Цінувати працю бджіл закарпатця Василя Дочинця навчив батько

ПРОСТА МЕДОГОНКА СТАЛА ДЕФІЦИТОМ...

Пан Дочинець сконструював оригінальний і зручний павільйон на колесах для перевезення бджолосімей на медозбори, в якому розміщується 25 вуликів, подбав про нуклеуси для спарювання маток на 300 місць. У пасіці щовесни буяють ранні медоноси - джонотанки, шовари, солодкі груші, ренклоди.

Вулики бджоляр виготовляє власноруч. Медом забезпечує не тільки односельців, але й мешканців Тересвянської і Тереблянської долин. Бідкається, що цього року меду буде небагато через посуху. У минулі роки за сезон отримував більше тонни цінної продукції. Радить споживати тільки натуральний мед, а не цукрові сурогати.

«Розуміти природу, цінувати бджілку-трудівницю мене ще в дитинстві навчив мій нянько, - розповідає Василь Миколайович. - Я змалечку старанно пізнавав таємниці бджільництва і нині на професійній основі займаюся розведенням карпатської бджоли...»

«На Тячівщині бджільництво має багаті традиції, - розмірковує Василь Дочинець. - Але ця важлива галузь чомусь надто занедбана і потребує відродження. Україна у бджільництві дуже відстала від, скажімо, Німеччини, Австрії, США, Італії, Румунії. У цих країнах бджільництво поставлено на широку індустріальну основу, а ми, українці, донині ґаздуємо на своїх пасіках за старими дідівськими методами і звичками. Що пасічники мають від Всеукраїнського товариства бджолярів? Анічогісінько! Допомоги у збуті продукції - ніякої. Забезпечення інвентарем - теж. А простенька медогонка стала для багатьох бджолярів дефіцитом.

Ще одна наболіла проблема - кормова база. Навіть дилетантові зрозуміло, що без закладання ефективних медоносів добротного солодкого взятку не буде. Який вихід? Насамперед створення акціонерного об'єднання, до якого б увійшли і промислові пасіки, і бджолярі-любителі. Тоді можна буде серйозно говорити про зміцнення матеріальної бази та систему заготівель продукції.

До речі, у європейських країнах встановлено науково обґрунтовані норми споживання меду та інших продуктів бджільництва. Якщо продукту не вистачає, то його дефіцит поповнюється за рахунок імпорту. В Україні ж при такому мізерному забезпеченні дехто із спритників-ділків відправляє бджолину отруту чи пилок за кордон».

СІЛЬСЬКИЙ БДЖОЛЯР ПИШЕ НАУКОВУ РОБОТУ...

Болить бджоляра душа через усі ці проблеми. Коли викроїть вільну годину, то сідає за стіл і працює над дослідницькою роботою «Бджільництво яблуневої Тячівщини». Його медове ґаздівство - найбільше в районі. Тому радіє Василь Миколайович разом із 12-річним помічником-синочком Михайликом, коли чує і спостерігає, як невтомно і весело гудуть бджоли в старому батьківському саду...

А минулого тижня пан Дочинець став головою районної організації пасічників. Тож будемо сподіватися, на цій посаді йому вдасться хоч трохи вирішити ті проблеми, які найбільше допікають сьогоднішньому бджолярству. А хто їх може знати краще, ніж професійний пасічник!

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати