фтизіатром протитуберкульозного відділення райлікарні. Помер 15 лютого 1988 р.

Та сьогодні радує одне: нині прагне відновити і примножити зроблене своїм попередником В.Горзовим та його однодумцями активний Михайло Сможаниця, який очолює колектив оздоровниці «Човен». Останнім часом,поліпшено фінансування закладу, в якому працює майже така ж кількість фахівців, як було в ті кращі роки. Тепер тут оздоровлюється уже понад 1200 дітей. А справжня подвижницька діяльність В.Горзова, його відданість дітям, праця на благо людей заслуговує, аби його ім'я викарбувати на меморіальній дошці, яку і встановити на знаковій будівлі «Човна».

Теги:

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати