На початку процесу прокурори інкримінували підозрюваній обвинувачення за частиною 3 статті 368 Кримінального Кодексу – «одержання службовою особою неправомірної вигоди (у значному розмірі) для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища». За таке передбачене покарання у вигляді штрафу від 1 500 до 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та зі спеціальною конфіскацією.
Як повідомив старший прокурор прокуратури області з питань доступу до публічної інформації Микола Мокрянин, 31 грудня 2013 року Ужгородський міськрайонний суд визнав депутатку винною у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Втім, у процесі судового розгляду статтю 368 КК перекваліфікували на частину 1 статті 190 – документ дії підозрюваної трактує не як корупцію, а шахрайство. Покарання – м’якше у порівнянні зі статтею 368. Дослівно частина 1 статті 190 звучить так: «Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років».
Однак, покарання за статтею 190 депутатка однаково не отримала.
За інформацією із обласної прокуратури, суддя Ужгородського міськрайонного суду Михайло Ротмістеренко ухвалив закрити кримінальне провадження на підставі статті 48 Кримінального Кодексу – «Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною».
Втім, ця ухвала не набрала законної сили через те, що її оскаржено в апеляційному порядку. Скаргу подала не прокуратура, а потерпілий у справі.