Більше того, жителів деяких вуликів, які знаходяться на відкритих для вітру територіях, пасічникам доводиться навіть підгодовувати. І це – в середині травня, розповів доцент кафедри зоології, пасічник з близько п'ятдесятирічним досвідом Тиберій Дудинський.
“Виною цьому погодні умови у краї. Якщо для рослин цьогорічна весна вдалася, як то кажуть, на славу, – не було різких заморозків, нічого подібного, то не для бджіл. Низька температура повітря не дозволяє медоносним видам рослин виділяти нектар, тож бджолам просто немає що збирати”, – константує Тиберій Тиберійович.
Трохи кращою з медозбором є ситуація у пасіках, які розміщені у містах чи на приміських територіях — тут сильні породи дерев захищають медоносні рослини від холодних вітрів і бувають дні зі сталою температурою вище 14°C. “А от, до прикладу, на відкритих територіях, де “гуляє” вітер — холоднища. У мене пасіки розміщені у районі Латориці, бо особливо ціную території вздовж річок, оскільки з нектару, зібраного там, виходить найсмачніший мед. Поблизу є кілька акацій, тож я навмисне вранці пройшовся біля них, аби відчути запаху. Його не було зовсім. Вже біля 13- 14 години був трохи відчутний, та акація дає ж сильний характерний запах”, – розповідає пан Тиберій.
Свіжий смачнючий мед поки може зібрати карпатка на передгірських-гірських територіях, де ростуть городи малини – її цвіт дає нектар при температурі 14- 18°C.
Хитрують, як виявилося, і з видовою назвою пропонованого меду на ринках Закарпаття. Чистого монофлорного меду – зробленого з нектару одного виду рослин, за повідомленням пасічника, в Карпатах взагалі немає, оскільки не знайти тут великих плантацій тієї ж малини, липи, м'яти тощо. Тож правдивіше було б називати цей мед “різнотрав'яним”, або хоча б визначати сорт меду по переважаючому в ньому нектару тої чи іншої рослини.
А найкращими медоносами на Закарпатті є верба – вона вже відцвіла і “погодувала” бджіл своїм нектаром, та ж акація, липа... Гірські місцевості багаті малиною та Іван-чаєм. На низовині карпатка збирає м'ятний нектар. Звичайно, і все Закарпаття багате весняною жовтоквіткою — кульбабою, у якої тепер теж смачний нектар. Все це багатство цвіту ще боїться “ділитися” своїми соками через холодні температури, однак нашій карпатці, каже пан Тиберій, достатньо трьох теплих днів, аби вулики були повні меду.