Урбан РУСНАК: Я відкрив для себе те, наскільки ми, словаки й українці, близькі

- Якою ви побачили або відкрили для себе Україну? Що з побаченого вразило вас найбільше?

- Для мене Україна не була повною несподіванкою, тому що Словаччина все-таки є сусідньою країною. Я працював і в Росії, й в інших сусідніх країнах. Тож, в принципі, я не можу сказати, що відкрив для себе нову країну. Ця країна дружня, близька за серцем і характером. Можу тільки сказати, що я поглибив свої знання про Україну. І відкрив для себе те, наскільки ми, словаки й українці, близькі. Між нашими народами існує близька, дуже глибока практична й духовна спорідненість. Адже в нас ніколи не було жодних історичних проблем, баталій. І якщо навіть взяти мову чи релігію — йде такий плавний перехід від Словаччини до України. Немає різкої, чіткої межі: ось тут закінчується Словаччина, а тут починається Україна.

Мене як посла вразила в Україні дуже висока непередбачуваність подій. Я мушу визнати, що деякі повороти української політики були для мене несподіванкою. Я вже не думав, що декотрі політики зможуть повернутися назад у вище політичне життя. А вони з року на рік це демонструють. І я стаю свідком таких цікавих повернень до першого рангу політиків. Вражає й сама країна. Коли сядеш за кермо й почнеш їздити країною, тоді розумієш, яка величезна територія України. Мені було цікаво дізнатися, наскільки велика різниця між окремими регіонами України й за менталітетом, і за сприйняттям. Я навіть сказав би, що Україна більш різнорідна, ніж деякі країни в Східній Європі: Польща, Словаччина, Угорщина. Попри те, що в цих країнах розмовляють різними мовами, ментальність і схожість цих народів ближче, ніж іноді спостерігається в Україні. Різниця між галичанами, кримчанами, луганчанами досить велика.

- Назвіть, будь ласка, три причини (умовно), щоб полюбити Україну?

- Україну можна полюбити за її різноманітність, за те, яка вона є. За те, що тут живуть хороші люди, які близькі нам за характером. По-третє, за те, що в країні є такий внутрішній динамізм. Незважаючи на всі складності, через які, здавалося б, країна не просувається вперед, а стоїть на місці, шукає свій шлях, її рух не зупиняється. І мені здається, що тут треба бути дуже розумним політиком, щоб скерувати цей рух у потрібне русло. Наразі ж цей рух не скерований у потрібний бік, і тому немає потрібного результату. Щодо напрямку, то, звісно, — до Європи, іншого шляху просто немає.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати