Я попросив Аллу Іванівну пояснити, наскільки небезпечний жук, як убезпечитись від нього. «Те, про що мені довелося читати, розходиться з елементарними знаннями з біології, — сказала пані Алла. — Хороший учень мав би знати, що дорослий жук ще називається імаго. А в некомпетентних авторів вийшло, як кажуть, два в одному. Жук — не павук. І до всього ми не вивчали втрати врожаю від західного кукурудзяного жука, завданням було з’ясувати його поширеність. Те, що втрати сягають чотирьох п’ятих урожаю, — витвір фантазії».
Уперше цей шкідник у Європі зафіксований у 1992 році в Боснії та Герцеговині. У Закарпатті виявлений у 2001-му на Виноградівщині, поблизу кордонів із Угорщиною та Румунією. Поширюючись щороку в середньому на 80 — 100 кілометрів, тепер він долетів і до Закарпаття. Фахівці ставлять феромонні пастки, щоб фіксувати щільність жука на присадибних ділянках: там кукурудза вирощується як монокультура. Цього року таких пасток карантинна інспекція виставила аж 950 у всіх без винятку районах області.
Личинки жука харчуються дрібними волосковими корінцями. Їхнє поїдання призводить до того, що кукурудзяне стебло падає. Однак в області не зафіксовано площ, на яких рослини полягли б. Це свідчить про відсутність якихось епідемічних виявів або небезпеки.
Якщо повертатися до «сенсаційного» повідомлення, то воно тріснуло, як мильна бульбашка.
Василь БЕДЗІР, Україна і світ сьогодні
27 серпня 2007р.
Теги: