Крім того, були й інші: «Донбас, ми з тобою!», «Одна, велика, єдина Україна!», Путін – фашист!», «Путін, це не Аліна, це – Україна!», «Путін йди геть!», «Слава Україні! Героям слава!».
Не надто масова, але енергетично потужна хода традиційно розпочалася з ужгородського Майдану – площі Театральної, через Пішохідний міст, площу Петефі, вулицію Швабську, проспект Свободи, вулицю Л.Толстого і завершилася знову на Театральній виконанням гімну України. На цьому маршруті була зупинка біля відділення банку «Русский стандарт» на Швабській, інша – біля собору кремлівсько-«русинського «священика» Димитрія Сидора (який отримав умовний тюремний строк саме за сепаратизм кремлівського ґатунку), де учасники маршу також – акцентовано принципово – виконали державний славень.
На розі вулиці Швабської і проспекту Свободи у марш несподівано влився Юрій Луценко, який цього дня перебував на Закарпатті в рамках візиту Петра Порошенка. При цьому, візуально його участь в заході була також абсолютно органічною – Ю.Луценко був одягнутий у чорну футболку з відповідним слоґаном про Путіна.
Зрештою, всі слова вже сказано, вся суть проблеми, пов’язаної з російською агресією в Україну, відома. Включно з відсутністю у чинної влади України, наразі презентованої партією Тимошенко, політичної волі до вирішення проблеми, чим і користає неадекватний карлик, що заправляє Росією. А тому марш мав чисто символічний характер.
Але ця символіка – дуже важлива. Бо більшість городян зустрічали ходу і її написані і скандовані гасла привітно – з посмішками, зйомками на "мобілки" та сигналами клаксонів авто. Але одне – бути душею «за», але стояти осторонь, і зовсім інше – активно заявити власну позицію. Бо завтра може скластися так, що можливості відсидітися вже не буде...
Детальніше про Антипутінський марш в Ужгороді - в фото і відео:
